Як гра перетворилася на масштабний картографічний проєкт

Починаючи з 2021 року, Pokémon Go пропонувала гравцям сканувати реальні об’єкти й місцевість — парки, вулиці, будівлі та громадські простори. Такі відеозаписи були пов’язані з номінацією або покращенням покестопів. За виконання завдань користувачі отримували внутрішньоігрові бонуси, зокрема покеболи та зоряний пил .

Для окремого гравця це виглядало як невелике завдання заради прогресу в грі. Але мільйони таких дій перетворилися на величезний масив геоприв’язаних зображень реального світу. За оцінками, за кілька років було зібрано приблизно 30 мільярдів сканувань від гравців у різних країнах .

На основі цього масиву Niantic розвивала Visual Positioning System (VPS) — систему візуального позиціонування. Вона порівнює зображення з камери пристрою з детальною тривимірною моделлю місцевості й таким чином визначає, де саме перебуває пристрій, у якому напрямку він зорієнтований і на якій висоті. Для цього не обов’язково потрібен супутниковий сигнал .

Чому тут важливий GPS

Системи, що працюють із супутниковою навігацією, вразливі до перешкод, глушіння та підміни сигналу. Крім того, GPS може бути недоступним усередині будівель або в складних умовах рельєфу.

Візуальне позиціонування пропонує інший підхід: машина «впізнає» навколишнє середовище за характерними ознаками — будівлями, формами рельєфу, конструкціями та іншими деталями — і зіставляє їх із заздалегідь створеною 3D-моделлю. Саме тому така технологія може бути корисною для автономних платформ у середовищах, де GPS недоступний або ненадійний .

Відокремлення Niantic Spatial і партнерство з Vantor

У 2025 році ігровий підрозділ Niantic придбала Scopely, яка належить Savvy Games Group. Геопросторові технології водночас виокремили в окрему компанію — Niantic Spatial. Вона отримала контроль над VPS і даними, на яких ця технологія розвивалася .

У грудні 2025 року Niantic Spatial оголосила про партнерство з Vantor — компанією, яка раніше називалася Maxar Intelligence та змінила бренд у жовтні 2025 року. Сторони заявили, що працюють над єдиною системою позиціонування «повітря — земля», яка дасть змогу повітряним і наземним платформам координувати рух без GPS .

У червні 2026 року компанії опублікували спільний матеріал про «спільну систему координат для операцій в умовах відсутності GPS». У проєкті поєднуються наземна VPS від Niantic Spatial і програмне забезпечення Vantor Raptor для візуального позиціонування повітряних платформ, зокрема автономних дронів . Така сфера застосування має очевидне значення для оборонних технологій, де глушіння та підміна GPS є серйозними ризиками.

Зв’язки Vantor із державним сектором США також підтверджуються окремо. У травні 2026 року компанія отримала контракт на 70 мільйонів доларів за перший опційний рік від National Geospatial-Intelligence Agency — Національного агентства геопросторової розвідки США. Угода стосується роботи й удосконалення платформи GEGD Pro, якою користуються близько 1,2 мільйона державних працівників у понад 250 організаціях . Цей контракт охоплює ширшу геопросторову платформу й сам по собі не доводить використання даних Pokémon Go у військовій системі.

Чи була згода гравців справді поінформованою?

Після публікацій Trouw головне питання звучало просто: чи погоджувалися гравці Pokémon Go на те, щоб їхні сканування могли допомогти створенню навігації для військових дронів?

Позиція компаній ґрунтується на умовах користування. Niantic Spatial і Vantor посилаються на положення, які дозволяють збирати та використовувати дані для «просторового картографування» й технологій партнерів . У коментарі IGN Niantic Spatial окремо заявила, що дані Pokémon Go не використовувалися для навчання моделей військових дронів, а її угода з Vantor перебуває на ранній стадії .

Критики відповідають, що формальна згода з умовами мобільної гри не обов’язково є поінформованою згодою на військове застосування. Гравці отримували внутрішньоігрові предмети, а не чітке повідомлення про те, що записи вулиць, парків або будівель можуть стати частиною технології навігації для оборонних платформ .

Проблему можна звести до трьох пунктів:

• мета, яку бачив користувач, — покращення покестопа та отримання бонусів;
• формулювання в умовах користування були широкими й не пояснювали конкретного сценарію застосування ;
• після того як дані потрапляють у процес навчання штучного інтелекту, простежити внесок кожного окремого зображення надзвичайно складно.

