Чому Європа має «почати по-європейськи й масштабуватися по-європейськи» у сфері ШІ

Отже, головне питання полягає не лише в тому, чи купуватимуть європейські компанії інструменти ШІ. Важливіше, чи зможуть вони продуктивно їх застосовувати, фінансувати розширення та виходити на ринки інших країн ЄС, не переносячи бізнес за межі Європи.

Дві головні перешкоди: розділений ринок і розділений капітал

Лагард назвала дві тісно пов’язані проблеми. Перша — недостатня інтегрованість єдиного ринку, особливо у сфері цифрових технологій. Відмінності в національних правилах, правових системах і адміністративних вимогах можуть ускладнювати роботу цифрової компанії в усьому Європейському Союзі. Їй доводиться адаптувати послуги до багатьох юрисдикцій замість того, щоб працювати в одному великому спільному ринку.

Друга проблема — фрагментовані ринки капіталу Європи. Через це інноваційним компаніям складніше отримувати ризиковий капітал на етапі після запуску, коли їм потрібні великі раунди венчурного, growth- або акціонерного фінансування.

Разом ці фактори створюють несприятливі умови для масштабування. Перспективній компанії може бути важче розширюватися за кордон, залучати фінансування на пізніх етапах розвитку або ефективно виходити на європейську біржу. Надані матеріали не містять перевіреного кількісного порівняння частоти релокацій чи дефіциту фінансування, тому точний масштаб цього відставання не варто перебільшувати. Однак політична проблема очевидна: Європа здатна створювати інновації, але може не утримувати достатню частку компаній і економічної вартості, які вони породжують.

Чому європейська модель зростання опинилася під тиском

Лагард розглянула дискусію про ШІ в ширшому економічному контексті. За її словами, післявоєнна модель зростання Європи спиралася на взаємопов’язані основи, які нині слабшають. Серед чинників тиску — посилення торговельних обмежень, порівняно високі витрати на енергію та сильніша конкуренція з боку Китаю у промисловості.

Тому ШІ важливий не лише для технологічного сектору. Якщо європейські компанії зможуть застосовувати його у виробництві, послугах і наукових дослідженнях, це може підтримати продуктивність і частково компенсувати фактори, які роблять традиційну експортну модель менш надійною. ЄЦБ також описував перехід до нематеріальних інвестицій, зокрема в ШІ, як потенційний буфер для економічної активності єврозони в умовах невизначеності.

Лагард не стверджує, що штучний інтелект сам по собі розв’яже всі економічні проблеми Європи. Її аргумент полягає в іншому: у час, коли зовнішні умови для європейського зростання стають менш стабільними, дедалі важливішими є масштаб, продуктивність і сильніша внутрішня спроможність.

Внутрішній попит дає єврозоні певну стійкість

На тлі складних умов Лагард назвала внутрішній попит важливим джерелом стійкості єврозони та зазначила, що недавнє зростання виявилося кращим, ніж можна було б очікувати з огляду на загальний тиск.

Ця стійкість має значення, адже вона забезпечує європейським компаніям велику клієнтську базу для впровадження ШІ. Водночас велике населення ще не робить ринок єдиним автоматично: для перетворення попиту на європейський масштаб потрібні спільні правила, доступне фінансування та менше бар’єрів у транскордонній торгівлі.

Як Європі «почати по-європейськи й масштабуватися по-європейськи»

Пропозиції Лагард зосереджені на тому, щоб великий розмір європейського ринку працював як перевага єдиного простору.

1. Поглибити єдиний ринок цифрових послуг

Перший крок — зменшити правові й адміністративні бар’єри, які без потреби ускладнюють транскордонну діяльність, особливо у цифрових секторах. Мета полягає в тому, щоб компанія могла створювати та продавати продукт у різних країнах Європи, не перебудовуючи операційну модель під кожну національну юрисдикцію.

2. Створити добровільну корпоративну форму «EU Inc.»

Лагард підтримала ідею добровільної стандартизованої європейської корпоративної форми, яку часто називають «EU Inc.». Такий формат дав би компаніям можливість реєструватися та працювати за більш уніфікованими європейськими правилами, а не щоразу долати відмінності між національними режимами.

Пропозиція має допомогти інноваційним компаніям «почати по-європейськи й масштабуватися по-європейськи»: заснувати бізнес у Європі, обслуговувати клієнтів у всьому блоці та залишатися тут у міру зростання.

3. Завершити інтеграцію ринків капіталу

Третій елемент — глибша інтеграція європейських ринків капіталу. Більш пов’язані між собою ринки спростили б спрямування заощаджень з усього ЄС на акціонерні інвестиції, венчурний капітал і фінансування компаній на пізніх етапах розвитку.

Для бізнесу у сфері ШІ таке фінансування може бути вирішальним. Розробка продуктів, найм спеціалістів, створення інфраструктури та міжнародна експансія потребують значно більших коштів, ніж стартовий етап запуску.

Напруження на фондових ринках

Попередження Лагард пролунало на тлі суперечливої ситуації на публічних ринках. Бум ШІ підняв глобальні технологічні оцінки до рівнів, які востаннє асоціювалися з епохою доткомів, що породжує питання: чи не може нинішній ажіотаж завершитися різким падінням.

Водночас структура європейських ринків менш пристосована до фінансування та утримання технологічних компаній із високими темпами зростання. Це створює подвійний виклик: європейські інвестори й компанії мають отримати більшу частку переваг від розвитку ШІ, але не повинні вважати самі лише високі оцінки доказом стійкої економічної цінності.

Висновок

На думку Лагард, проблема Європи у сфері ШІ полягає не у відсутності амбіцій і навіть не в нестачі корпоративних інвестицій. Проблема — у нездатності перетворити великий, але розділений ринок на справжній масштаб.

Дані вже свідчать про швидке поширення технології та значні заплановані інвестиції: зокрема, компанії єврозони очікують спрямувати на ШІ близько 9% загального обсягу інвестицій у 2026 році. Однак без зменшення бар’єрів єдиного ринку, глибшої інтеграції ринків капіталу та простішої транскордонної корпоративної моделі на кшталт «EU Inc.» європейські інноватори й надалі можуть застрягати між винаходом і масштабуванням.

Тож висновок Лагард має не лише технологічний, а й практичний характер: Європі потрібно зробити простішим шлях для компаній, щоб вони могли починати по-європейськи, фінансуватися по-європейськи й масштабуватися по-європейськи, перш ніж другу цифрову революцію знову привласнять інші.