Українське виробництво безпілотників за останні роки зросло експоненційно. У 2023 році країна виготовила близько 200 тисяч дронів, у 2024-му — 2,2 мільйона, а у 2025 році — щонайменше 4 мільйони . На 2026 рік офіційна ціль становить понад 7 мільйонів одиниць .

Водночас потенціал української промисловості значно більший. 2 червня 2026 року заступник міністра оборони України Мстислав Банік повідомив Парламентській асамблеї НАТО, що за умови повного фінансування український оборонно-промисловий комплекс може виробляти до 20 мільйонів дронів на рік, а також тисячі далекобійних ракет .

Саме фінансування стало головною стратегічною вразливістю України. Реалізація оборонної стратегії на 2026 рік потребує $120 мільярдів. Половину цієї суми Київ планує покрити власними податковими надходженнями та кредитами ЄС, а ще $60 мільярдів мають надати міжнародні партнери .

За даними, озвученими у 2025 році, профінансовано було лише близько 45% виробничих потужностей України. Це означає, що значна частина потенціалу підприємств залишається невикористаною . Сумарна потенційна вартість виробництва дронів і ракет у 2026 році оцінюється у $35 мільярдів, а весь український оборонно-промисловий комплекс за сприятливих умов може вийти на $60 мільярдів .

Союзники вже оголосили низку важливих фінансових зобов’язань:

• Контактна група з питань оборони України у форматі «Рамштайн» підтвердила загальну підтримку на $38 мільярдів у 2026 році. Понад $2,5 мільярда з цієї суми призначено безпосередньо для українських дронів .
• У 2025 році партнери спрямували майже $5 мільярдів безпосередньо на український оборонно-промисловий комплекс .
• Німеччина погодила пакет на €4 мільярди, що передбачає фінансування ракет для систем Patriot і спільного виробництва дронів з Україною .
• Багатонаціональний фонд на €1,3 мільярда, створений за участю Данії, Швеції, Канади, Норвегії та Ісландії, фінансує виробництво в Україні дронів, ракет і артилерійських боєприпасів .

Росія: ставка на серійність і масовані атаки

Росія відповідає масштабною мобілізацією оборонної промисловості. Випуск продукції в авіаційній галузі, до якої належить і виробництво безпілотників, у квітні 2026 року зріс на 117% у річному вимірі. Для порівняння, середній темп зростання галузі у 2025 році становив 68% .

У 2026 році Росія планує виготовити понад 7 мільйонів FPV-дронів — на 3 мільйони більше, ніж роком раніше . FPV-дрони — це безпілотники, якими оператор керує через відеосигнал від бортової камери; на фронті їх широко застосовують для ураження живої сили та техніки.

Для ударів на більшу відстань Росія нині здатна виробляти близько 30 тисяч дронів типу Shahed-136/Geran-2 на рік. Окремі оцінки припускають, що ці потужності можуть подвоїтися . У січні 2026 року дрони типу Shahed становили приблизно 66% усіх безпілотників, запущених Росією протягом місяця .

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявляв, що Росія виробляє понад 400 безпілотників на день і виконала план виробництва далекобійних дронів за 2025 рік на 106% . Такий промисловий розгін безпосередньо живить російську тактику виснаження.

Упродовж 2025 року російські війська здійснили близько 56 700 повітряних атак по цивільних цілях в Україні. 96% із них припадало на далекобійні дрони — більш ніж учетверо більше, ніж у 2024 році, коли було зафіксовано близько 13 300 атак . У квітні 2026 року Росія встановила новий місячний рекорд, запустивши по Україні 6 722 дрони та ракети .

Україна заявляє, що збиває або нейтралізує засобами радіоелектронної боротьби 88% російських ударних дронів . Проте навіть невелика частка проривів за такого масштабу атак завдає значної шкоди. Лише за один тиждень у березні Росія застосувала майже 1 750 дронів, 1 530 керованих авіабомб і 39 ракет .

Як дрони змінюють поле бою

Масштабування виробництва вже перетворило безпілотники на головну зброю ураження живої сили. У січні 2026 року Володимир Зеленський заявив, що на дрони припадає понад 80% втрат російських військ на полі бою, а щомісяця по російському особовому складу завдається понад 22 770 ударів безпілотниками . Лише у грудні 2025 року, за українськими даними, дрони уразили 35 тисяч російських військовослужбовців .

