Експортна модель Китаю наближається до межі: у чому полягає попередження Майкла Фромана

Майкл Фроман застерігає не просто про великі обсяги китайського експорту. Його теза в іншому: економіка Китаю дедалі сильніше залежить від зовнішнього попиту, який має поглинути промисловий випуск, що не знаходить достатнього прибуткового збуту всередині країни. Така модель принесла рекордний торговельний профіцит, але водночас робить і Китай, і його партнерів уразливішими до тарифів та інших обмежень. 920

Рекордні цифри — симптом дисбалансу

У 2025 році профіцит Китаю в торгівлі товарами досяг рекордних 1,189 трлн доларів — це понад 6% ВВП країни. Експорт зріс на 5,5%, до 3,77 трлн доларів, тоді як імпорт фактично не змінився й становив 2,58 трлн доларів. Поєднання зростання експорту зі стагнацією імпорту вказує, що внутрішній попит слабко поглинає вироблену продукцію. 1420

На початку 2026 року тиск не спав: профіцит, за повідомленнями про аргументацію Фромана, зріс більш ніж на 20% рік до року, тоді як світовий ВВП у 2026-му прогнозували на рівні близько 3,1%. Отже, китайський експорт не може постійно зростати значно швидше за світову економіку без витіснення конкурентів або без жорсткішої політичної відповіді з боку імпортерів. 5

Саме це Фроман називає наближенням до «межі»: існує практична межа того, скільки додаткової промислової продукції від однієї країни здатен поглинути решта світу.

Чому в центрі дискусії — надлишкові потужності

Зовнішній дисбаланс пов’язаний із внутрішньою структурою китайської економіки. Субсидії, податкові стимули, пільгові кредити та надання землі можуть підтримувати інвестиції й виробництво в пріоритетних секторах. Дослідження для Європейського парламенту зазначає, що в таких галузях корекція може відбуватися не через скорочення випуску, а через накопичення запасів, збільшення експорту та стискання маржі. 31

Послаблення юаня також може робити імпорт дорожчим, а китайський експорт — конкурентнішим за ціною. Комісія США з огляду економічних і безпекових відносин із Китаєм пов’язала профіцит 2025 року з поєднанням надвиробництва, слабкого споживання, плаского імпорту та знецінення юаня. 1

Це не означає, що кожен китайський товар є штучно дешевим або неконкурентним. Дослідники Федеральної резервної системи США описують Китай як одну зі світових інноваційних потуг, зокрема завдяки реальним технологічним досягненням у таких сферах, як електромобілі. 23 Проблема, радше, у поєднанні швидкого нарощування потужностей, державної підтримки та стриманого споживання домогосподарств: воно дає змогу тримати випуск високим навіть за тиску на прибутки.

Цінові війни як внутрішній сигнал тривоги

Китайські посадовці самі визнали суперечність між попитом і пропозицією та пообіцяли стримувати дефляційні цінові війни. Для покупців вони можуть короткостроково знижувати ціни, але для компаній означають падіння маржі й відтермінування виходу слабших виробників із ринку. 32

Водночас картину не варто спрощувати. Промислові прибутки Китаю у 2025 році зросли на 0,6% після трьох років спаду, однак відновлення було нерівномірним і відбувалося на тлі слабкого внутрішнього попиту та кампанії влади проти надмірно агресивної конкуренції. 42 Раніші дані фіксували падіння промислових прибутків через дефляцію цін виробників і жорстке суперництво. 34

Отже, сигнал полягає не в тому, що вся промисловість Китаю занепадає. Йдеться про інше: виробництво й експорт можуть зростати, тоді як прибутковість у важливих галузях залишається крихкою.

Що мають на увазі під «китайським шоком 2.0»

Структура китайського експорту змінилася. Попередня хвиля інтеграції Китаю у світову торгівлю асоціювалася переважно з трудомісткими товарами. Але приблизно з 2018 року експортне зростання дедалі більше концентрується в капіталомістких і технологічних секторах. Дослідники ФРС пов’язують цей зсув із промисловою стратегією Made in China 2025. 19

Це посилює торговельне тертя, адже такі галузі безпосередньо перетинаються з виробництвами, де традиційно спеціалізувалися розвинені економіки. ФРС також зазначає, що Китай експортує більше товарів, подібних до вироблених у розвинених країнах, особливо в Європі, і водночас імпортує менше тих категорій, які зазвичай продають європейські країни. 22

Електромобілі, батареї, сонячне обладнання та промислове устаткування роблять цю тенденцію особливо наочною. Аналіз Федерального резервного банку Нью-Йорка показує, що легкові автомобілі й батареї непропорційно сильно вплинули на зростання китайського профіциту. Водночас він наголошує: підвищення якості та поліпшення цінових характеристик цих товарів справді збільшили світовий попит. 27 Тому експортний успіх може бути наслідком інновацій і конкурентного виробництва, а не лише надлишкових потужностей.

Як торговельний конфлікт може перерости у фінансовий

Сценарій ризику, який описує Фроман, передбачає різке обмеження доступу до зовнішніх ринків. Китай продовжує нарощувати присутність в експорті навіть на геополітично віддалених ринках, водночас зменшуючи імпорт із них, що розширює дисбаланси. А технологічно складні товари особливо чутливі до геополітичної фрагментації. 21

Якщо кілька великих ринків одночасно обмежать китайський імпорт, експортери можуть втратити продажі, але зберегти витрати на заводи, запаси, зарплати та борги. Жорстка корекція здатна поширитися від виробників на постачальників і кредиторів. Вона також може посилити тиск на місцеві органи влади, якщо спад у промисловості зменшить їхні доходи та ускладнить уже наявні проблеми з фінансуванням. Це правдоподібний канал поширення ризику, а не доказ неминучості кризи.

Наслідки не обмежилися б кордонами Китаю. Слабший промисловий цикл у КНР може знизити попит на сировину й вдарити по країнах, що залежать від її експорту. Виробники в державах, що розвиваються, водночас можуть зіткнутися і з жорсткішою конкуренцією з боку дешевшого імпорту, і зі слабшими доходами від сировини. Саме такі транскордонні ефекти лежать в основі попередження Фромана про потенційно системний шок. 9

Що могло б зменшити ризик

Довгострокове рішення — не лише в нових торговельних бар’єрах. Воно полягає у зміщенні моделі до сильнішого споживання домогосподарств і більш упорядкованому скороченні хронічно неприбуткових потужностей. Дані за 2025 рік показують, чому це складно: експорт компенсував слабкий внутрішній попит, тобто був економічно важливим у короткій перспективі, хоча й посилював політичний спротив за кордоном. 13

Для торговельних партнерів дилема теж непроста. Захист окремих внутрішніх галузей може бути політично неминучим, але різке й нескоординоване закриття ринків здатне зробити адаптацію Китаю значно хаотичнішою. Тому попередження Фромана варто читати як оцінку структурного ризику: що більший розрив між китайським виробництвом і внутрішнім попитом, то вагомішими будуть наслідки неминучої корекції. 920