Порушення законодавства набули масового характеру. У 66% компаній ліцензії очікували щонайменше три місяці — це перевищує 90-денний законний ліміт Міністерства торгівлі США — а у 31% компаній ліцензії чекали від одного до двох років .

Час обробки лише погіршується. Середній час обробки в Бюро промисловості та безпеки (BIS) сповільнився до 62 днів у 2025 році з 38 днів у 2023 році, а кількість опрацьованих заявок впала майже на 20% .

Довіра до системи зруйнована. Лише 30% респондентів вважають, що BIS значною чи помірною мірою дотримується власних процедур .

Проблеми з комунікацією стали звичною справою. 57% скаржилися на ненадійне спілкування з боку співробітників з ліцензування, 48% — на нечіткі тлумачення політики, а BIS скоротило більшість засідань технічних консультативних комітетів — ключового каналу зворотного зв'язку з промисловістю .

Ключові наслідки для американських фірм

Опитування визначило сім основних способів, якими режим ліцензування завдає шкоди американським компаніям:

1. Втрачені мільярди експорту та частки ринку. Затримки, що тривають місяцями, коштують США мільярдів: 64% компаній втрачають частку ринку в Китаї, а 73% втрачають продажі на користь китайських конкурентів .

2. Контроль, що шкодить самому собі. 82% ліцензій, що очікують, стосуються товарів, які мають порівнянні альтернативи, вже доступні від неамериканських постачальників (китайських, міжнародних або обох). Це означає, що контроль усуває американські фірми від ринку без жодної стратегічної вигоди — продукти все одно потрапляють до китайських покупців .

3. Серйозні фінансові втрати. Понад третина компаній (36%) зазнали щонайменше десятків мільйонів доларів збитків через затримки ліцензій. Декілька компаній повідомили про сотні мільйонів або навіть мільярди втрат .

4. Шкода для досліджень і розробок. Втрачені прибутки стискають бюджети, необхідні для досліджень і розробок, зменшуючи здатність Америки до інновацій .

5. Репутаційна шкода. Тривалі затримки представляють американські компанії як ненадійних постачальників, а 27% повідомили про заходи у відповідь з боку китайського уряду (наприклад, щодо затвердження рідкісноземельних металів) .

6. Удар по найму та операціям. 35% зіткнулися із затримками щодо так званих «умовних експортних ліцензій» (deemed export licenses), що ускладнює наймання іноземних громадян та укомплектування дослідницьких проєктів .

7. Нормативна невизначеність. «Правило афілійованих осіб» (Affiliates Rule), яке поширює обмеження на сторони, пов'язані зі списком організацій (Entity List), було видане як тимчасове остаточне правило, а потім призупинене. 85% компаній заявили, що його відновлення матиме серйозний або помірний вплив .

Ширший контекст: система під тиском

Результати опитування узгоджуються з іншими повідомленнями про стан експортного контролю в США. Аналіз POLITICO за липень 2026 року показав, що нормотворчість Міністерства торгівлі є найповільнішою за два десятиліття, заявки на експортні ліцензії накопичуються без затвердження, а уряд не оновлював свій чорний список іноземних компаній місяцями . Широке опитування USCBC 2026 року серед 175 компаній виявило, що близько 40% компаній повідомляють про негативні наслідки політики експортного контролю США, причому багато хто зазнає втрат продажів, розриву відносин з клієнтами та репутаційної шкоди через сприйняття американських фірм як ненадійних постачальників .

Підсумок

Головний висновок опитування полягає в тому, що режим ліцензування експортного контролю адміністрації Трампа досягає незначної стратегічної вигоди, водночас коштуючи Сполученим Штатам мільярдів доларів втраченого експорту та підриваючи глобальну ринкову частку американських компаній . Як зазначив один з аналізів, «Вашингтон може закривати американським компаніям доступ до ринку, не заважаючи китайським клієнтам отримувати продукцію. Це не стратегічний важіль. Це добровільне ринкове вигнання» .

