Французький спад став результатом поєднання геополітичної невизначеності, стриманих витрат клієнтів і зростання собівартості. Останній чинник безпосередньо пов’язаний із подорожчанням енергоносіїв та перебоями в ланцюгах постачання .

Ормузька протока стала головним вузлом шоку

Ключовий канал поширення кризи — фактичне припинення руху через Ормузьку протоку. У мирний час через цей морський коридор проходить близько 20% світових поставок нафти . Через понад десять тижнів після початку перебоїв щоденна кількість проходів суден залишалася більш ніж на 95% нижчою за довоєнний рівень, а понад 1 550 комерційних суден опинилися заблокованими .

МВФ описав ситуацію як шок, що «почався як регіональний, але швидко став глобальним» . Закриття протоки, пошкодження енергетичної інфраструктури, перенаправлення морських маршрутів і дорожче страхування підвищили витрати не лише на нафту й газ, а й на добрива, метали та перевезення.

Цей тиск уже відобразився в PMI країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (GCC). За даними PwC, у березні та квітні всі чотири економіки GCC, охоплені дослідженнями S&P Global, зафіксували послаблення активності в ненефтовому секторі — хоча й різною мірою .

Саудівська Аравія: різкий розворот

Найсильніше змінилася ситуація в Саудівській Аравії. Ненефтовий PMI у березні впав до 48,8 із 56,1 у лютому — уперше за понад п’ять років він опинився в зоні скорочення .

На ширшому рівні ВВП країни в першому кварталі зменшився на 1,5% квартал до кварталу, а активність в нафтовому секторі скоротилася на 7,2% . У квітні PMI знову піднявся вище позначки 50, але березневий обвал показав, наскільки вразливими можуть бути навіть ненефтові галузі до шоку пропозиції .

ОАЕ: стійкість, але з помітними втратами темпу

Найбільш диверсифікована економіка регіону — Об’єднані Арабські Емірати — виявила більшу стійкість. Водночас її PMI у березні сповільнився до 52,9, майже трирічного мінімуму . Показник залишався вище 50 у квітні та травні, однак перебої з постачаннями, геополітичні ризики й високі витрати продовжували тиснути на компанії .

Кувейт і Катар: скорочення стало тривалішим

У Кувейті PMI обвалився з 54,5 у лютому до 46,3 у березні — це був перший перехід до скорочення за 19 місяців. У квітні показник залишився на рівні 46,3, що свідчило вже не про короткочасний провал, а про закріплення спаду; у травні з’явилися ознаки його послаблення .

Катар також продовжував сигналізувати про скорочення ненефтової активності у квітні . Для обох країн особливо важливими є ризики для експорту вуглеводнів, оскільки значна частина таких потоків залежить від нормальної роботи Ормузької протоки.

Єгипет: дорожче паливо та слабший попит

Єгипет, як великий імпортер енергоносіїв, виявився особливо чутливим до стрибка цін на сировину. Ненефтовий приватний сектор країни залишався в зоні скорочення протягом усього періоду конфлікту.

• Березень: PMI знизився до 48,0 — найнижчого рівня майже за два роки. На компанії тиснули слабший попит і стрімке зростання витрат. Інфляція витрат на ресурси прискорилася до спільного максимуму за 18 місяців через дорожче паливо та зміцнення долара США .
• Квітень: скорочення поглибилося, а PMI впав до 46,6, зафіксувавши третій поспіль місяць зниження активності .
• Травень: показник дещо піднявся до 47,1, але все одно залишився далеко нижче нейтральної позначки 50 .

Ця динаміка означає, що для єгипетських підприємств війна стала не лише проблемою логістики. Вона одночасно зменшила попит і підвищила ціну пального, імпортних компонентів та транспорту.

Попередження міжнародних організацій

PMI-дані узгоджуються з оцінками міжнародних фінансових інституцій, які вже переглянули прогнози зростання та попередили про глобальні наслідки енергетичного шоку.

• МВФ, квітень 2026 року: прогноз зростання регіону Близького Сходу, Північної Африки, Афганістану та Пакистану (MENAP) на 2026 рік знижено до 1,4% — на 2,3 процентного пункта нижче за оцінку жовтня 2025 року. Ціна нафти Brent піднялася вище 100 доларів за барель .
• Світовий банк: у прогнозі для регіону MENAAP зазначено, що закриття Ормузької протоки та руйнування енергетичної інфраструктури «порушили роботу ринків, посилили фінансову волатильність і погіршили перспективи зростання». Без урахування Ірану зростання регіону у 2026 році очікується на рівні лише 1,8% .
• Координаційна група МЕА, МВФ і Світового банку: попередила про один із найбільших дефіцитів енергопостачання за всю історію, наслідки якого поширюються на нафту, газ, добрива, продовольство, туризм і глобальні ланцюги постачання .
• ООН: заявила, що криза «зупинила глобальну тенденцію до дезінфляції». У країнах, що розвиваються, інфляція може прискоритися з 4,2% до 5,2% через подорожчання енергії, транспорту та імпорту .
• ING: падіння PMI єврозони з 51,9 у лютому до 50,5 у березні, мінімуму за 10 місяців, свідчить про різке погіршення ділових очікувань і нове зростання витрат на ресурси .

Сукупність показників малює чітку картину: економічний удар поширюється від заблокованого морського вузла до заводів, сфери послуг і державних бюджетів. PMI фіксує не лише вже завдані збитки, а й те, як компанії змінюють поведінку — відкладають замовлення, скорочують витрати та готуються до тривалішої нестабільності.

