Референдум в Ісландії 29 серпня: що вирішують виборці та чому все впирається в рибу

Однак після виборів 2013 року до влади прийшов правоцентристський уряд, скептично налаштований щодо ЄС, і процес зупинили. Додатково привабливість членства зменшила боргова криза в єврозоні. Усередині Ісландії тим часом посилювалися побоювання щодо втрати суверенітету та майбутнього чутливих секторів економіки.

Найскладніші теми так і залишилися невирішеними. Розділ про сільське господарство не відкривали, а переговори щодо рибальства зупинилися ще до завершення перевірки відповідності ісландських правил нормам ЄС. У 2015 році Ісландія попросила ЄС більше не вважати її країною-кандидатом.

Чому рибальство стало головною перепоною

Для Ісландії рибальство — це не просто окремий пункт переговорів. Воно пов’язане з експортом, робочими місцями в регіонах і ширшим уявленням про контроль над природними ресурсами. Дослідження громадської думки показували, що захист рибальства та сільського господарства належить до головних тривог ісландців; далі йшло побоювання, що невелика країна не матиме достатнього впливу на рішення в Брюсселі.

Ключовим питанням є Спільна політика ЄС у сфері рибальства — Common Fisheries Policy, або CFP. Критики членства побоюються, що рішення щодо квот, доступу до промислу та управління запасами перейдуть у спільну європейську систему, а Ісландія втратить можливість самостійно встановлювати правила.

Особливо помітною ця проблема стала під час суперечок навколо скумбрії: через зміни в розподілі запасів країни не могли погодити частки вилову.

Прихильники відновлення переговорів відповідають, що дізнатися про реальні умови можна лише в процесі переговорів. Вони сподіваються домогтися спеціальних домовленостей для ісландського рибальства, але сам факт відновлення діалогу таких гарантій не дає.

Уряд Ісландії вже окреслив свою червону лінію. Міністерка закордонних справ Торгердюр Катрін Гуннарсдоттір заявила, що в будь-якій угоді про вступ країна вимагатиме «суверенного контролю над усім рибальством». Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос у відповідь сказала, що під час переговорів можна знайти «креативні рішення», але не пообіцяла заздалегідь прийняти максимальну вимогу Рейк’явіка.

Гренландія та безпека повернули ЄС у геополітичну дискусію

Цього разу аргументи на користь переговорів звучать не лише в економічній площині. Війна Росії проти України, загострення конкуренції в Арктиці та Північній Атлантиці, а також сумніви щодо майбутньої надійності США змінили політичний контекст.

Тема Гренландії зробила ці зміни особливо відчутними. Острів є частиною стратегічного простору Північної Атлантики, який пов’язує Гренландію, Ісландію та Велику Британію. Тому заяви й тиск США щодо Гренландії посилили в Ісландії розмови про вразливість ширшого безпекового середовища.

Ісландія вже є членом НАТО. Противники вступу вважають, що саме Альянс, а не ЄС, є головною військовою гарантією. Прихильники відповідають, що членство в Євросоюзі могло б додати політичної та економічної ваги, не замінюючи НАТО.

Втім, геополітика не витіснила внутрішні питання. Дані з передвиборчої кампанії свідчать, що для багатьох виборців ціни, стабільність валюти, рибальство та суверенітет залишаються важливішими за арктичну стратегію.

Ісландія вже тісно пов’язана з Європою

Вибір Ісландії — це не вибір між Європою та ізоляцією. Через Європейську економічну зону (ЄЕЗ) країна бере участь у значній частині єдиного ринку ЄС і застосовує чимало пов’язаних із ним правил. Вона також входить до Шенгенської зони, що забезпечує безпаспортні поїздки між країнами-учасницями.

Однак ЄЕЗ — не те саме, що членство в ЄС. Ісландія не бере участі у спільній політиці ЄС щодо сільського господарства та рибальства, не входить до митного союзу і спільної торговельної політики. Вона також не обирає депутатів до Європейського парламенту й не призначає єврокомісара, а отже не має формального голосу під час ухвалення законів ЄС.

Повноправне членство означало б і більше впливу, і більше зобов’язань. Ісландія отримала б представництво в інституціях ЄС, але мала б вирішити питання внесків до бюджету Союзу, спільної зовнішньої торговельної політики, правил у сільському господарстві та рибальстві.

Аргументи прихильників переговорів

Прихильники голосування «за» висувають три основні аргументи:

• Представництво. Ісландія вже застосовує багато правил єдиного ринку через ЄЕЗ, але не має прямого голосу за інституції, які ці правила створюють. Членство могло б замінити часткове «прийняття правил» формальним представництвом і впливом.
• Передбачуваніші умови. Тісніша політична та економічна інтеграція з Європою, на думку прихильників, є цінною в період геополітичної нестабільності й економічного тиску.
• Можливість перевірити реальні умови. Переговори дали б змогу з’ясувати, чого Ісландія може домогтися у питаннях рибальства, сільського господарства, валюти та фінансових внесків. Після цього виборці зможуть прийняти або відхилити підсумкову угоду.

Для цієї групи нинішній референдум — це крок до отримання інформації та можливість поторгуватися, а не незворотне рішення про вступ.

Аргументи противників

Противники кажуть, що Ісландія вже отримує головну торговельну перевагу від співпраці з Європою через ЄЕЗ, не беручи на себе повні політичні та фінансові витрати членства. Серед їхніх побоювань:

• можливі внески до бюджету ЄС;
• менша свобода у внутрішній економічній та регуляторній політиці;
• втрата можливості самостійно укладати зовнішні торговельні угоди;
• посилення конкуренції для ісландських фермерів у межах Спільної аграрної політики ЄС;
• втрата національного контролю над рибальством у межах CFP.

Для критиків обіцянка другого референдуму не усуває ризику. Вони вважають, що відновлення переговорів створить політичну інерцію на користь вступу й винесе найчутливіші національні інтереси на обговорення ще до того, як виборці побачать конкретний результат.

Що насправді показують опитування

Доступні дані не свідчать про простий поділ на прихильників і противників ЄС. У брифінгу Європарламенту за 2026 рік зазначено, що більшість підтримує проведення референдуму щодо початку переговорів, тоді як підтримка саме відновлення переговорів, за повідомленнями ЗМІ, залишається майже рівною.

Підтримка вивчення умов членства — це також не те саме, що готовність вступити до ЄС. В одному з опитувань, наведеному в брифінгу Європарламенту, у квітні 2025 року 43% респондентів підтримували членство, а 39% були проти. Це показує, наскільки конкурентною є тема, а також як на результат можуть впливати формулювання запитання і час проведення опитування.

Тому референдум 29 серпня має важливе політичне значення. Ті, хто проголосує «за» відновлення переговорів, зможуть пізніше виступити проти вступу, якщо домовленості не захищатимуть рибальство, сільське господарство, економічні інтереси чи національну автономію. Натомість противники вважають, що саме зараз слід зупинити процес, а не ризикувати, що він поступово приведе країну до членства.

Найточніше підсумувати ситуацію можна так: Ісландія не голосує за остаточно визначене європейське майбутнє. Вона вирішує, чи відкрити переговори заново. І якщо процес відновлять, саме рибальство, найімовірніше, залишиться найскладнішим випробуванням для будь-якої майбутньої угоди.