Блокада Ормузької протоки 2026: Енергетичний шок, який змінив світову економіку, нафтопереробку та авіацію

Глобальний видобуток нафтопродуктів: багаторівневий колапс

Блокада спричинила серйозний та багаторівневий обвал світових нафтопереробних потужностей. Великі нафтопереробні заводи (НПЗ) у Саудівській Аравії, Бахрейні, Кувейті та ОАЕ залишалися частково або повністю виведеними з ладу через конфлікт, що разом прибрало близько 5 млн б/д світового виробництва нафтопродуктів у другому кварталі . До квітня 2026 року НПЗ на Близькому Сході та в Азії, які відчували дефіцит сировини, скоротили обсяги переробки приблизно на 6 млн б/д, знизивши глобальний показник до 77,2 млн б/д за даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) . На піку кризи було припинено видобуток понад 11 млн б/д сирої нафти та конденсату в Перській затоці, що позбавило сировини НПЗ по всьому світу . МЕА у своєму Звіті про ринок нафти зазначило, що глобальні обсяги переробки сирої нафти продовжували страждати від порушень у постачанні сировини та пошкодження інфраструктури, що посилило напругу на ринках нафтопродуктів .

Рентабельність НПЗ: тимчасова та несподівана вигода, яка швидко зникла

Криза створила тимчасову і значною мірою несподівану вигоду для деяких нафтопереробників, за якою послідував інтенсивний тиск на маржу. Американський спред "3-2-1" (ключовий показник рентабельності нафтопереробки) злетів вище $60/барель, досягнувши історичного максимуму, через дефіцит пропозиції нафтопродуктів відносно доступної сирої нафти . Goldman Sachs прогнозував, що жорсткіша пропозиція нафтопродуктів утримуватиме маржу переробки значно вищою протягом усього 2026 року, причому маржа на дизель буде особливо високою — на $19–26 за барель вище звичайних рівнів .

Однак після часткового відкриття Ормузької протоки наприкінці червня–липня 2026 року ця вигода виявилася недовгою. Еталонний спред "3-2-1" у США почав знижуватися, оскільки потоки сирої нафти відновилися швидше, ніж відбулося збалансування ринку нафтопродуктів . Ситуацію ускладнював ще один фактор: заборона Росією експорту дизельного палива через атаки українських дронів на її НПЗ тримала світову пропозицію нафтопродуктів обмеженою, підтримуючи ціни на бензин, дизель та авіаційне паливо на високому рівні, навіть коли ціни на сиру нафту почали стабілізуватися .

Ціни на бензин у США: $3,70/галон і продовжують зростати

Управління енергетичної інформації США (EIA) у своєму короткостроковому прогнозі від серпня 2026 року спроектувало середню ціну на Brent на рівні $96/барель за весь 2026 рік, а середню роздрібну ціну на бензин у США — $3,70/галон, що майже на 20% більше, ніж $3,10 у 2025 році . Середня ціна на Brent сягнула піку в $103/барель у березні 2026 року, що призвело до зростання цін на бензин протягом усього другого кварталу . EIA зазначило, що невизначеність щодо відкриття протоки тримала ціни на сиру нафту волатильними та підвищеними протягом більшої частини другого кварталу 2026 року, з середньоденним коливанням ціни на Brent у розмірі $4/барель, порівняно з $1/барель у ті ж місяці 2025 року . EIA прогнозувало падіння ціни Brent нижче $90/барель у четвертому кварталі 2026 року, але шкода для гаманців споживачів вже була завдана.

Вартість пального для авіакомпаній та операційні збої: найбільш постраждала галузь

Авіаційна галузь постраждала непропорційно сильно, оскільки пропозиція авіаційного гасу була обмежена подвійно: сирої нафти для його виробництва не вистачало, а самі близькосхідні НПЗ, які його виробляють, були пошкоджені. За даними Міністерства транспорту США, витрати американських авіакомпаній на паливо зросли на 78% лише у квітні 2026 року (до майже $6,5 млрд) після стрибка на 26% у березні. Вартість галону зросла на $1,81 порівняно з минулим роком, досягнувши $4,11/галон . Спреди крекінгу на авіаційне паливо перевищили $100/барель — безпрецедентний рівень — через збої в роботі регіональних НПЗ . Паливо зазвичай становить 30–35% операційних витрат авіакомпаній, тому ціновий шок майже миттєво трансформувався у вищі тарифи, скорочення рейсів або втрату маржі .

Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA) попередила, що на відновлення пропозиції авіаційного гасу знадобляться місяці навіть після відкриття протоки, оскільки НПЗ на Близькому Сході зазнали прямих пошкоджень, а не лише втратили постачання сировини. Червневий звіт IATA зазначив, що блокада "розтрощила" глобальну авіаційну галузь . Аналіз Bloomberg щодо кризи авіаційного гасу виявив, що кілька великих авіаційних ринків, імпорт гасу яких перевищував 40% попиту, зіткнулися з гострою вразливістю, а деякі ризикували залишитися без пального протягом восьми тижнів . Піврічний звіт IATA скоротив прогноз чистого прибутку галузі на 2026 рік до $23 млрд, що значно нижче попереднього прогнозу в $41 млрд і нижче $45 млрд у 2025 році .

