Оптоволоконні дрони змінили правила радіоелектронної боротьби в Україні

Кабель розмотується зі спеціальної котушки під час польоту. Поки він не перерізаний і не заплутався, оператор зберігає стабільний зв’язок із дроном. Це дає змогу використовувати такі апарати там, де звичайні безпілотники втрачають керування під дією перешкод.

Український тиск змусив Росію змінити технологію

У 2023–2024 роках українська РЕБ була надзвичайно ефективною. Це змусило російських розробників шукати альтернативи радіокеруванню — від оптоволоконних систем до радіомереж із підвищеною стійкістю до перешкод .

Українські військові фахівці водночас попереджали, що темпи розвитку дронів випереджають можливості фронтових систем протидії. За словами командира українського підрозділу РЕБ, традиційні рішення дедалі важче встигають за змінами на полі бою .

Так технологія, яка спочатку була експериментальним способом обійти глушіння, перетворилася на один із ключових інструментів дронової війни.

Наскільки широко їх застосовували на початку 2026 року

На початку 2026 року російські війська вже широко використовували оптоволоконні FPV-дрони вздовж лінії фронту. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у січні заявив, що Росія та Україна загалом застосовують приблизно однакову кількість дронів, але Україна все ще «наздоганяє» Росію саме в оптоволоконних системах .

У лютому російський оптоволоконний FPV-дрон уперше дістався Харкова. За даними української влади, 25 лютого він влучив у дерево в Київському районі міста . У липні такі дрони використовувалися для обходу української оборони та пошкодження високовольтних електричних підстанцій у Сумській області .

Технологія вже не обмежується малими квадрокоптерами. Росія інтегрувала оптоволоконне керування і у більші безпілотники літакового типу, зокрема платформи «Молнія». За даними українського експерта, такі апарати застосовували щонайменше в кількох випадках .

Китайська ланка постачання

Масштабування цієї зброї залежить не лише від самих дронів, а й від доступу до оптичного волокна, батарей та іншої електроніки. Китай виробляє понад 60% оптичного волокна у світі, що робить його головним джерелом таких матеріалів для Росії .

Єдиний російський завод із виробництва оптичного волокна, підприємство Optic Fiber Systems у Саранську, не працює з травня 2025 року після українських ударів. Унаслідок цього Росія опинилася повністю залежною від китайського імпорту .

Лише в серпні 2025 року Китай поставив до Росії приблизно 527 000 кілометрів оптоволоконного кабелю. Це майже втричі більше, ніж у червні. За той самий період Україна отримала лише 115,8 кілометра — співвідношення становило близько 456 до 1 . Такого обсягу за один місяць потенційно достатньо для оснащення десятків тисяч дронів.

Водночас китайські постачальники різко підняли ціни для російських покупців. На початку 2026 року подорожчання становило від 2,5 до 4 разів, що відображало високий попит і фактичний контроль Китаю над ринком . Ціна поширеного волокна стандарту G.652D зросла з 16 юанів за кілометр у січні 2025 року до 40 юанів у січні 2026-го .

Кабель, який залишається після дрона

Перевага оптоволоконного дрона у бою має високу екологічну ціну. Кабелі майже ніколи не прибирають: після польоту вони залишаються в лісах, на полях і в житлових районах, утворюючи тонкі «павутини» .

У Вовчанській громаді на Харківщині українські військові повідомляли, що ліси вкриті тисячами кілометрів кабелю, який звисає з дерев і заплутується в рослинності .

Ці волокна становлять небезпеку для тварин. Птахи вже використовували кабель для будівництва гнізд, а тонкі нитки можуть травмувати або заплутувати птахів та інших тварин . Дослідники почали перевіряти залишки ДНК, щоб визначити види птахів, яких торкнулася проблема .

Окрім самого скляного та пластикового волокна, на місцях падіння дронів залишаються літієві батареї. Експерти попереджають, що уламки та продукти руйнування можуть забруднювати ґрунт і воду . Пластикова оболонка кабелів здатна зберігатися в довкіллі сотні років, а під час руйнування утворювати мікропластик .

Чому Україні дедалі важче захищатися

Основний інструмент протидії звичайним дронам — радіочастотне глушіння — проти оптоволоконних апаратів не працює . Це частково знижує ефективність значних інвестицій у системи РЕБ, зроблених Україною та іншими учасниками війни.

Залишаються переважно фізичні способи перехоплення: стрілецька зброя, автоматичні гармати, інші дрони, сітки та бар’єри. Також можна намагатися виявляти й уражати операторів або місця запуску котушок у тилу . Однак такі методи складніше масштабувати, ніж створення радіоперешкод на широкій ділянці фронту.

Є й економічна асиметрія. Деякі оптоволоконні дрони коштують приблизно 400 доларів, тоді як їхнє перехоплення може вимагати значно дорожчих засобів протиповітряної оборони .

Україна розгортає власне виробництво таких дронів, щоб скоротити відставання за кількістю. Але на початку 2026 року, за оцінкою Сирського, вона все ще наздоганяла Росію в цьому напрямі .

Оптоволоконний дрон не є невразливим: кабель можна перерізати або пошкодити, а сам апарат — збити. Проте він змінює баланс на полі бою, бо позбавляє українську РЕБ головної переваги — можливості впливати на канал зв’язку. Одночасно ця технологія залишає після себе довготривалий слід, із яким Україні доведеться мати справу ще багато років після завершення бойових дій.