Чому майже неможливо провести незалежну перевірку

Сучасна модель штучного інтелекту не зберігає навчальні зображення як просту папку, яку можна відкрити й переглянути. Інформація поглинається параметрами моделі. Через це навіть незалежному аудитору важко встановити, чи містить конкретна система знання, отримані саме з певного набору краудсорсингових даних.

Отже, навіть якщо компанії правдиво стверджують, що необроблені відео Pokémon Go не передавали безпосередньо у військову модель, залишається питання про базову технологію VPS, яку розробляли й удосконалювали на основі цих сканувань . Якщо саме ця технологія інтегрується в інше навігаційне рішення, межа між «дані не передавалися» та «технологія була побудована на цих даних» стає принципово важливою.

Це створює прогалину у відповідальності: компанія може заперечувати використання конкретного файлу, але водночас отримувати користь від системи, яку розвинули завдяки всьому масиву даних. За закритості моделей і комерційних навчальних процесів незалежний нагляд ускладнюється .

Ланцюжок, який опинився під критикою, виглядає так: грати в Pokémon Go → сканувати покестоп → створювати глобальну 3D-карту → розвивати геопросторовий ШІ → укладати партнерства з оборонними компаніями → інтегрувати навігацію в автономні платформи.

Ширша проблема — «розповзання функцій»

Історія Pokémon Go стала показовим прикладом так званого function creep, або «розповзання функцій». Дані, які збирали для легкої розважальної мети, через корпоративні угоди та зміну структури бізнесу могли отримати зовсім інше, значно серйозніше застосування .

Це питання не лише приватності. Воно стосується того, чи здатні нинішні правила цифрової згоди пояснити користувачеві весь ланцюжок можливих майбутніх застосувань його даних. Один натиск кнопки «Погоджуюся» може охоплювати сценарії, про які людина не думала й на які навряд чи погодилася б окремо — зокрема використання технології в умовах збройного конфлікту .

Правозахисники та дослідники приватності закликають обмежити вторинне використання краудсорсингових даних, особливо коли кінцевим продуктом стають автономні або військові системи. Суперечка навколо Pokémon Go показує, наскільки легко невинна на вигляд ігрова механіка може опинитися в центрі дискусії про зброю, штучний інтелект і межі людської згоди.

Як гра перетворилася на масштабний картографічний проєкт

Починаючи з 2021 року, Pokémon Go пропонувала гравцям сканувати реальні об’єкти й місцевість — парки, вулиці, будівлі та громадські простори. Такі відеозаписи були пов’язані з номінацією або покращенням покестопів. За виконання завдань користувачі отримували внутрішньоігрові бонуси, зокрема покеболи та зоряний пил .

Для окремого гравця це виглядало як невелике завдання заради прогресу в грі. Але мільйони таких дій перетворилися на величезний масив геоприв’язаних зображень реального світу. За оцінками, за кілька років було зібрано приблизно 30 мільярдів сканувань від гравців у різних країнах .

На основі цього масиву Niantic розвивала Visual Positioning System (VPS) — систему візуального позиціонування. Вона порівнює зображення з камери пристрою з детальною тривимірною моделлю місцевості й таким чином визначає, де саме перебуває пристрій, у якому напрямку він зорієнтований і на якій висоті. Для цього не обов’язково потрібен супутниковий сигнал .

Чому тут важливий GPS

Системи, що працюють із супутниковою навігацією, вразливі до перешкод, глушіння та підміни сигналу. Крім того, GPS може бути недоступним усередині будівель або в складних умовах рельєфу.

Візуальне позиціонування пропонує інший підхід: машина «впізнає» навколишнє середовище за характерними ознаками — будівлями, формами рельєфу, конструкціями та іншими деталями — і зіставляє їх із заздалегідь створеною 3D-моделлю. Саме тому така технологія може бути корисною для автономних платформ у середовищах, де GPS недоступний або ненадійний .

Відокремлення Niantic Spatial і партнерство з Vantor

У 2025 році ігровий підрозділ Niantic придбала Scopely, яка належить Savvy Games Group. Геопросторові технології водночас виокремили в окрему компанію — Niantic Spatial. Вона отримала контроль над VPS і даними, на яких ця технологія розвивалася .

У грудні 2025 року Niantic Spatial оголосила про партнерство з Vantor — компанією, яка раніше називалася Maxar Intelligence та змінила бренд у жовтні 2025 року. Сторони заявили, що працюють над єдиною системою позиціонування «повітря — земля», яка дасть змогу повітряним і наземним платформам координувати рух без GPS .

