Безпосереднім поштовхом до нового погіршення прогнозів стала війна на Близькому Сході. Вона порушила постачання енергоносіїв, підштовхнула ціни на сировину та посилила невизначеність на світових ринках . Проте нинішній шок наклався на масштабнішу проблему: від 2019 року світ пережив, за визначенням Світового банку, один із найщільніших кластерів глобальних потрясінь від 1970-х років .

Що означає «втрачене десятиліття»

Світовий банк знизив прогноз глобального зростання на 2026 рік із 2,9%, зафіксованих у 2025-му. Прогнози були погіршені приблизно для двох третин економік світу порівняно із січневими оцінками .

Для країн із ринками, що формуються, та країн, що розвиваються, зростання може сповільнитися до 3,6% — найнижчого рівня після пандемії . Але головна проблема полягає не лише в обсязі виробництва, а й у нерівномірності розвитку.

Майже кожна друга країна, що розвивається, з 2019 року не змогла зрівнятися з розвиненими державами за темпами зростання доходів на душу населення . Якщо не враховувати Китай та Індію, решта країн цієї групи наближаються майже до повного десятиліття без скорочення розриву з багатшими економіками .

Ризики залишаються переважно негативними. Якщо бойові дії на Близькому Сході розширяться, перебої з постачанням енергоносіїв посиляться, а напруження пошириться на фінансові ринки, глобальне зростання може впасти до 1,3% . Навіть якщо перебої з транспортуванням нафти через Ормузьку протоку швидко послабляться, Світовий банк очікує, що середня світова інфляція у 2026 році становитиме 4% проти 3,3% у 2025-му .

Штучний інтелект: ризик нового розриву і несподівана хвиля поширення

У звіті окрему увагу приділено штучному інтелекту. У короткостроковій перспективі він, найімовірніше, стимулюватиме зростання передусім через збільшення інвестицій у розвинених країнах, особливо у США . У середньостроковій перспективі найважливішим ефектом має стати прискорення продуктивності праці. Водночас оцінки впливу ШІ варіюються від помірного до трансформаційного .

Світовий банк попереджає про ризик «різкого розмежування» економік. Розвинені держави лідирують у створенні ШІ та готові швидше й ширше впроваджувати цю технологію. Це може ще більше збільшити розриви у продуктивності та рівні життя між технологічними лідерами й країнами, що розвиваються .

Однак картина не є однозначно песимістичною. Кількість вакансій, пов’язаних із ШІ, зростає значно швидше в країнах із середнім рівнем доходу: на 16% у країнах із рівнем доходу вище середнього та на 11% у країнах із доходом нижче середнього. Для країн із високим рівнем доходу цей показник становить лише 2% .

Ці дані свідчать про формування хвилі так званого «малого ШІ» у країнах, що розвиваються. Йдеться про доступні рішення, які працюють на повсякденних пристроях і можуть застосовуватися в кредитуванні, освіті та медицині .

Швидше впровадження ШІ може підвищити продуктивність у країнах Східної Азії та Тихоокеанського регіону, Європи й Центральної Азії, а також Південної Азії — за умови наявності зрозумілих правил, підготовлених кадрів і цифрової інфраструктури . Але сам собою доступ до технології не гарантує результату: зволікання в країнах із низьким і середнім рівнем доходу може лише відсунути їх ще далі від технологічних лідерів .

Борги, торгівля та енергетика: кризи, що підсилюють одна одну

Світовий банк описує 2020-ті як період, у якому економічні потрясіння накладаються одне на одне. Окрім безпосереднього енергетичного шоку, у звіті названо кілька довготривалих факторів, що стримують зростання :

• Зростання боргового навантаження. Воно обмежує бюджетний простір країн, що розвиваються, саме тоді, коли їм найбільше потрібні інвестиції.
• Фрагментація торгівлі. Нові тарифні бар’єри та розриви ланцюгів постачання створюють постійні втрати ефективності для світової торгівлі.
• Політизація грошово-кредитної політики та ослаблення довіри. Це зменшує спроможність центральних банків ефективно впливати на інфляційні очікування.
• Випереджальне перенесення торгівлі та споживання. Активність у 2025 році виглядала стійкою, але частково могла бути результатом перенесення попиту на більш ранній період, а не ознакою стабільного відновлення .

