Як настільні ігри впливають на поведінку дошкільнят: науковий погляд

Настільні ігри — це не просто розвага для малюків. Для багатьох батьків та вихователів вони є інструментом соціалізації, який вчить дитину взаємодіяти з іншими. Але чи замислювалися ви, який саме тип гри — де діти об'єднуються заради спільної мети, або де кожен грає сам за себе — краще впливає на поведінку дитини?

Група шведських науковців під керівництвом Малін Ерікссон (Malin Eriksson) вирішила дати науково обґрунтовану відповідь на це запитання. Їхнє дослідження, опубліковане у престижному «Скандинавському журналі психології» (Scandinavian Journal of Psychology), проливає світло на цю тему, і його результати можуть видатися несподіваними .

У чому суть дослідження?

Дослідники з Уппсальського університету та Університету Оксфорд Брукс провели експеримент за участю 65 дітей віком від 4 до 6 років . Протягом шести тижнів малюки в групах по четверо регулярно грали в настільні ігри. Одні групи грали виключно в кооперативні ігри, де успіх залежав від спільних дій та взаємодопомоги. Інші — лише в змагальні (конкурентні) ігри, де були чіткі переможці та переможені .

Перед науковцями стояло завдання з'ясувати, чи впливає цей різний ігровий досвід на те, як діти поводитимуться вже поза грою — чи стануть вони більш схильними до співпраці, взаємодопомоги, або, навпаки, до суперництва та антисоціальних вчинків. Для цього після кожної ігрової сесії дітям пропонували спеціальні завдання, де можна було спостерігати за їхньою кооперативною, просоціальною (доброзичливою), конкурентною та антисоціальною поведінкою .

Несподівані (і цілком обнадійливі) результати

Всупереч поширеній думці, що кооперативні ігри «виховують» командний дух, а змагальні — агресію, дослідження не виявило значущої різниці. Тип настільної гри не вплинув на те, як часто діти демонстрували кооперативну, просоціальну або антисоціальну поведінку . Іншими словами, діти, які грали в командні ігри, не стали більш чуйними чи схильними до співпраці, ніж ті, хто змагався.

«Результати показують, що і кооперативні, і змагальні настільні ігри викликали однакову кількість кооперативної та просоціальної поведінки», — зазначають автори у своїй статті .

Єдиний зафіксований ефект полягав у тому, що після змагальних ігор діти демонстрували дещо більше конкурентної поведінки в подальших завданнях . Це виглядає логічно: гра, в якій треба було перемагати, налаштовувала їх на відповідний лад. Однак дослідники застерігають, що цей показник міг бути не зовсім надійним через особливості його вимірювання .

Чому це важливо для батьків та педагогів?

Це дослідження не означає, що вибір між «бродилками» та командними квестами не має значення. Воно радше підкреслює, що будь-яка структурована настільна гра є цінним соціальним досвідом для дитини. Незалежно від формату, гра природно вимагає від малюків:

• Дотримуватися правил .
• Чекати своєї черги .
• Реагувати на дії інших гравців .
• Контролювати свої імпульси та емоції .

Саме ці навички, а не абстрактне «виховання співпраці» чи «духу суперництва», є ключовим надбанням від спільних ігор. Як зазначають у клініці дитячого розвитку, посилаючись на це ж дослідження, обидва типи ігор сприяють розвитку просоціальної поведінки, такої як вміння ділитися, робити компліменти або допомагати іншим .

Джерело для посилань

Якщо ви пишете наукову чи методичну роботу, посилайтеся на це дослідження так:

Eriksson, M., Kenward, B., Poom, L., & Stenberg, G. (2021). The behavioral effects of cooperative and competitive board games in preschoolers. Scandinavian Journal of Psychology, 62(3), 355–364.

Повний текст можна знайти за DOI: 10.1111/sjop.12708.

Тож наступного разу, коли діставатимете з полиці «Монополію» чи якусь кооперативну пригоду, пам'ятайте: сам процес гри з однолітками — це вже маленький урок соціалізації, незалежно від того, хто в кінці переможе.