Про розмову Нетаньягу розповів на початку засідання уряду — перед поїздкою до Вашингтона, де він мав зустрітися з президентом Дональдом Трампом . Отже, дзвінок виглядав не як ізольований дипломатичний епізод, а як політична координація в момент, коли МКС переживав одну з найгостріших криз у своїй історії.
24 липня Асамблея держав — учасниць Римського статуту, наглядовий і керівний орган МКС, проголосувала за усунення Каріма Хана з посади головного прокурора. Рішення підтримали 82 держави, 13 проголосували проти, 15 утрималися .
Голосування відбулося після 18-місячного розслідування звинувачень у сексуальних проступках щодо молодшої співробітниці та призупинення повноважень Хана в червні 2026 року . Сам Хан заперечував порушення і називав процедуру усунення незаконною .
Це стало першим випадком усунення головного прокурора в історії суду й серйозним інституційним потрясінням для МКС. Водночас важливо не змішувати дві різні площини: дисциплінарне рішення щодо прокурора та юридичний статус судових рішень, ухвалених суддями.
13 липня Рубіо оголосив «масштабну кампанію з демонтажу загрози», яку МКС, на думку Вашингтона, становить для суверенітету США. Держдепартамент назвав її загальнодержавними діями, покликаними системно позбавити суд можливості працювати, переслідувати американських військовослужбовців чи посадовців або іншим чином загрожувати суверенітету США .
Рубіо також опублікував у The Wall Street Journal авторську статтю, де стверджував, що суд може втручатися в американський суверенітет . Серед інструментів тиску називалися дипломатичний тиск на союзників, візові обмеження, відкликання віз, санкції та заклики не визнавати повноваження МКС .
Кампанію різко розкритикувала Amnesty International, назвавши її «ганебною» . Сам суд намагався протистояти тиску й зберегти здатність працювати .
24 липня, того самого дня, коли відбулося голосування щодо Хана, Венесуела офіційно повідомила ООН про «безповоротний» вихід із МКС. Міністр закордонних справ Фелікс Пласенсія пояснив рішення нібито «географічною упередженістю» суду щодо країн Глобального Півдня, зокрема Африки та Латинської Америки .
Держдепартамент США привітав рішення Каракаса, заявивши, що перехідний уряд Венесуели співпрацює з очолюваними США зусиллями з демонтажу «корумпованого і нікчемного» МКС . Водночас місія ООН із прав людини заявила, що вихід підриває притягнення до відповідальності за тяжкі злочини .
Таким чином, подія у Венесуелі стала для Вашингтона ще одним аргументом на користь політичної ізоляції суду, хоча мотиви Каракаса були сформульовані через претензії до нібито упередженості МКС.
Ні, усунення Каріма Хана автоматично не скасовує ордер на арешт Нетаньягу. Хан був прокурором, який звертався по цей ордер, але ордери видає Палата попереднього провадження МКС — судді, а не прокурор одноосібно.
Американська кампанія проти суду та оголошений Венесуелою вихід також самі по собі не змінюють юридичного статусу ордера щодо інших держав — учасниць МКС. Ізраїль не є учасником суду, тому практичні наслідки ордера передусім стосуються країн, які визнають юрисдикцію МКС і можуть мати обов’язок заарештувати Нетаньягу в разі його перебування на їхній території.
Водночас доступні джерела не містять офіційної заяви МКС або судового рішення щодо статусу ордера після усунення Хана. Тому обережний висновок такий: ордер залишається чинним, доки сам суд формально його не відкличе або не скасує.
| Подія | Дата | Значення для ситуації навколо Нетаньягу |
|---|---|---|
| США оголосили кампанію проти МКС | 13 липня 2026 року | Рубіо заявив про загальнодержавні заходи для обмеження роботи суду |
| Голосування щодо Каріма Хана | 24 липня 2026 року | Прокурора, який домагався ордера щодо Нетаньягу, усунули з посади |
| Венесуела повідомила про вихід | 24 липня 2026 року | Каракас оголосив про вихід, а Вашингтон привітав рішення як частину ширшої кампанії |
| Розмова Нетаньягу і Рубіо | Приблизно 25–26 липня 2026 року | Ізраїльський прем’єр заявив про пряму координацію з Вашингтоном щодо кампанії проти МКС |
Телефонна розмова Нетаньягу і Рубіо стала символом високорівневої політичної координації між Ізраїлем і США в момент, коли на МКС одночасно тиснули зовнішні держави та внутрішня інституційна криза. Вона відбулася після запуску американської кампанії, усунення головного прокурора і виходу Венесуели.
Ці події можуть послабити спроможність суду домагатися виконання своїх рішень і зменшити його політичну вагу. Але вони не означають автоматичного зникнення ордера на арешт Нетаньягу: його юридична доля залежить від окремих рішень суддів МКС, а не лише від статусу прокурора.