Три шанси на сильніші 2030-ті

Попри похмурий діагноз, Світовий банк бачить три «осередки можливостей», які можуть перетворити 2030-ті на, за його формулюванням, «золоту еру» створення робочих місць і зростання .

1. ШІ нарешті виходить на масштабне впровадження. Навіть якщо технологія не виправдає всіх очікувань, вона, за оцінкою банку, здатна підняти темпи глобального зростання продуктивності вище слабкого середнього рівня 2020-х. За сприятливого сценарію зростання у 2030-х може перевищити середній показник 2000-х і стати найсильнішим десятиліттям для світової економіки від 1970-х років .

2. Чиста енергетика стає питанням безпеки. Енергетичний шок, спричинений конфліктом на Близькому Сході, посилив стратегічні аргументи на користь інвестицій у чисту енергію. Тепер це не лише кліматична мета, а й спосіб підвищити енергетичну безпеку; Світовий банк розглядає цей напрям як довготривалий драйвер зростання .

3. Регіональна торгівля може стати опорою інтеграції. Попри поглиблення глобальної фрагментації, регіональні торговельні угоди продовжують визначати значну частину світових потоків. Вони можуть допомогти країнам, що розвиваються, диверсифікувати ланцюги постачання та знизити витрати .

Які рішення пропонує Світовий банк

Висновок звіту полягає в тому, що без узгоджених політичних дій потенційні темпи зростання світової економіки залишатимуться структурно низькими. Збільшення інвестицій у сталі сектори, скорочення торговельних витрат, розвиток сфери послуг і розширення участі населення у ринку праці можуть підвищити потенційне зростання ВВП на 0,7 відсоткового пункта — до 2,9% .

Без такого розвороту наслідки будуть значно ширшими за слабші економічні показники. Світовий банк попереджає, що це матиме «глибокі наслідки для здатності світу протидіяти зміні клімату та скорочувати бідність» .

Безпосереднім поштовхом до нового погіршення прогнозів стала війна на Близькому Сході. Вона порушила постачання енергоносіїв, підштовхнула ціни на сировину та посилила невизначеність на світових ринках . Проте нинішній шок наклався на масштабнішу проблему: від 2019 року світ пережив, за визначенням Світового банку, один із найщільніших кластерів глобальних потрясінь від 1970-х років .

Що означає «втрачене десятиліття»

Світовий банк знизив прогноз глобального зростання на 2026 рік із 2,9%, зафіксованих у 2025-му. Прогнози були погіршені приблизно для двох третин економік світу порівняно із січневими оцінками .

Для країн із ринками, що формуються, та країн, що розвиваються, зростання може сповільнитися до 3,6% — найнижчого рівня після пандемії . Але головна проблема полягає не лише в обсязі виробництва, а й у нерівномірності розвитку.

Майже кожна друга країна, що розвивається, з 2019 року не змогла зрівнятися з розвиненими державами за темпами зростання доходів на душу населення . Якщо не враховувати Китай та Індію, решта країн цієї групи наближаються майже до повного десятиліття без скорочення розриву з багатшими економіками .

Ризики залишаються переважно негативними. Якщо бойові дії на Близькому Сході розширяться, перебої з постачанням енергоносіїв посиляться, а напруження пошириться на фінансові ринки, глобальне зростання може впасти до 1,3% . Навіть якщо перебої з транспортуванням нафти через Ормузьку протоку швидко послабляться, Світовий банк очікує, що середня світова інфляція у 2026 році становитиме 4% проти 3,3% у 2025-му .

Штучний інтелект: ризик нового розриву і несподівана хвиля поширення

У звіті окрему увагу приділено штучному інтелекту. У короткостроковій перспективі він, найімовірніше, стимулюватиме зростання передусім через збільшення інвестицій у розвинених країнах, особливо у США . У середньостроковій перспективі найважливішим ефектом має стати прискорення продуктивності праці. Водночас оцінки впливу ШІ варіюються від помірного до трансформаційного .

