Чому Трамп зупинив угоду США з Іраном: жорсткі ядерні вимоги, що заморозили мир

Остання спроба завершити війну між США та Іраном наштовхнулася на несподівану перешкоду в особі президента Дональда Трампа. 30 травня 2026 року під час наради в Ситуаційній кімнаті Білого дому Трамп відмовився підписати проєкт меморандуму про взаєморозуміння, який його ж переговірники попередньо узгодили з іранською стороною. Замість цього він відправив до Тегерана переглянуту пропозицію з більш жорсткими умовами, особливо в частині ядерного нагляду . Білий дім чітко заявив, що будь-яка угода має відповідати ключовим вимогам президента, наголосивши: «Іран ніколи не повинен отримати ядерну зброю» .

Чому проєкт меморандуму відхилили

Односторінковий меморандум замислювався як проміжний крок: він би продовжив чинний режим припинення вогню на 60 днів, відкрив би життєво важливу Ормузьку протоку для торговельного судноплавства та започаткував офіційні переговори щодо ядерної програми Ірану . Однак Трамп розкритикував документ із двох основних причин.

По-перше, він вважав, що меморандум відкладає вирішення ядерного питання «на потім», пропонуючи спочатку відкрити протоку та надати Ірану послаблення санкцій, а вже потім переходити до детальних переговорів щодо збагачення урану та його запасів . Трамп хотів зафіксувати ядерні зобов'язання одразу, а не розтягувати процес у часі.

По-друге, він вважав запропоновані обмеження недостатньо сильними. У тексті була обіцянка Ірану не прагнути до створення ядерної зброї, але Трамп вимагав жорсткіших, перевірених лімітів на збагачення та конкретніших механізмів поводження з високозбагаченим ураном . За словами джерел в адміністрації, він зосередився на «посиленні критично важливих для нього елементів, зокрема щодо ядерних матеріалів Ірану» .

Окрім того, Трамп опинився під перехресним тиском. Відкриття Ормузької протоки допомогло б знизити ціни на бензин у США — а це болюче внутрішнє питання — але будь-яка угода без надійних ядерних гарантій могла б викликати шквал критики з боку «яструбів» у його власній партії, для яких будь-які поступки Тегерану є неприйнятними .

Що вимагав Трамп у новій редакції

Детальний перелік правок Трампа не розголошується, але згідно з даними Axios, The New York Times та інших видань, ідеться про таке :

• Суворіші та перевірені ядерні обмеження: Окрім тимчасового мораторію на збагачення урану, Трамп наполіг на конкретних механізмах верифікації та контролю. За даними джерел, вимоги передбачали, що Іран не переміщуватиме свої запаси збагаченого урану, а поводження з ними відбуватиметься у спосіб, прийнятний для США .
• Жодних відстрочок для ядерних переговорів: Трамп виступив категорично проти самої структури меморандуму, яка спочатку розблоковувала б Ормузьку протоку, а ядерні переговори відкладала на потім. Він вимагав обговорювати ядерні умови негайно .
• Угода, що слугує інтересам США: Повний список вимог Білий дім не оприлюднив, але там наголосили: Трамп «прийме лише ту угоду, яка слугує національним інтересам США» та відповідає його ключовим умовам .

Як відреагував Тегеран

Реакція Ірану розгорталася на кількох рівнях протягом травня 2026 року:

• 18 травня: Тегеран через пакистанських посередників передав оновлену пропозицію, яку високопосадовець США охарактеризував як недостатню та таку, що «ризикує призвести до відновлення війни» . Іран запропонував незначні поступки, однак наполягав на повному знятті санкцій та доступі до заморожених активів як умові будь-якої комплексної угоди.
• 24 травня: Іранські державні ЗМІ публічно заперечили те, як американська сторона описувала проєкт меморандуму. Вони заявили, що ядерні питання обговорюватимуться на «окремих переговорах» уже після підписання документа, і що Іран збереже контроль над Ормузькою протокою — це суперечило твердженням США про вільне судноплавство .
• Кінець травня: Робочі групи обох сторін попередньо погодили умови документа, який мали затвердити Трамп і верховний лідер Хаменеї . Після того, як Трамп відхилив проєкт, Іран отримав виправлену американську версію. Це поклало початок новому раунду переговорів, який, за оцінками, міг тривати кілька днів або й довше .

Основні пункти пропонованого меморандуму

Хоча сам текст не був оприлюднений, численні повідомлення Axios, Euronews, Iran International та Xinhua змальовують такі контури документа :

• Часові рамки: Угода передбачала продовження режиму припинення вогню на 60 днів із можливістю подальшого продовження за обопільною згодою . Цей період мав дати старт глибоким ядерним переговорам. У попередніх звітах ішлося про потенційний 20-річний мораторій на збагачення урану в межах постійної угоди, але безпосередній меморандум був лише тимчасовим заходом .
• Вимоги до збагачення урану: Іран мав взяти на себе зобов'язання щодо мораторію на ядерне збагачення. Чи це означало повну негайну зупинку, чи паузу на час подальших переговорів — це питання лишалось спірним між сторонами .
• Положення щодо Ормузької протоки: Судноплавство через Ормузьку протоку мало бути вільним — жодних зборів, атак чи перешкод. Іран повинен був усунути всі міни протягом 30 днів. Своєю чергою США мали пропорційно послабити військово-морську блокаду в міру відновлення комерційного судноплавства .
• Послаблення санкцій: США зняли б частину санкцій та надали б дозволи, щоб Іран міг безперешкодно продавати нафту. Мільярди доларів заморожених іранських коштів підлягали б вивільненню, причому послаблення надавалися б поступово в обмін на перевірене дотримання домовленостей (принцип «полегшення за виконання») .
• Завершення бойових дій: Меморандум мав офіційно задекларувати припинення активних бойових дій між двома країнами .

Ключова суперечка так і лишилась невирішеною: офіційні особи США стверджували, що документ містить ядерні обмеження, тоді як представники Ірану наполягали, що ядерні питання обговорюватимуть лише на подальших переговорах .

Тиск цін на пальне у Вашингтоні

Переговори зависли в повітрі не лише в дипломатичному вимірі — це безпосередньо вдарило по гаманцях американців. Закриття та мінування Іраном Ормузької протоки — через яку проходить близько 20% світової нафти — спричинило різке зростання цін на сировину та бензин .

• Середня ціна на бензин у США перетнула позначку $4 за галон уже наприкінці березня 2026 року й далі повзла вгору, поки тривали безрезультатні переговори .
• До кінця квітня барель нафти марки Brent коштував понад $110, що на 3% більше — аналітики пов'язали стрибок саме з провалом дипломатичних зусиль. Для порівняння, ціни ненадовго падали нижче $100 після оголошення припинення вогню 7 квітня .
• За даними ABC News, середня ціна галону бензину до кінця квітня сягнула $4,23 через ринкову невизначеність щодо ситуації в протоці .
• Видання The Washington Times зауважило, що у квітні 2026 року інфляція досягла 3,8% — найвищого показника за три роки, і це напряму пов'язано з енергетичними витратами через війну .

Трамп зустрічався з керівниками нафтової галузі, щоб обговорити, як мінімізувати вплив затяжної блокади на споживачів, хоча публічно заперечував, що зростання вартості життя змушує його йти на компроміси . Механіка лишається простою: поки Ормузька протока заблокована, глобальне постачання нафти обмежене, що тримає ціни на високих позначках. Укладення угоди та відкриття протоки, найімовірніше, принесло б швидке полегшення для споживачів; провал переговорів ризикує спровокувати нові цінові стрибки.