Однією з ключових умов було відкриття Іраном Ормузької протоки — вузького морського маршруту, через який проходить значна частина світових поставок нафти . Згодом президент США Дональд Трамп продовжив перемир’я на невизначений термін, але головні суперечки так і не були розв’язані .

План переговорів в Ісламабаді мав стати основою для довготривалої мирної угоди, проте зустрічі не дали результату. Вашингтон і Тегеран почали звинувачувати одне одного в нещирості, а США запровадили морську блокаду Ірану. У підсумку в Перській затоці фактично сформувалася ситуація «подвійної блокади» .

Уже в середині травня Трамп визнав, що перемир’я перебуває на «масивному штучному диханні» .

Хронологія нової ескалації

Кінець травня: удари США, названі «самообороною»

Американські військові завдали ударів по іранських радіолокаційних станціях і пунктах управління безпілотниками в Ґоруку та на острові Кешм. У Вашингтоні заявили, що це була відповідь на збиття американського безпілотника MQ-1 . У Пентагоні наголосили, що операцію провели «стримано» .

8 травня Трамп назвав американські удари у відповідь «легким поплескуванням» і заявив, що перемир’я все ще діє .

2–3 червня: нові удари по острову Кешм

США знову атакували іранський військовий пункт управління на острові Кешм, розташованому в районі Ормузької протоки. Центральне командування США заявило, що операція стала відповіддю на спроби Ірану атакувати Кувейт і Бахрейн .

Окремо американські сили вивели з ладу нафтовий танкер неподалік Кешму, заявивши, що судно порушило американську блокаду . Цей інцидент спровокував нову хвилю іранських ударів.

3 червня: атаки Ірану по Кувейту та Бахрейну

Іран запустив балістичні ракети та безпілотники по цілях у Кувейті й Бахрейні. Бахрейн заявив, що його протиповітряна оборона перехопила ракети та дрони. Водночас, за даними Кувейту, іранські безпілотники влучили в пасажирський термінал міжнародного аеропорту Кувейту.

Унаслідок удару загинула одна людина, десятки людей дістали поранення, а роботу аеропорту тимчасово призупинили . Іран заперечив свою відповідальність за пошкодження термінала .

Ця атака стала черговим епізодом кампанії проти аеропорту, яка, за наявними даними, триває від 28 лютого. Раніше під ударами опинялися термінал 1 та важлива інфраструктура управління повітряним рухом .

6 червня: новий обмін ударами

Іран знову запустив балістичні ракети та безпілотники в напрямку Бахрейну й Кувейту. Бахрейн повідомив про перехоплення цілей і назвав атаку «серйозною ескалацією» .

Того ж дня Іран звинуватив США в «грубому порушенні» перемир’я через удари по прибережних об’єктах у Сіріку та на острові Кешм . Тегеран заявив, що ці об’єкти використовувалися для спостереження та забезпечення безпеки судноплавства в міжнародних водах.

Отже, від кінця травня в регіоні сформувався небезпечний цикл: одна сторона називає свої дії самообороною, інша — порушенням перемир’я, після чого завдає удару у відповідь.

Чому мирні переговори зупинилися

Переговори в Ісламабаді, які мали закріпити квітневу домовленість, фактично провалилися . Серед головних невирішених питань:

• Ядерна програма Ірану. Вашингтон наполягає на обмеженнях і гарантіях щодо ядерних потужностей Тегерана.
• Заморожені іранські активи. Сторони не домовилися, за яких умов і в якому обсязі ці кошти можуть бути розблоковані.
• Ормузька протока. США вимагають її повного відкриття, водночас зберігаючи власну морську блокаду. Іран пов’язує відкриття протоки з ширшими поступками.
• Взаємна недовіра. Кожен новий удар ускладнює повернення до переговорного столу.

11 травня Трамп відкинув зустрічну пропозицію Ірану, назвавши її «неприйнятною» та «дурною», і заявив, що перемир’я перебуває на «масивному штучному диханні» .

На початку червня іранська сторона, за повідомленнями, тимчасово припинила контакти з посередниками. Трамп, однак, заперечив, що переговори зупинилися, заявивши, що вони тривають «швидкими темпами», а угоди можна досягти «наступного тижня» .

Кувейт і Бахрейн опинилися на передовій

Країни Перської затоки, які раніше сприймалися як відносно безпечні тилові майданчики, дедалі частіше стають безпосередніми цілями.

