Кризу спричинила тривала посуха та екстремальна спека в Центральній Європі, які виснажили Дунай до безпрецедентно низького рівня. Значних опадів не прогнозувалося, а нова хвиля спеки підняла денну температуру вище 38 °C, що одночасно збільшило попит на електроенергію для охолодження та зменшило кількість води, доступної для виробництва електроенергії .
АЕС «Пакш», розташована на південь від Будапешта, є основою енергосистеми країни, забезпечуючи майже половину (40–50%) потреб Угорщини в електроенергії . Чотири реактори радянської будівлі використовують воду з Дунаю для охолодження. Коли рівень води в річці впав, станція була змушена зменшувати потужність, починаючи з 27 липня 2026 року, а реактори поступово виводили з експлуатації .
1–2 серпня 2026 року станція була повністю зупинена вперше за свою 44-річну історію . Прем'єр-міністр Петер Мадяр оголосив, що виробництво електроенергії на станції впало зі звичайних 2000 мегават до 240 мегават — трохи більше ніж 10% потужності — перед тим, як останній реактор був вимкнений . Прогнозувалося, що зупинка триватиме тижнями, оскільки рівень води в Дунаї залишався надто низьким для перезапуску станції .
Подібна загроза нависла і над Румунією, де АЕС «Чернаводе» також охолоджується водою з Дунаю. Румунський уряд оголосив надзвичайний стан і почав будувати аварійну дамбу, щоб відвести воду, якої ледве вистачало, до єдиного працюючого реактора .
Економічні наслідки кризи були значними та багатогранними:
У відповідь на кризу угорський уряд та громадськість вжили безпрецедентних заходів національної економії:
6 серпня 2026 року уряд схвалив комплексний план розвитку енергетики на 868 млрд форинтів у відповідь на кризу . План зосереджений на довгострокових структурних змінах для зменшення вразливості Угорщини до подібних подій у майбутньому:
Інвестиції фінансуватимуться за рахунок поєднання внутрішніх коштів, фінансування Європейського Союзу та приватного капіталу .
Криза вийшла далеко за межі Угорщини:
Енергетична криза в Угорщині 2026 року стала яскравим прикладом того, як зміна клімату безпосередньо загрожує критичній енергетичній інфраструктурі. Сильна залежність країни від однієї АЕС, яка потребує величезної кількості річкової води для охолодження, в епоху дедалі частіших та інтенсивніших посух виявилася значною вразливістю. Криза спричинила негайну національну мобілізацію, значні економічні збитки та зміну курсу уряду в бік більш диверсифікованої та стійкої енергетичної системи. Крім того, ця подія підкреслила взаємопов'язаність європейських електромереж, де посуха в одному регіоні може спричинити проблеми, що потребують координації на континентальному рівні.