BRICS проти CBAM ЄС: чому вуглецевий збір загострює суперечку між Європою та країнами Глобального Півдня

З позиції BRICS, країнам, що розвиваються, потрібні фінансування й технології для зменшення викидів, а не прикордонний збір, який може послабити конкурентоспроможність їхнього експорту.

Як працює CBAM із 2026 року

Повний режим CBAM набув чинності 1 січня 2026 року після перехідного періоду з 1 жовтня 2023 року до 31 грудня 2025-го. У перехідній фазі імпортери лише звітували про вбудовані в товари викиди, не купуючи та не передаючи сертифікати.

На початковому етапі система охоплює:

• цемент;
• чавун і сталь;
• алюміній;
• добрива;
• електроенергію;
• водень,

а також окремі напівфабрикати та товари подальшої переробки.

Імпортери, які ввозять до ЄС понад 50 тонн товарів, що підпадають під CBAM, мають отримати статус уповноваженого декларанта. Потім вони купують сертифікати, пов’язані з обсягом викидів, закладених у виробництві імпортованої продукції. Мета — наблизити вуглецеву вартість імпорту до тієї, яку сплачують аналогічні виробники в ЄС. При цьому враховується підтверджена ціна на вуглець, уже сплачена в країні походження товару.

Європейська комісія оприлюднила ціну сертифіката на рівні 75,36 євро за тонну CO₂ у першому кварталі 2026 року та 75,28 євро — у другому. Остаточний платіж імпортера, однак, залежить не лише від цієї ціни. Важливі також підтверджені викиди, галузеві бенчмарки, поетапне скорочення безплатних квот і вже сплачена в країні походження вуглецева ціна.

Чому найбільше ризикують виробники сталі та алюмінію

Сталь і алюміній належать до галузей, які безпосередньо охоплює CBAM і які характеризуються високою вуглецеємністю. Експортери стикаються одразу з двома проблемами:

1. потенційними витратами на сертифікати;
2. складною адміністративною процедурою — вимірюванням, перевіркою та документуванням вбудованих викидів.

Якщо надійні дані від виробника відсутні, імпортер може бути змушений використовувати стандартні значення ЄС. Це підвищує невизначеність і може збільшити розрахункове зобов’язання.

Тому CBAM особливо важливий для великих експортерів, зокрема Індії, Китаю та Південної Африки. В одному з наведених аналітичних документів оцінюється, що механізм може зачепити експорт країн, що розвиваються, приблизно на 16 млрд доларів щороку. Водночас це не є окремою оцінкою саме для Індії, Китаю чи Південної Африки.

Фінансовий тиск має посилюватися поступово, оскільки ЄС скорочує безплатний розподіл квот у своїй системі торгівлі викидами. За даними Світового банку, коефіцієнт безплатного розподілу для секторів CBAM становитиме 97,5% у 2026 році, 95% у 2027-му, 90% у 2028-му, 77,5% у 2029-му та 51,5% у 2030 році. Отже, з часом дедалі більша частка вуглецевої вартості імпорту відображатиметься через CBAM.

Скільки може отримати ЄС до 2030 року

Єдиної надійної оцінки доходів CBAM у 2030 році немає. Прогнози залежать від майбутньої ціни на вуглець, обсягів імпорту, вуглецеємності товарів, темпів скорочення безплатних квот і можливого розширення переліку продукції.

Опубліковані оцінки варіюються:

• близько 1,5 млрд євро на рік із 2028 року;
• приблизно 2,1 млрд євро на рік за іншою оцінкою;
• 5–9 млрд євро у 2030 році за нинішнього переліку товарів.

Раніша оцінка, пов’язана з Європейською комісією, передбачала потенційні доходи на рівні 9,1 млрд євро у 2030 році за ширшого підходу до розрахунку.

Такий розбіг важливий: точна цифра залежить від припущень, а система ще проходить етап поетапного впровадження. Тому гучні заголовки з однією «остаточною» сумою можуть вводити в оману.

Чому BRICS критикує не лише збір, а й розподіл коштів

Претензія країн BRICS полягає не тільки в тому, що експортери можуть зіткнутися з додатковими витратами. Вони також заперечують проти того, куди спрямовуватимуться надходження.

Матеріали Європейського парламенту вказують, що доходи від CBAM мають надходити до бюджету ЄС. Інші аналітичні оцінки пов’язують їх із кліматичними та загальнобюджетними пріоритетами на рівні Євросоюзу.

Країни BRICS вважають, що кошти, зібрані з експортерів із країн, що розвиваються, слід спрямовувати на скорочення викидів, модернізацію промисловості та адаптацію до зміни клімату саме в уразливих державах. Така вимога відповідає ширшому заклику об’єднання збільшити кліматичне фінансування для країн, що розвиваються.

У цьому й полягає головна політична колізія. ЄС подає CBAM як інструмент протидії «витоку вуглецю» — перенесенню виробництва до країн із нижчими кліматичними вимогами — та спосіб зрівняти умови для імпортної й європейської продукції. BRICS бачить у ньому односторонній торговельний захід, фінансовий тягар якого непропорційно лягає на виробників за межами Європи.

Чи може суперечка перейти до СОТ

Дипломатична критика не означає автоматичного початку спору у Світовій організації торгівлі. Формальний процес зазвичай починається із запиту держави-члена на консультації. Якщо сторони не досягнуть домовленості, позивач може вимагати створення панелі.

Потенційні юридичні питання стосувалися б того, чи дискримінує CBAM імпортні товари або закордонні способи виробництва, чи забезпечує рівне ставлення до європейської та імпортної продукції і чи може ЄС обґрунтувати механізм екологічними винятками Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Захист ЄС, імовірно, ґрунтуватиметься на тому, що CBAM є доповненням до внутрішньої ціни на вуглець у межах європейської системи торгівлі квотами. Євросоюз також може посилатися на можливість зарахувати еквівалентну ціну на вуглець, уже сплачену в країні виробництва. На думку ЄС, це свідчить про боротьбу з витоком вуглецю, а не про запровадження довільного тарифу.

Водночас залишається спірним питання, чи достатньо таких конструктивних особливостей, щоб зняти претензії щодо дискримінації, складності звітності та ставлення до іноземних виробників.

Доступні дані свідчать, що Південна Африка заявляла про можливий позов, а Індія, Китай і Бразилія порушували юридичні питання та питання справедливості. Однак вони не підтверджують, що Китай уже подав окремий спір у СОТ щодо CBAM, або що країни BRICS підготували скоординовану справу.

Що буде далі

Напруга може посилюватися в міру того, як зростатиме частка вбудованих викидів, за яку доведеться платити, а експортери набуватимуть практичного досвіду роботи з системою. Торговельні угоди ЄС, переговори та двосторонні контакти можуть стати каналами для консультацій і технічних змін, але самі по собі не виключають можливості звернення до СОТ.

Найобережніший висновок такий: BRICS сформував сильну політичну коаліцію проти підходу ЄС, економічний тиск зростатиме разом із поетапним запровадженням CBAM, а формальний позов можливий. Водночас твердження про неминучу «торговельну війну» або вже узгоджений позов усіх країн BRICS наразі не підтверджені доступними даними.