Кувейт

Удар по міжнародному аеропорту став для країни особливо сильним потрясінням. Кувейт засудив атаку, тимчасово закрив аеропорт, а пошкодження термінала та подальше призупинення рейсів порушили цивільне життя й торгівлю . За наявними даними, країна зазнає іранських атак від першого дня війни — 28 лютого .

Бахрейн

Бахрейн має особливе стратегічне значення для США, оскільки там розташована штаб-квартира 5-го флоту Військово-морських сил США. Після перехоплення іранських ракет і безпілотників 6 червня уряд країни закликав Тегеран припинити атаки на сусідів у Перській затоці та назвав їх «серйозною ескалацією» .

Пакистан

Пакистан відіграв ключову роль у досягненні квітневого перемир’я та прийняв переговори в Ісламабаді . Однак провал зустрічей залишив регіон без зрозумілого дипломатичного маршруту до стійкої угоди.

Що говорив Дональд Трамп

Публічні заяви Трампа змінювалися разом із перебігом кризи:

• 8 травня: він назвав американські удари «легким поплескуванням» і заявив, що перемир’я «діє» .
• 11 травня: після відмови від іранської зустрічної пропозиції сказав, що угода перебуває на «масивному штучному диханні» .
• На початку червня: висловлював обережний оптимізм, прогнозуючи домовленість «наступного тижня» та заявляючи, що «зрештою все добре завершиться» . Він також назвав повідомлення про припинення переговорів «хибними» та «помилковими» .
• Заяви про перемогу: протягом кризи Трамп неодноразово оголошував про перемогу та стверджував, що Іран «у військовому сенсі більше нічого не має». Такі формулювання спрощують ситуацію, яка на місцях залишається нестабільною .

Перемир’я на межі зриву

Квітнева угода мала стати мостом до тривалого миру. Натомість вона перетворилася на хитку конструкцію, яка лише частково стримує конфлікт від нового масштабного вибуху.

Атака на аеропорт Кувейту стала особливо тривожним сигналом: війна дедалі сильніше загрожує цивільним, транспортній інфраструктурі та авіасполученню далеко за межами безпосереднього поля бою. Поки дипломатія буксує, а США та Іран по-різному трактують поняття «самооборони», ризик раптового поновлення повномасштабних бойових дій залишається дуже високим.

Однією з ключових умов було відкриття Іраном Ормузької протоки — вузького морського маршруту, через який проходить значна частина світових поставок нафти . Згодом президент США Дональд Трамп продовжив перемир’я на невизначений термін, але головні суперечки так і не були розв’язані .

План переговорів в Ісламабаді мав стати основою для довготривалої мирної угоди, проте зустрічі не дали результату. Вашингтон і Тегеран почали звинувачувати одне одного в нещирості, а США запровадили морську блокаду Ірану. У підсумку в Перській затоці фактично сформувалася ситуація «подвійної блокади» .

Уже в середині травня Трамп визнав, що перемир’я перебуває на «масивному штучному диханні» .

Хронологія нової ескалації

Кінець травня: удари США, названі «самообороною»

Американські військові завдали ударів по іранських радіолокаційних станціях і пунктах управління безпілотниками в Ґоруку та на острові Кешм. У Вашингтоні заявили, що це була відповідь на збиття американського безпілотника MQ-1 . У Пентагоні наголосили, що операцію провели «стримано» .

8 травня Трамп назвав американські удари у відповідь «легким поплескуванням» і заявив, що перемир’я все ще діє .

2–3 червня: нові удари по острову Кешм

США знову атакували іранський військовий пункт управління на острові Кешм, розташованому в районі Ормузької протоки. Центральне командування США заявило, що операція стала відповіддю на спроби Ірану атакувати Кувейт і Бахрейн .

Окремо американські сили вивели з ладу нафтовий танкер неподалік Кешму, заявивши, що судно порушило американську блокаду . Цей інцидент спровокував нову хвилю іранських ударів.

3 червня: атаки Ірану по Кувейту та Бахрейну

Іран запустив балістичні ракети та безпілотники по цілях у Кувейті й Бахрейні. Бахрейн заявив, що його протиповітряна оборона перехопила ракети та дрони. Водночас, за даними Кувейту, іранські безпілотники влучили в пасажирський термінал міжнародного аеропорту Кувейту.

Унаслідок удару загинула одна людина, десятки людей дістали поранення, а роботу аеропорту тимчасово призупинили . Іран заперечив свою відповідальність за пошкодження термінала .