Світовий банк попереджає про ризик «різкого розмежування» економік. Розвинені держави лідирують у створенні ШІ та готові швидше й ширше впроваджувати цю технологію. Це може ще більше збільшити розриви у продуктивності та рівні життя між технологічними лідерами й країнами, що розвиваються .

Однак картина не є однозначно песимістичною. Кількість вакансій, пов’язаних із ШІ, зростає значно швидше в країнах із середнім рівнем доходу: на 16% у країнах із рівнем доходу вище середнього та на 11% у країнах із доходом нижче середнього. Для країн із високим рівнем доходу цей показник становить лише 2% .

Ці дані свідчать про формування хвилі так званого «малого ШІ» у країнах, що розвиваються. Йдеться про доступні рішення, які працюють на повсякденних пристроях і можуть застосовуватися в кредитуванні, освіті та медицині .

Швидше впровадження ШІ може підвищити продуктивність у країнах Східної Азії та Тихоокеанського регіону, Європи й Центральної Азії, а також Південної Азії — за умови наявності зрозумілих правил, підготовлених кадрів і цифрової інфраструктури . Але сам собою доступ до технології не гарантує результату: зволікання в країнах із низьким і середнім рівнем доходу може лише відсунути їх ще далі від технологічних лідерів .

Борги, торгівля та енергетика: кризи, що підсилюють одна одну

Світовий банк описує 2020-ті як період, у якому економічні потрясіння накладаються одне на одне. Окрім безпосереднього енергетичного шоку, у звіті названо кілька довготривалих факторів, що стримують зростання :

• Зростання боргового навантаження. Воно обмежує бюджетний простір країн, що розвиваються, саме тоді, коли їм найбільше потрібні інвестиції.
• Фрагментація торгівлі. Нові тарифні бар’єри та розриви ланцюгів постачання створюють постійні втрати ефективності для світової торгівлі.
• Політизація грошово-кредитної політики та ослаблення довіри. Це зменшує спроможність центральних банків ефективно впливати на інфляційні очікування.
• Випереджальне перенесення торгівлі та споживання. Активність у 2025 році виглядала стійкою, але частково могла бути результатом перенесення попиту на більш ранній період, а не ознакою стабільного відновлення .

Три шанси на сильніші 2030-ті

Попри похмурий діагноз, Світовий банк бачить три «осередки можливостей», які можуть перетворити 2030-ті на, за його формулюванням, «золоту еру» створення робочих місць і зростання .

1. ШІ нарешті виходить на масштабне впровадження. Навіть якщо технологія не виправдає всіх очікувань, вона, за оцінкою банку, здатна підняти темпи глобального зростання продуктивності вище слабкого середнього рівня 2020-х. За сприятливого сценарію зростання у 2030-х може перевищити середній показник 2000-х і стати найсильнішим десятиліттям для світової економіки від 1970-х років .

2. Чиста енергетика стає питанням безпеки. Енергетичний шок, спричинений конфліктом на Близькому Сході, посилив стратегічні аргументи на користь інвестицій у чисту енергію. Тепер це не лише кліматична мета, а й спосіб підвищити енергетичну безпеку; Світовий банк розглядає цей напрям як довготривалий драйвер зростання .

3. Регіональна торгівля може стати опорою інтеграції. Попри поглиблення глобальної фрагментації, регіональні торговельні угоди продовжують визначати значну частину світових потоків. Вони можуть допомогти країнам, що розвиваються, диверсифікувати ланцюги постачання та знизити витрати .

Які рішення пропонує Світовий банк

Висновок звіту полягає в тому, що без узгоджених політичних дій потенційні темпи зростання світової економіки залишатимуться структурно низькими. Збільшення інвестицій у сталі сектори, скорочення торговельних витрат, розвиток сфери послуг і розширення участі населення у ринку праці можуть підвищити потенційне зростання ВВП на 0,7 відсоткового пункта — до 2,9% .

Без такого розвороту наслідки будуть значно ширшими за слабші економічні показники. Світовий банк попереджає, що це матиме «глибокі наслідки для здатності світу протидіяти зміні клімату та скорочувати бідність» .