Шок Ормузу: рекордний експорт дизелю з США та нова ера фрагментованої світової торгівлі енергоносіями

Це блокування вилучило з ринку величезну частку глобальної пропозиції, створивши негайний і критичний дефіцит для Європи, Азії та Африки — ринків, які десятиліттями покладалися на близькосхідну сиру нафту та нафтопродукти.

Як США стали глобальним постачальником останньої надії

Зіткнувшись із глобальною кризою пропозиції, покупці по всьому світу звернулися до єдиного великого виробника зі значними вільними потужностями — Сполучених Штатів. Американські нафтопереробники заповнили прогалину, відправивши рекордні обсяги дизелю, бензину, пропану та реактивного пального до найвіддаленіших куточків світу, включаючи Австралію — ринки, які зазвичай не залежать від американських поставок .

Зростання було стрімким. Управління енергетичної інформації США (EIA) повідомило, що ще до кризи, у січні 2026 року, морський експорт нафтопродуктів зі США вже сягнув 6,3 млн барелів на добу, що на 10% більше, ніж у січні 2025 року . Після блокування протоки прискорення стало екстремальним. У березні 2026 року експорт нафтопродуктів зі США досяг історичного максимуму в 8,2 млн барелів на добу, за даними Kpler . До тижня, що закінчився 3 липня 2026 року, цей показник зріс ще більше — до рекордних 8,7 млн барелів на добу . Загальний експорт нафти та пального зі США, включаючи сиру нафту, досяг 12 млн барелів на добу .

Найбільшим джерелом зростання став дизель. Поставки дистилятів — насамперед дизелю — досягли рекордних 1,9 млн барелів на добу через неймовірний попит з боку Європи та Азії, які намагалися замінити втрачені обсяги з Близького Сходу . Як зазначив один з аналітиків, "США стали світовим постачальником пального останньої надії" .

Заборона Росії на експорт дизелю: другий шок

Коли криза в Ормузі вже максимально напружила ринок, стався другий шок. У липні 2026 року Росія оголосила про заборону експорту дизелю через внутрішній дефіцит, спричинений посиленням українських атак дронами на російські нафтопереробні заводи . Це ще більше загострило проблеми з пропозицією на ринку, який і без того потерпав від величезної невизначеності щодо поставок нафти з Близького Сходу . Заборона змусила покупців, які раніше покладалися на російський дизель, шукати альтернативи — і багато з них звернулися до американських постачальників, що додатково підвищило обсяги експорту та ціни.

Ціна для внутрішнього ринку США

Безпрецедентний відтік пального за кордон мав пряму ціну для внутрішніх запасів США. Як повідомило Bloomberg, "безпрецедентний закордонний попит на американський дизель, пропан та інші види пального виснажує комерційні резерви від узбережжя Мексиканської затоки до Східного узбережжя, підштовхуючи ціни на енергоносії вгору" .

Дані EIA за тиждень, що закінчився 3 липня, наочно продемонстрували напругу:

• Запаси дистилятів (включаючи дизель) впали на 5 мільйонів барелів, досягнувши чотирирічного мінімуму .
• Запаси бензину скоротилися на 1,9 мільйона барелів, опустившись до найнижчого сезонного рівня з 2012 року .

Аналітики попереджали, що рекордний темп експорту може призвести до дефіциту дизелю та бензину всередині країни якраз у пік літнього туристичного сезону . Суперечність між роллю США як критично важливого світового постачальника та внутрішнім ціновим тиском швидко привернула увагу політиків, і почалися дебати щодо можливого обмеження експорту .

Розворот Китаю: від заборони до відновлення експорту

Поки США нарощували експорт, Китай спочатку обрав протилежний шлях. У березні 2026 року Пекін заборонив експорт дизелю, бензину та реактивного пального, щоб захистити внутрішній ринок після початку війни з Іраном . Це погіршило дефіцит пального в Азії, де країни покладалися на китайські поставки . Обмеження Китаю не були повним припиненням — дані судноплавства показали, що йшлося про скорочення, а не повну заборону, — але експорт трьох основних видів пального впав на 20–33% у березні порівняно з лютим .