Дефіцит пропозиції авіаційного гасу: структурний розрив, погіршений пошкодженням НПЗ

Аналіз IATA виявив структурний глобальний дефіцит авіаційного гасу, який ще більше погіршився через закриття чотирьох НПЗ у ЄС у 2025 році (що прибрало близько 400 000 б/д потужностей) ще до початку кризи в Ормузькій протоці . За очікуваннями, відновлення експорту нафтопродуктів з Близького Сходу мало б тривати ще три-чотири місяці, оскільки НПЗ поверталися до роботи, що означало збереження дефіциту авіаційного гасу до третього кварталу 2026 року . Allianz Research зазначило, що ціни на авіаційний гас подвоїлися з початку конфлікту, і навіть з припиненням вогню пошкодження регіональних НПЗ означало, що жорстка пропозиція збережеться . Американський форум дій (American Action Forum) повідомив, що спотові ціни на авіаційний гас на узбережжі Мексиканської затоки США зросли на 110% у річному обчисленні до середини травня 2026 року, і що американські нафтопереробники скоригували свої процеси, щоб максимізувати виробництво авіаційного гасу за рахунок бензину .

Імпорт сирої нафти до Саудівської Аравії: заблокований з обох боків

Блокада Ормузької протоки відрізала основний маршрут експорту саудівської сирої нафти до США та Азії. Саудівська Аравія спробувала перенаправити експорт через свої термінали на Червоному морі на західному узбережжі, але єменські хусити, підтримувані Іраном, оголосили ембарго на саудівський експорт і атакували танкери, що використовували цей альтернативний маршрут . До кінця липня 2026 року атаки на танкери та енергетичні об'єкти серйозно ускладнили постачання із західного узбережжя Саудівської Аравії, що означало, що експорт саудівської сирої нафти, включаючи той, що прямував до США, був фактично заблокований з обох боків . Інститут Бейкера підрахував, що в звичайний час протока забезпечує транспортування близько 15 млн б/д сирої нафти та 5 млн б/д нафтопродуктів, що становить приблизно 20% світового експорту нафти. Втрата цього потоку призвела до безпрецедентної експортної кризи в Саудівській Аравії .

Оцінка МВФ: глобальне зростання скорочено

МВФ відстежував цю кризу за допомогою трьох послідовних оцінок. У квітні 2026 року він скоротив свій "базовий прогноз" зростання світового ВВП до 3,1% (з 3,3% у січні), припускаючи короткостроковий конфлікт та помірне зростання цін на енергоносії на 19% . За "несприятливим сценарієм" тривалої блокади глобальне зростання впало б до 2,5%, поставивши світову економіку на межу рецесії . МВФ попередив, що світові економічні перспективи "різко потемнішали", а блокада Ормузької протоки підвищує ризик "енергетичної кризи безпрецедентного масштабу" . Прогнозувалося, що базова інфляція зросте до 4,4% у 2026 році, що є різким відхиленням від тенденції дезінфляції .

До липня 2026 року МВФ додатково знизив прогноз глобального зростання до 3,0% на 2026 рік, описавши це як "V-подібне відновлення" — слабкий 2026 рік з наступним відскоком до 3,4% у 2027 році . Прогноз зростання для Близького Сходу було скорочено до 0,7% на 2026 рік, що на 1,2 відсоткового пункту нижче за квітневий прогноз, і це було спричинено виключно наслідками блокади Ормузької протоки для регіонального експорту енергоносіїв . МВФ зазначив, що світова економіка "поки що витримала шок", але попередив, що стійкі збої утримуватимуть інфляцію на підвищеному рівні, а зростання — слабким .

Загальна картина

Блокада Ормузької протоки виявилася найбільшим шоком пропозиції енергоносіїв в історії — не просто повторенням нафтового ембарго 1973 року, а більш складною кризою, в якій вузьке місце нафтопереробки стало настільки ж критичним, як і втрата постачання сирої нафти. Головне обмеження змістилося з "чи можемо ми отримати сиру нафту?" на "чи можемо ми переробити те, що маємо, у паливо, яке потрібне світу?" МЕА повідомило, що сукупні втрати пропозиції до середини 2026 року перевищили 1 млрд барелів , і навіть з частковим відкриттям протоки наприкінці червня пошкодження нафтопереробної інфраструктури означало, що ринки нафтопродуктів, особливо авіаційного гасу та дизеля, залишалися дефіцитними протягом другої половини року. Для споживачів, бізнесу та цілих економік багатомісячна блокада цієї вузької водної артерії між Іраном та Оманом стала воістину трансформаційною.