У червні 2026 року компанії опублікували спільний матеріал про «спільну систему координат для операцій в умовах відсутності GPS». У проєкті поєднуються наземна VPS від Niantic Spatial і програмне забезпечення Vantor Raptor для візуального позиціонування повітряних платформ, зокрема автономних дронів . Така сфера застосування має очевидне значення для оборонних технологій, де глушіння та підміна GPS є серйозними ризиками.

Зв’язки Vantor із державним сектором США також підтверджуються окремо. У травні 2026 року компанія отримала контракт на 70 мільйонів доларів за перший опційний рік від National Geospatial-Intelligence Agency — Національного агентства геопросторової розвідки США. Угода стосується роботи й удосконалення платформи GEGD Pro, якою користуються близько 1,2 мільйона державних працівників у понад 250 організаціях . Цей контракт охоплює ширшу геопросторову платформу й сам по собі не доводить використання даних Pokémon Go у військовій системі.

Чи була згода гравців справді поінформованою?

Після публікацій Trouw головне питання звучало просто: чи погоджувалися гравці Pokémon Go на те, щоб їхні сканування могли допомогти створенню навігації для військових дронів?

Позиція компаній ґрунтується на умовах користування. Niantic Spatial і Vantor посилаються на положення, які дозволяють збирати та використовувати дані для «просторового картографування» й технологій партнерів . У коментарі IGN Niantic Spatial окремо заявила, що дані Pokémon Go не використовувалися для навчання моделей військових дронів, а її угода з Vantor перебуває на ранній стадії .

Критики відповідають, що формальна згода з умовами мобільної гри не обов’язково є поінформованою згодою на військове застосування. Гравці отримували внутрішньоігрові предмети, а не чітке повідомлення про те, що записи вулиць, парків або будівель можуть стати частиною технології навігації для оборонних платформ .

Проблему можна звести до трьох пунктів:

• мета, яку бачив користувач, — покращення покестопа та отримання бонусів;
• формулювання в умовах користування були широкими й не пояснювали конкретного сценарію застосування ;
• після того як дані потрапляють у процес навчання штучного інтелекту, простежити внесок кожного окремого зображення надзвичайно складно.

Чому майже неможливо провести незалежну перевірку

Сучасна модель штучного інтелекту не зберігає навчальні зображення як просту папку, яку можна відкрити й переглянути. Інформація поглинається параметрами моделі. Через це навіть незалежному аудитору важко встановити, чи містить конкретна система знання, отримані саме з певного набору краудсорсингових даних.

Отже, навіть якщо компанії правдиво стверджують, що необроблені відео Pokémon Go не передавали безпосередньо у військову модель, залишається питання про базову технологію VPS, яку розробляли й удосконалювали на основі цих сканувань . Якщо саме ця технологія інтегрується в інше навігаційне рішення, межа між «дані не передавалися» та «технологія була побудована на цих даних» стає принципово важливою.

Це створює прогалину у відповідальності: компанія може заперечувати використання конкретного файлу, але водночас отримувати користь від системи, яку розвинули завдяки всьому масиву даних. За закритості моделей і комерційних навчальних процесів незалежний нагляд ускладнюється .

Ланцюжок, який опинився під критикою, виглядає так: грати в Pokémon Go → сканувати покестоп → створювати глобальну 3D-карту → розвивати геопросторовий ШІ → укладати партнерства з оборонними компаніями → інтегрувати навігацію в автономні платформи.

Ширша проблема — «розповзання функцій»

Історія Pokémon Go стала показовим прикладом так званого function creep, або «розповзання функцій». Дані, які збирали для легкої розважальної мети, через корпоративні угоди та зміну структури бізнесу могли отримати зовсім інше, значно серйозніше застосування .

Це питання не лише приватності. Воно стосується того, чи здатні нинішні правила цифрової згоди пояснити користувачеві весь ланцюжок можливих майбутніх застосувань його даних. Один натиск кнопки «Погоджуюся» може охоплювати сценарії, про які людина не думала й на які навряд чи погодилася б окремо — зокрема використання технології в умовах збройного конфлікту .

Правозахисники та дослідники приватності закликають обмежити вторинне використання краудсорсингових даних, особливо коли кінцевим продуктом стають автономні або військові системи. Суперечка навколо Pokémon Go показує, наскільки легко невинна на вигляд ігрова механіка може опинитися в центрі дискусії про зброю, штучний інтелект і межі людської згоди.