IEA Global Hydrogen Review 2026: криза на Близькому Сході паралізувала ланцюги постачання водню, ринок добрив та гальмує зростання низьковуглецевого водню

Вплив на ринки добрив та промислове виробництво

Ринки добрив та промислова сировина зазнали прямого удару. IEA зазначає, що сектори, які значною мірою покладаються на похідні водню — насамперед виробництво добрив, нафтопереробка та хімічна промисловість — зазнали збоїв .

Ситуацію погіршив ширший енергетичний контекст: очікується, що ринки скрапленого природного газу (СПГ) залишатимуться "напруженими" протягом усього 2026 та 2027 років через конфлікт. Збої в судноплавстві фактично вилучили майже 20% глобальних поставок СПГ, а комплекс Рас-Лаффан у Катарі простоює .

Низьковуглецевий водень: зростання на тлі скорочення проєктів

Глобальний попит на водень у 2025 році перевищив 100 мільйонів тонн . Виробництво низьковуглецевого водню зросло на 20% у річному обчисленні, досягнувши майже 1 мільйона тонн . Інвестиції в низьковуглецевий водень у 2025 році сягнули 8 мільярдів доларів США у всьому світі, що на 80% більше, ніж роком раніше . До кінця 2025 року глобальна потужність електролізерів наблизилася до 5 ГВт, причому приблизно 40% припадало на Китай .

Однак, портфель проєктів скорочується. Очікуваний обсяг виробництва низьковуглецевого водню до 2030 року знизився до 27 мільйонів тонн, а обсяг проєктів, які досягли остаточних інвестиційних рішень (FID), впав до трохи більш ніж 6 мільйонів тонн — порівняно з 10 мільйонами тонн раніше .

Зберігається слабкість з боку попиту. Лише близько 20% нового обсягу відбору водню у 2025 році були підкріплені твердими контрактними зобов'язаннями, що обмежує інвестиції та затримує розвиток проєктів .

Економічні та геополітичні наслідки

Криза відновила інтерес до водню як довгострокового рішення для енергетичної безпеки, але IEA наголошує, що для отримання значного ефекту необхідні сильніша політична підтримка та швидше впровадження .

IEA відзначила можливості для таких регіонів, як Африка, розширити свою діяльність у бік виробництва продукції з вищою доданою вартістю, зокрема сталі та місцевих добрив, за умови зниження витрат на фінансування та узгодження водневих стратегій із ширшими економічними планами .

Стримуючими факторами, що уповільнюють зростання сектору, залишаються: високі виробничі витрати, невизначений попит, регуляторна складність та обмежена інфраструктура . Багато національних цілей щодо водню на 2030 рік опиняються під загрозою, оскільки заявлений портфель проєктів продовжує скорочуватися .