Енергетичний колапс Ірану: 50 танкерів простоюють, рахунки заморожено, блокада коштувала $6 млрд

Блокада та затори танкерів

Станом на 5 серпня 2026 року близько 50 завантажених суден — здебільшого з сирою нафтою, а також з нафтопродуктами та скрапленим нафтовим газом — простоювали вздовж узбережжя Ірану в Перській затоці та Оманській затоці, за даними неурядової організації United Against Nuclear Iran (UANI). Це на 45 більше, ніж тижнем раніше, та на 36 більше, ніж на момент відновлення блокади 14 липня . Дані судноплавства від торговельно-розвідувальних фірм підтверджують, що блокада знизила іранський експорт сирої нафти до найнижчого рівня щонайменше за шість років, а перехоплення США коштувало Ірану майже $6 млрд втрачених нафтових доходів лише за першу фазу блокади .

Військово-морська операція США, яку проводить CENTCOM, була агресивною: CENTCOM повідомив про перенаправлення 88 комерційних суден та виведення з ладу чотирьох у рамках блокади . У відповідь Іран почав скорочувати видобуток сирої нафти, щоб випередити обмеження потужностей для зберігання, і повторно використовує щонайменше 10 старих танкерів для плавучого зберігання нафти навколо острова Харк та порту Чабахар .

Замороження рахунків NIOC: податковий штраф у $4,7 млрд

5 серпня 2026 року державний Банк промисловості та шахт Ірану заморозив банківські рахунки Національної іранської нафтової компанії через заборгованість, як повідомило напівофіційне агентство Fars . Іранські ЗМІ повідомляють, що заборгованість становить 287 трильйонів томанів (приблизно $4,7 млрд), яку посадовці NIOC характеризують як податковий штраф, накладений Іранською національною податковою адміністрацією, який компанія абсолютно не в змозі сплатити . Замороження відбулося, незважаючи на положення бюджетного закону Ірану, які відтерміновують виплату боргу NIOC до кінця іранського календарного року в березні 2027 року . Поглиблюючи кризу, голова Національного фонду розвитку Ірану заявив, що борг NIOC перед фондом у розмірі приблизно $17 млрд неможливо погасити за рахунок доходів від родовища Азадеган, розвиток якого зупинено через адміністративні перешкоди .

Ормузька протока: найбільше порушення постачання в історії

Судноплавство через Ормузьку протоку різко скоротилося після початку війни в лютому 2026 року. Міжнародне енергетичне агентство назвало це порушення «найбільшим зривом постачання в історії світового нафтового ринку» . До кінця червня обсяги постачання сирої нафти через протоку зросли до найвищого рівня з початку конфлікту, але залишалися «все ще часткою довоєнного середньодобового показника» у 125 суден на день . Інститут Брукінгса описав протоку як фактично закриту: страхування було недоступним або надто дорогим, а моряки не бажали здійснювати рейси . Закриття скоротило глобальні потоки нафти приблизно на 11 млн барелів на день, залишивши дефіцит приблизно в 9 млн барелів на день — це більше, ніж сукупне споживання нафти Великою Британією, Францією, Німеччиною, Іспанією та Італією разом узятими .

Економічне падіння Ірану

Блокада позбавила Тегеран його основного джерела доходу. Експорт іранської нафти, який до війни становив приблизно 1,7 млн барелів на день, впав до 100 000 барелів на день у найнижчій точці . Згідно зі «Перспективами розвитку світової економіки» МВФ, економіка Ірану, за прогнозами, скоротиться на 6,1% у 2026 році, а інфляція сягне 69% у річному обчисленні. Ріал втратив приблизно 60% своєї вартості з початку конфлікту, а ціни на товари першої необхідності, такі як хліб та крупи, зросли на 140%, тоді як олії та жири подорожчали на 219% за рік до березня 2026 року .

Альтернативні маршрути: Пакистан стає рятівним колом

Іран активно шукає способи обійти блокаду. Наприкінці квітня 2026 року Пакистан офіційно відкрив шість сухопутних транзитних маршрутів згідно з «Наказом про транзит товарів через територію Пакистану 2026 року», з'єднавши свої порти в Карачі, Гвадарі та Порт-Касімі з іранськими прикордонними переходами в Габді та Тафтані, що дозволяє безмитне переміщення товарів третіх країн до Ірану . 4 серпня 2026 року Мохаммад-Алі Дехган Дехнаві, голова Організації сприяння торгівлі Ірану, підтвердив, що Тегеран вивчає можливість використання Карачі та Гвадара як хабів для реекспорту іранських товарів до третіх країн, щоб обійти блокаду США . Іран також використовує вантажівки через Туреччину та судноплавство з Росії через Каспійське море .

Випробування блокади та стратегічна напруга

Блокада коливалася разом із дипломатією. Її вперше запровадили в середині квітня, скасували на кілька тижнів після підписання Меморандуму про взаєморозуміння (MoU) у червні, а потім відновили, коли перемир'я було порушене . Під час короткого періоду, коли блокаду було знято, Іран експортував понад 40 млн барелів сирої нафти, продаючи її за цінами приблизно на 20% вищими, ніж до війни . Іран неодноразово випробовував блокаду — у середині червня три танкери з 5 млн барелів успішно пройшли через неї після укладення угоди , а до середини липня компанія Windward виявила 23 іранські судна, які діяли як «темні судна» з фальшивими прапорами в Ормузькій протоці, що свідчило про підготовку великого випробування . Аналітики RBC Capital Markets попереджають, що навіть у разі досягнення тривалого врегулювання трафік через протоку може відновитися лише до 60-70% довоєнного рівня, при цьому судна, пов'язані з Китаєм, рухатимуться вільно, тоді як західним суднам знадобляться двосторонні угоди з Іраном .