Перевага України полягає не тільки у кількості. ISW у квітні 2026 року оцінив українські сили як такі, що мають перевагу у використанні дронів. Вона, ймовірно, сприяє зупиненню російського наступу та українським контратакам . На полі бою співвідношення результативних ударів становило 1,3 до 1 на користь України .

Вплив цієї переваги помітний і за темпами захоплення територій. У період із жовтня 2024-го до березня 2025 року російські війська захопили 2 716 км², просуваючись у середньому на 14,92 км² на день. За аналогічні шість місяців роком пізніше — з жовтня 2025-го до березня 2026 року — вони захопили 1 833 км² із середнім темпом 10,07 км² на день. Це означає скорочення площі захопленої території на 33% .

Паралельно Україна різко наростила далекобійні удари. Кількість запусків українських далекобійних дронів зросла зі 110 у січні 2024 року до понад 7 тисяч у березні 2026-го — у 64 рази . Такі атаки змушують російську протиповітряну оборону обробляти величезні масиви даних із сенсорів, координувати роботу різних систем і майже в реальному часі адаптуватися до нової тактики .

Ціна цієї війни залишається надзвичайно високою. За оцінкою CSIS, із лютого 2022 року до грудня 2025-го російські війська зазнали майже 1,2 мільйона втрат — загиблих, поранених і зниклих безвісти. Приблизно 415 тисяч із них припали лише на 2025 рік .

Головний фронт — фінансовий

У 2026 році війна дронів набула парадоксального характеру. Обидві сторони планують виробляти приблизно по 7 мільйонів безпілотників на рік — масштаб, який здавався неможливим на початку повномасштабного вторгнення. Але вирішальним фактором стає не сама наявність заводів, а здатність оплачувати їхню роботу.

Україна демонструє, що може створювати ефективніші системи й використовувати їх так, щоб стримувати російське просування. Росія відповідає повністю державним фінансуванням і ставкою на кількість: її мета — перевантажити українську оборону масованими атаками.

Тому для Києва головний фронт проходить уже не лише по географічній карті. Це також боротьба за $60 мільярдів, необхідних для повного завантаження виробничих ліній. Від того, чи допоможуть західні держави закрити цю фінансову прогалину, дедалі більше залежить результат війни дронів — і, можливо, ширшого протистояння.

Українське виробництво безпілотників за останні роки зросло експоненційно. У 2023 році країна виготовила близько 200 тисяч дронів, у 2024-му — 2,2 мільйона, а у 2025 році — щонайменше 4 мільйони . На 2026 рік офіційна ціль становить понад 7 мільйонів одиниць .

Водночас потенціал української промисловості значно більший. 2 червня 2026 року заступник міністра оборони України Мстислав Банік повідомив Парламентській асамблеї НАТО, що за умови повного фінансування український оборонно-промисловий комплекс може виробляти до 20 мільйонів дронів на рік, а також тисячі далекобійних ракет .

Саме фінансування стало головною стратегічною вразливістю України. Реалізація оборонної стратегії на 2026 рік потребує $120 мільярдів. Половину цієї суми Київ планує покрити власними податковими надходженнями та кредитами ЄС, а ще $60 мільярдів мають надати міжнародні партнери .

За даними, озвученими у 2025 році, профінансовано було лише близько 45% виробничих потужностей України. Це означає, що значна частина потенціалу підприємств залишається невикористаною . Сумарна потенційна вартість виробництва дронів і ракет у 2026 році оцінюється у $35 мільярдів, а весь український оборонно-промисловий комплекс за сприятливих умов може вийти на $60 мільярдів .

Союзники вже оголосили низку важливих фінансових зобов’язань:

• Контактна група з питань оборони України у форматі «Рамштайн» підтвердила загальну підтримку на $38 мільярдів у 2026 році. Понад $2,5 мільярда з цієї суми призначено безпосередньо для українських дронів .
• У 2025 році партнери спрямували майже $5 мільярдів безпосередньо на український оборонно-промисловий комплекс .
• Німеччина погодила пакет на €4 мільярди, що передбачає фінансування ракет для систем Patriot і спільного виробництва дронів з Україною .
• Багатонаціональний фонд на €1,3 мільярда, створений за участю Данії, Швеції, Канади, Норвегії та Ісландії, фінансує виробництво в Україні дронів, ракет і артилерійських боєприпасів .

