Основні результати

• Близнюкові дослідження свідчать: у дитинстві та підлітковому віці релігійність значною мірою формується під впливом середовища, а в дорослому віці зростає роль генетики .
• Інші роботи виявили відсутність спадковості релігійності в підлітків, але помірний вплив генетичних, спільних для середовища та індивідуальних чинників у дорослих .
• У дослідженні повнолітніх чоловіків-близнюків вивчали поточну та ретроспективну релігійність, оцінюючи генетичний і середовищний впливи на різних вікових етапах .
• Роботи з близнюками та сиблінгами дедалі частіше показують, що генетичні чи інші біологічні фактори можуть відігравати роль у релігійному житті .

Що це означає насправді?

• Отримані дані підтверджують часткову спадковість, але не генетичну зумовленість .
• Ці дослідження не варто трактувати як доказ існування єдиного «гена релігії» або того, що гени визначають, чи стане людина християнином, мусульманином, атеїстом чи взагалі релігійною .
• Найбільш імовірне пояснення: гени впливають на ширші риси чи схильності, які можуть опосередковано позначатися на релігійності — наприклад, на орієнтацію на спільноту або потребу в екзистенційній визначеності .
• Спадковість означає, що генетичні відмінності пояснюють частину варіацій між людьми за певним показником; це не означає, що чиїсь переконання жорстко закріплені генами .

Важливе застереження

• Найпереконливіші дані стосуються загальних показників релігійності — залученості, цінностей, орієнтації, а не конкретних доктринальних вірувань .
• Культура, сім'я, освіта, життєвий досвід, соціальне середовище та особисті роздуми залишаються головними чинниками формування переконань .

Отже, обережна відповідь така: дослідження свідчать про часткову спадковість релігійності, але не про генетичну зумовленість віри .

Основні результати

• Близнюкові дослідження свідчать: у дитинстві та підлітковому віці релігійність значною мірою формується під впливом середовища, а в дорослому віці зростає роль генетики .
• Інші роботи виявили відсутність спадковості релігійності в підлітків, але помірний вплив генетичних, спільних для середовища та індивідуальних чинників у дорослих .
• У дослідженні повнолітніх чоловіків-близнюків вивчали поточну та ретроспективну релігійність, оцінюючи генетичний і середовищний впливи на різних вікових етапах .
• Роботи з близнюками та сиблінгами дедалі частіше показують, що генетичні чи інші біологічні фактори можуть відігравати роль у релігійному житті .

Що це означає насправді?

• Отримані дані підтверджують часткову спадковість, але не генетичну зумовленість .
• Ці дослідження не варто трактувати як доказ існування єдиного «гена релігії» або того, що гени визначають, чи стане людина християнином, мусульманином, атеїстом чи взагалі релігійною .
• Найбільш імовірне пояснення: гени впливають на ширші риси чи схильності, які можуть опосередковано позначатися на релігійності — наприклад, на орієнтацію на спільноту або потребу в екзистенційній визначеності .
• Спадковість означає, що генетичні відмінності пояснюють частину варіацій між людьми за певним показником; це не означає, що чиїсь переконання жорстко закріплені генами .

Важливе застереження

• Найпереконливіші дані стосуються загальних показників релігійності — залученості, цінностей, орієнтації, а не конкретних доктринальних вірувань .
• Культура, сім'я, освіта, життєвий досвід, соціальне середовище та особисті роздуми залишаються головними чинниками формування переконань .

Отже, обережна відповідь така: дослідження свідчать про часткову спадковість релігійності, але не про генетичну зумовленість віри .