Ця атака стала черговим епізодом кампанії проти аеропорту, яка, за наявними даними, триває від 28 лютого. Раніше під ударами опинялися термінал 1 та важлива інфраструктура управління повітряним рухом .

6 червня: новий обмін ударами

Іран знову запустив балістичні ракети та безпілотники в напрямку Бахрейну й Кувейту. Бахрейн повідомив про перехоплення цілей і назвав атаку «серйозною ескалацією» .

Того ж дня Іран звинуватив США в «грубому порушенні» перемир’я через удари по прибережних об’єктах у Сіріку та на острові Кешм . Тегеран заявив, що ці об’єкти використовувалися для спостереження та забезпечення безпеки судноплавства в міжнародних водах.

Отже, від кінця травня в регіоні сформувався небезпечний цикл: одна сторона називає свої дії самообороною, інша — порушенням перемир’я, після чого завдає удару у відповідь.

Чому мирні переговори зупинилися

Переговори в Ісламабаді, які мали закріпити квітневу домовленість, фактично провалилися . Серед головних невирішених питань:

• Ядерна програма Ірану. Вашингтон наполягає на обмеженнях і гарантіях щодо ядерних потужностей Тегерана.
• Заморожені іранські активи. Сторони не домовилися, за яких умов і в якому обсязі ці кошти можуть бути розблоковані.
• Ормузька протока. США вимагають її повного відкриття, водночас зберігаючи власну морську блокаду. Іран пов’язує відкриття протоки з ширшими поступками.
• Взаємна недовіра. Кожен новий удар ускладнює повернення до переговорного столу.

11 травня Трамп відкинув зустрічну пропозицію Ірану, назвавши її «неприйнятною» та «дурною», і заявив, що перемир’я перебуває на «масивному штучному диханні» .

На початку червня іранська сторона, за повідомленнями, тимчасово припинила контакти з посередниками. Трамп, однак, заперечив, що переговори зупинилися, заявивши, що вони тривають «швидкими темпами», а угоди можна досягти «наступного тижня» .

Кувейт і Бахрейн опинилися на передовій

Країни Перської затоки, які раніше сприймалися як відносно безпечні тилові майданчики, дедалі частіше стають безпосередніми цілями.

Кувейт

Удар по міжнародному аеропорту став для країни особливо сильним потрясінням. Кувейт засудив атаку, тимчасово закрив аеропорт, а пошкодження термінала та подальше призупинення рейсів порушили цивільне життя й торгівлю . За наявними даними, країна зазнає іранських атак від першого дня війни — 28 лютого .

Бахрейн

Бахрейн має особливе стратегічне значення для США, оскільки там розташована штаб-квартира 5-го флоту Військово-морських сил США. Після перехоплення іранських ракет і безпілотників 6 червня уряд країни закликав Тегеран припинити атаки на сусідів у Перській затоці та назвав їх «серйозною ескалацією» .

Пакистан

Пакистан відіграв ключову роль у досягненні квітневого перемир’я та прийняв переговори в Ісламабаді . Однак провал зустрічей залишив регіон без зрозумілого дипломатичного маршруту до стійкої угоди.

Що говорив Дональд Трамп

Публічні заяви Трампа змінювалися разом із перебігом кризи:

• 8 травня: він назвав американські удари «легким поплескуванням» і заявив, що перемир’я «діє» .
• 11 травня: після відмови від іранської зустрічної пропозиції сказав, що угода перебуває на «масивному штучному диханні» .
• На початку червня: висловлював обережний оптимізм, прогнозуючи домовленість «наступного тижня» та заявляючи, що «зрештою все добре завершиться» . Він також назвав повідомлення про припинення переговорів «хибними» та «помилковими» .
• Заяви про перемогу: протягом кризи Трамп неодноразово оголошував про перемогу та стверджував, що Іран «у військовому сенсі більше нічого не має». Такі формулювання спрощують ситуацію, яка на місцях залишається нестабільною .

Перемир’я на межі зриву

Квітнева угода мала стати мостом до тривалого миру. Натомість вона перетворилася на хитку конструкцію, яка лише частково стримує конфлікт від нового масштабного вибуху.

Атака на аеропорт Кувейту стала особливо тривожним сигналом: війна дедалі сильніше загрожує цивільним, транспортній інфраструктурі та авіасполученню далеко за межами безпосереднього поля бою. Поки дипломатія буксує, а США та Іран по-різному трактують поняття «самооборони», ризик раптового поновлення повномасштабних бойових дій залишається дуже високим.