Росія: ставка на серійність і масовані атаки

Росія відповідає масштабною мобілізацією оборонної промисловості. Випуск продукції в авіаційній галузі, до якої належить і виробництво безпілотників, у квітні 2026 року зріс на 117% у річному вимірі. Для порівняння, середній темп зростання галузі у 2025 році становив 68% .

У 2026 році Росія планує виготовити понад 7 мільйонів FPV-дронів — на 3 мільйони більше, ніж роком раніше . FPV-дрони — це безпілотники, якими оператор керує через відеосигнал від бортової камери; на фронті їх широко застосовують для ураження живої сили та техніки.

Для ударів на більшу відстань Росія нині здатна виробляти близько 30 тисяч дронів типу Shahed-136/Geran-2 на рік. Окремі оцінки припускають, що ці потужності можуть подвоїтися . У січні 2026 року дрони типу Shahed становили приблизно 66% усіх безпілотників, запущених Росією протягом місяця .

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявляв, що Росія виробляє понад 400 безпілотників на день і виконала план виробництва далекобійних дронів за 2025 рік на 106% . Такий промисловий розгін безпосередньо живить російську тактику виснаження.

Упродовж 2025 року російські війська здійснили близько 56 700 повітряних атак по цивільних цілях в Україні. 96% із них припадало на далекобійні дрони — більш ніж учетверо більше, ніж у 2024 році, коли було зафіксовано близько 13 300 атак . У квітні 2026 року Росія встановила новий місячний рекорд, запустивши по Україні 6 722 дрони та ракети .

Україна заявляє, що збиває або нейтралізує засобами радіоелектронної боротьби 88% російських ударних дронів . Проте навіть невелика частка проривів за такого масштабу атак завдає значної шкоди. Лише за один тиждень у березні Росія застосувала майже 1 750 дронів, 1 530 керованих авіабомб і 39 ракет .

Як дрони змінюють поле бою

Масштабування виробництва вже перетворило безпілотники на головну зброю ураження живої сили. У січні 2026 року Володимир Зеленський заявив, що на дрони припадає понад 80% втрат російських військ на полі бою, а щомісяця по російському особовому складу завдається понад 22 770 ударів безпілотниками . Лише у грудні 2025 року, за українськими даними, дрони уразили 35 тисяч російських військовослужбовців .

Перевага України полягає не тільки у кількості. ISW у квітні 2026 року оцінив українські сили як такі, що мають перевагу у використанні дронів. Вона, ймовірно, сприяє зупиненню російського наступу та українським контратакам . На полі бою співвідношення результативних ударів становило 1,3 до 1 на користь України .

Вплив цієї переваги помітний і за темпами захоплення територій. У період із жовтня 2024-го до березня 2025 року російські війська захопили 2 716 км², просуваючись у середньому на 14,92 км² на день. За аналогічні шість місяців роком пізніше — з жовтня 2025-го до березня 2026 року — вони захопили 1 833 км² із середнім темпом 10,07 км² на день. Це означає скорочення площі захопленої території на 33% .

Паралельно Україна різко наростила далекобійні удари. Кількість запусків українських далекобійних дронів зросла зі 110 у січні 2024 року до понад 7 тисяч у березні 2026-го — у 64 рази . Такі атаки змушують російську протиповітряну оборону обробляти величезні масиви даних із сенсорів, координувати роботу різних систем і майже в реальному часі адаптуватися до нової тактики .

Ціна цієї війни залишається надзвичайно високою. За оцінкою CSIS, із лютого 2022 року до грудня 2025-го російські війська зазнали майже 1,2 мільйона втрат — загиблих, поранених і зниклих безвісти. Приблизно 415 тисяч із них припали лише на 2025 рік .

Головний фронт — фінансовий

У 2026 році війна дронів набула парадоксального характеру. Обидві сторони планують виробляти приблизно по 7 мільйонів безпілотників на рік — масштаб, який здавався неможливим на початку повномасштабного вторгнення. Але вирішальним фактором стає не сама наявність заводів, а здатність оплачувати їхню роботу.

Україна демонструє, що може створювати ефективніші системи й використовувати їх так, щоб стримувати російське просування. Росія відповідає повністю державним фінансуванням і ставкою на кількість: її мета — перевантажити українську оборону масованими атаками.

Тому для Києва головний фронт проходить уже не лише по географічній карті. Це також боротьба за $60 мільярдів, необхідних для повного завантаження виробничих ліній. Від того, чи допоможуть західні держави закрити цю фінансову прогалину, дедалі більше залежить результат війни дронів — і, можливо, ширшого протистояння.