У міру зростання внутрішніх запасів і нормалізації імпорту сирої нафти Пекін почав пом'якшувати обмеження, причому дуже швидко:

• Квітень 2026 року: Китай дозволив державним нафтопереробникам експортувати 500 000 тонн пального обмеженому колу постійних азійських клієнтів, фактично сигналізуючи про пом'якшення заборони .
• Червень–липень 2026 року: Обмеження поступово скасовувалися. Наприкінці червня Пекін повідомив державним нафтопереробникам, що вони можуть експортувати пальне до ширшого кола країн . На початку липня Китай зняв обмеження на експорт нафтопродуктів на решту липня і, що критично, дозволив приватному нафтопереробнику Zhejiang Petrochemical відновити поставки після чотиримісячної перерви . Китайські нафтопереробники планували експортувати приблизно 3 мільйони метричних тонн бензину, дизелю та реактивного пального в липні, що майже повернулося до середньомісячного рівня 2025 року .
• Серпень 2026 року: Китай знову послабив контроль, надавши нафтопереробникам тимчасовий дозвіл на відвантаження 2,7 млн метричних тонн нафтопродуктів; загальний обсяг програми (включаючи обсяги для Гонконгу) оцінювався в 3,6 млн метричних тонн .

Двофронтальне постачання та поглиблення фрагментації

Одночасне посилення ролі США як постачальника із заходу на схід та повернення Китаю на азійський ринок зі сходу на захід створює складну нову динаміку світової торгівлі:

• Два протилежні потоки: США експортують дизель із заходу на схід (до Європи та Азії), тоді як Китай повертається на азійський ринок. Це забезпечує "двофронтальне" полегшення для глобальних покупців, але також створює асиметричну конкуренцію.
• Тиск на маржу азійських НПЗ: Повернення Китаю тисне на маржу переробки в інших азійських хабах — Сінгапурі, Південній Кореї, Індії, — які наростили свою частку ринку під час китайської експортної заборони .
• Фрагментація поглиблюється: Криза переформатувала торгівлю в регіональні блоки. Пропозиція з Близького Сходу залишається значною мірою недоступною з міркувань безпеки та страхування . Покупці прив'язані до довших і дорожчих маршрутів постачання з Атлантичного басейну. Повернення Китаю додає ще один рівень складності, оскільки він одночасно конкурує з американськими поставками та доповнює їх, залежно від напрямку .
• Повернення до "норми" 2025 року неможливе: Криза в Ормузі зруйнувала багаторічні торговельні зв'язки. Як зазначило Reuters, конфлікт "переформатував глобальний розподіл нафти, пального та СПГ, що призвело до безпрецедентних зривів у транспортуванні енергоносіїв у всіх регіонах" . Навіть з поверненням Китаю на ринок світова енергетична торгівля залишається структурно фрагментованою, з численними ціновими зонами, вищими витратами на фрахт та постійними геополітичними ризиками.

Погляд у майбутнє: фрагментована та волатильна нова реальність

Криза в Ормузькій протоці 2026 року продемонструвала надзвичайну вразливість глобальних ланцюгів постачання енергоносіїв. Реакція США — нарощування експорту дизелю до рекордних 1,9 млн барелів на добу — виявилася критично важливою для запобігання ще більш жорсткому дефіциту за кордоном, але вона мала значну ціну для внутрішньої енергетичної безпеки та цін для споживачів. Повернення Китаю на експортний ринок пропонує певне полегшення азійським покупцям, але також посилює конкурентний тиск і підкреслює, що глобальна система торгівлі енергоносіями була змінена назавжди. Стара модель концентрованого постачання через єдине "вузьке горло" поступилася місцем складнішій, фрагментованішій і дорожчій системі, де новою реальністю стали довгі маршрути та премії за геополітичний ризик.