Порушення законодавства набули масового характеру. У 66% компаній ліцензії очікували щонайменше три місяці — це перевищує 90-денний законний ліміт Міністерства торгівлі США — а у 31% компаній ліцензії чекали від одного до двох років .

Час обробки лише погіршується. Середній час обробки в Бюро промисловості та безпеки (BIS) сповільнився до 62 днів у 2025 році з 38 днів у 2023 році, а кількість опрацьованих заявок впала майже на 20% .

Довіра до системи зруйнована. Лише 30% респондентів вважають, що BIS значною чи помірною мірою дотримується власних процедур .

Проблеми з комунікацією стали звичною справою. 57% скаржилися на ненадійне спілкування з боку співробітників з ліцензування, 48% — на нечіткі тлумачення політики, а BIS скоротило більшість засідань технічних консультативних комітетів — ключового каналу зворотного зв'язку з промисловістю .

Ключові наслідки для американських фірм

Опитування визначило сім основних способів, якими режим ліцензування завдає шкоди американським компаніям:

1. Втрачені мільярди експорту та частки ринку. Затримки, що тривають місяцями, коштують США мільярдів: 64% компаній втрачають частку ринку в Китаї, а 73% втрачають продажі на користь китайських конкурентів .

2. Контроль, що шкодить самому собі. 82% ліцензій, що очікують, стосуються товарів, які мають порівнянні альтернативи, вже доступні від неамериканських постачальників (китайських, міжнародних або обох). Це означає, що контроль усуває американські фірми від ринку без жодної стратегічної вигоди — продукти все одно потрапляють до китайських покупців .

3. Серйозні фінансові втрати. Понад третина компаній (36%) зазнали щонайменше десятків мільйонів доларів збитків через затримки ліцензій. Декілька компаній повідомили про сотні мільйонів або навіть мільярди втрат .

4. Шкода для досліджень і розробок. Втрачені прибутки стискають бюджети, необхідні для досліджень і розробок, зменшуючи здатність Америки до інновацій .

5. Репутаційна шкода. Тривалі затримки представляють американські компанії як ненадійних постачальників, а 27% повідомили про заходи у відповідь з боку китайського уряду (наприклад, щодо затвердження рідкісноземельних металів) .

6. Удар по найму та операціям. 35% зіткнулися із затримками щодо так званих «умовних експортних ліцензій» (deemed export licenses), що ускладнює наймання іноземних громадян та укомплектування дослідницьких проєктів .

7. Нормативна невизначеність. «Правило афілійованих осіб» (Affiliates Rule), яке поширює обмеження на сторони, пов'язані зі списком організацій (Entity List), було видане як тимчасове остаточне правило, а потім призупинене. 85% компаній заявили, що його відновлення матиме серйозний або помірний вплив .

Ширший контекст: система під тиском

Результати опитування узгоджуються з іншими повідомленнями про стан експортного контролю в США. Аналіз POLITICO за липень 2026 року показав, що нормотворчість Міністерства торгівлі є найповільнішою за два десятиліття, заявки на експортні ліцензії накопичуються без затвердження, а уряд не оновлював свій чорний список іноземних компаній місяцями . Широке опитування USCBC 2026 року серед 175 компаній виявило, що близько 40% компаній повідомляють про негативні наслідки політики експортного контролю США, причому багато хто зазнає втрат продажів, розриву відносин з клієнтами та репутаційної шкоди через сприйняття американських фірм як ненадійних постачальників .

Підсумок

Головний висновок опитування полягає в тому, що режим ліцензування експортного контролю адміністрації Трампа досягає незначної стратегічної вигоди, водночас коштуючи Сполученим Штатам мільярдів доларів втраченого експорту та підриваючи глобальну ринкову частку американських компаній . Як зазначив один з аналізів, «Вашингтон може закривати американським компаніям доступ до ринку, не заважаючи китайським клієнтам отримувати продукцію. Це не стратегічний важіль. Це добровільне ринкове вигнання» .