Озброєння Європи: економічний поштовх із ризиками для цін і державних фінансів

Результат залежатиме від темпів видатків, стану економіки, типу закуповуваного обладнання та того, де саме воно виробляється — у Європі чи за її межами.

Останні макроекономічні прогнози Євросистеми враховують оборонні та інфраструктурні стимули як чинник підтримки зростання єврозони, причому їхній ефект має посилюватися протягом прогнозного періоду. Попередній аналіз ЄЦБ також показував, що нові оборонні заходи підтримають зростання у 2026–2027 роках, тоді як базовий вплив на інфляцію буде обмеженим.

Чому ЄЦБ важлива не лише сума оголошених коштів

Для центрального банку ключове питання — не те, скільки уряди пообіцяли витратити, а те, як ці кошти впливатимуть на попит, пропозицію та стійкість інфляції.

Поступове збільшення оборонних видатків може мати відносно обмежений вплив на ціни, якщо компанії здатні нарощувати виробництво, а працівники — переходити до секторів, які отримують нові замовлення. Натомість різкий стрибок закупівель може виявити дефіцит кваліфікованих кадрів, інженерних потужностей, спеціалізованих матеріалів та промислових компонентів.

Для грошово-кредитної політики це створює два основні канали:

• Канал попиту: активніші державні витрати підтримують випуск і можуть зменшити потребу в надзвичайно м’якій політиці.
• Канал виробничих обмежень: дефіцит ресурсів і триваліший тиск на зарплати та ціни можуть зробити інфляцію стійкішою та вимагати жорсткішої політики, ніж за інших умов.

Моделі ЄЦБ вказують на позитивний вплив на ВВП і помірний середній вплив на інфляцію у вивчених сценаріях, але водночас підкреслюють значну невизначеність. Тому ЄЦБ не може механічно реагувати на сам факт оголошення нової оборонної цілі. Важливими будуть реальні виплати, стан виробничих потужностей і фактична динаміка інфляції.

Бюджетні наслідки для країн будуть різними

Одна й та сама оборонна програма може створювати дуже різний тиск на державні фінанси. Країни з міцнішими бюджетами здатні збільшувати видатки, не відмовляючись одразу від інших пріоритетів. Держави з високим боргом або обмеженим бюджетним простором стикаються з жорсткішим вибором між обороною, цивільними інвестиціями, державними послугами та борговою стійкістю.

В одному зі сценаріїв ЄЦБ оборонні витрати зростають приблизно з 2% ВВП у 2025 році до 3,5% у 2029-му. Це відповідає бюджетному послабленню приблизно на 1,8% ВВП до 2029 року. Ідеться про припущення для єврозони загалом, а не про прогноз однакового розвитку подій у кожній країні.

Важливим є і спосіб фінансування:

• Фінансування через дефіцит дає сильніший короткостроковий поштовх попиту, але збільшує запозичення та майбутні витрати на обслуговування боргу.
• Фінансування за рахунок податків послаблює чистий імпульс для попиту, оскільки вилучає частину купівельної спроможності домогосподарств і компаній.
• Спільне європейське фінансування дає змогу розподілити витрати між країнами та спростити координацію закупівель, особливо за різної бюджетної спроможності держав.

Це економічні механізми, а не гарантії. Їхній результат залежатиме від графіка платежів, довіри до бюджетних планів і реакції фінансових ринків.

Де закуповують озброєння, там і залишається економічний ефект

Оборонні витрати матимуть сильніший внутрішній ефект, якщо техніку, послуги та комплектуючі постачатимуть європейські компанії. За оцінкою ЄЦБ, закупівля оборонного обладнання всередині ЄС означала б вищий бюджетний мультиплікатор.

Якщо ж уряди купуватимуть значну частину продукції за межами Європи, частина попиту фактично переміститься за кордон. Це може забезпечити потрібний оборонний результат, але зменшить безпосередній стимул для європейського виробництва та розвиток місцевих промислових спроможностей.

Спільні закупівлі, сумісні системи й розширення європейського виробництва можуть тому підвищити і стратегічну, і економічну віддачу. Однак автоматично це не відбудеться: урядам доведеться уникати дублювання програм, ефективно розподіляти кошти та достатньо швидко нарощувати виробничі потужності.

Довгострокова вигода можлива, але не гарантована

Оборонні дослідження та розробки можуть дати ширші переваги для продуктивності, якщо створені технології поширюватимуться у цивільні галузі. ЄЦБ також звертає увагу на масштаб потреб у державному фінансуванні оборони, зеленої трансформації та цифрового переходу Європи.

Втім, такі потенційні побічні ефекти не слід сприймати як гарантовану віддачу від військових витрат. Вони залежать від якості закупівель, поширення результатів досліджень, готовності приватного сектору впроваджувати нові технології та здатності оборонних інвестицій доповнювати, а не витісняти продуктивні цивільні проєкти.

Висновок

Послання ЄЦБ можна назвати умовно оптимістичним. Нарощування оборонних витрат здатне підтримати випуск у єврозоні, а середня оцінка дворічного мультиплікатора державних витрат близька до одиниці.

Але результат буде менш сприятливим, якщо кошти надходитимуть швидше, ніж виробництво зможе відреагувати, якщо значна частина замовлень піде іноземним постачальникам або якщо борговий тягар обмежить інші інвестиції.

Для монетарної політики вирішальними залишатимуться темпи, структура витрат і те, наскільки вони трансформуються в інфляцію. Для урядів головне завдання — посилити оборону, не перетворивши необхідну відповідь на виклик безпеці на некерований шок попиту або джерело ще більшої бюджетної розбіжності між країнами.