Французький спад став результатом поєднання геополітичної невизначеності, стриманих витрат клієнтів і зростання собівартості. Останній чинник безпосередньо пов’язаний із подорожчанням енергоносіїв та перебоями в ланцюгах постачання .

Ормузька протока стала головним вузлом шоку

Ключовий канал поширення кризи — фактичне припинення руху через Ормузьку протоку. У мирний час через цей морський коридор проходить близько 20% світових поставок нафти . Через понад десять тижнів після початку перебоїв щоденна кількість проходів суден залишалася більш ніж на 95% нижчою за довоєнний рівень, а понад 1 550 комерційних суден опинилися заблокованими .

МВФ описав ситуацію як шок, що «почався як регіональний, але швидко став глобальним» . Закриття протоки, пошкодження енергетичної інфраструктури, перенаправлення морських маршрутів і дорожче страхування підвищили витрати не лише на нафту й газ, а й на добрива, метали та перевезення.

Цей тиск уже відобразився в PMI країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (GCC). За даними PwC, у березні та квітні всі чотири економіки GCC, охоплені дослідженнями S&P Global, зафіксували послаблення активності в ненефтовому секторі — хоча й різною мірою .

Саудівська Аравія: різкий розворот

Найсильніше змінилася ситуація в Саудівській Аравії. Ненефтовий PMI у березні впав до 48,8 із 56,1 у лютому — уперше за понад п’ять років він опинився в зоні скорочення .

На ширшому рівні ВВП країни в першому кварталі зменшився на 1,5% квартал до кварталу, а активність в нафтовому секторі скоротилася на 7,2% . У квітні PMI знову піднявся вище позначки 50, але березневий обвал показав, наскільки вразливими можуть бути навіть ненефтові галузі до шоку пропозиції .

ОАЕ: стійкість, але з помітними втратами темпу

Найбільш диверсифікована економіка регіону — Об’єднані Арабські Емірати — виявила більшу стійкість. Водночас її PMI у березні сповільнився до 52,9, майже трирічного мінімуму . Показник залишався вище 50 у квітні та травні, однак перебої з постачаннями, геополітичні ризики й високі витрати продовжували тиснути на компанії .

Кувейт і Катар: скорочення стало тривалішим

У Кувейті PMI обвалився з 54,5 у лютому до 46,3 у березні — це був перший перехід до скорочення за 19 місяців. У квітні показник залишився на рівні 46,3, що свідчило вже не про короткочасний провал, а про закріплення спаду; у травні з’явилися ознаки його послаблення .

Катар також продовжував сигналізувати про скорочення ненефтової активності у квітні . Для обох країн особливо важливими є ризики для експорту вуглеводнів, оскільки значна частина таких потоків залежить від нормальної роботи Ормузької протоки.

Єгипет: дорожче паливо та слабший попит

Єгипет, як великий імпортер енергоносіїв, виявився особливо чутливим до стрибка цін на сировину. Ненефтовий приватний сектор країни залишався в зоні скорочення протягом усього періоду конфлікту.

• Березень: PMI знизився до 48,0 — найнижчого рівня майже за два роки. На компанії тиснули слабший попит і стрімке зростання витрат. Інфляція витрат на ресурси прискорилася до спільного максимуму за 18 місяців через дорожче паливо та зміцнення долара США .
• Квітень: скорочення поглибилося, а PMI впав до 46,6, зафіксувавши третій поспіль місяць зниження активності .
• Травень: показник дещо піднявся до 47,1, але все одно залишився далеко нижче нейтральної позначки 50 .

Ця динаміка означає, що для єгипетських підприємств війна стала не лише проблемою логістики. Вона одночасно зменшила попит і підвищила ціну пального, імпортних компонентів та транспорту.

Попередження міжнародних організацій

PMI-дані узгоджуються з оцінками міжнародних фінансових інституцій, які вже переглянули прогнози зростання та попередили про глобальні наслідки енергетичного шоку.

• МВФ, квітень 2026 року: прогноз зростання регіону Близького Сходу, Північної Африки, Афганістану та Пакистану (MENAP) на 2026 рік знижено до 1,4% — на 2,3 процентного пункта нижче за оцінку жовтня 2025 року. Ціна нафти Brent піднялася вище 100 доларів за барель .
• Світовий банк: у прогнозі для регіону MENAAP зазначено, що закриття Ормузької протоки та руйнування енергетичної інфраструктури «порушили роботу ринків, посилили фінансову волатильність і погіршили перспективи зростання». Без урахування Ірану зростання регіону у 2026 році очікується на рівні лише 1,8% .
• Координаційна група МЕА, МВФ і Світового банку: попередила про один із найбільших дефіцитів енергопостачання за всю історію, наслідки якого поширюються на нафту, газ, добрива, продовольство, туризм і глобальні ланцюги постачання .
• ООН: заявила, що криза «зупинила глобальну тенденцію до дезінфляції». У країнах, що розвиваються, інфляція може прискоритися з 4,2% до 5,2% через подорожчання енергії, транспорту та імпорту .
• ING: падіння PMI єврозони з 51,9 у лютому до 50,5 у березні, мінімуму за 10 місяців, свідчить про різке погіршення ділових очікувань і нове зростання витрат на ресурси .

Сукупність показників малює чітку картину: економічний удар поширюється від заблокованого морського вузла до заводів, сфери послуг і державних бюджетів. PMI фіксує не лише вже завдані збитки, а й те, як компанії змінюють поведінку — відкладають замовлення, скорочують витрати та готуються до тривалішої нестабільності.