Офіційно поїздка відбувалася в межах місії «добрих послуг» ООН. Її заявлена мета — просунути мирний процес і підтримати стабільність на острові . Водночас дипломатичний розрахунок був ширшим: Гутерреш мав з’ясувати, чи можна перетворити відновлені контакти між сторонами на предметні переговори.
Генсек прибув увечері 27 липня на чолі делегації високого рівня. До неї, зокрема, увійшли заступники генерального секретаря ООН Розмарі ДіКарло та Жан-П’єр Лакруа . У програмі були зустрічі з президентом Республіки Кіпр Нікосом Христодулідісом, який представляє греків-кіпріотів, і лідером турків-кіпріотів Туфаном Ерхюрманом, а також спільні переговори та приватна вечеря .
Гутерреш також відвідав Комітет з питань зниклих безвісти. У середу, 29 липня, він провів зустріч із двома кіпрськими лідерами в приміщенні місії добрих послуг ООН у буферній зоні та дав пресконференцію .
Від візиту не очікували негайного оголошення нового комплексного плану врегулювання. Натомість ООН, за оцінками дипломатів, розглядала більш практичний підхід: поєднати конкретні заходи зі зміцнення довіри, питання конституційного устрою та перехідні гарантії з перспективою політичного врегулювання .
За даними дипломатичного джерела, Гутерреш прагнув домогтися конкретних результатів під час зустрічей у Нікосії. Лише після цього можна було б переходити до неформальної розширеної конференції у форматі «5+1» — за участю двох кіпрських сторін, Греції, Туреччини та Великої Британії як держав-гарантів; ООН у цьому форматі виконує роль організатора й посередника .
Такий сценарій спирався на попередню дипломатичну роботу. У травні Христодулідіс заявляв, що конкретний план врегулювання може бути підготовлений до кінця 2026 року, і виступав за проведення розширеної конференції влітку . Представник уряду Кіпру Константінос Летимбіотіс наголошував, що візит Гутерреша «не є церемоніальним», а має створити умови для відновлення переговорів .
Острів залишається розділеним із 1974 року. Тоді після перевороту, підтриманого Грецією, відбулося турецьке військове втручання. Відтоді південь контролює міжнародно визнана Республіка Кіпр, яку очолюють греки-кіпріоти, а на півночі діє Турецька Республіка Північного Кіпру, визнана лише Туреччиною.
Між сторонами проходить буферна зона, яку патрулюють миротворці ООН у складі місії UNFICYP. Останній масштабний раунд переговорів завершився без домовленості на конференції в Кран-Монтані у 2017 році . Неформальна зустріч у Женеві 2021 року також не змогла створити достатньої спільної основи для відновлення офіційних переговорів .
У 2025–2026 роках особиста посланниця Гутерреша з кіпрського питання Марія Анхела Ольгін проводила консультації з обома сторонами, а також із представниками Греції, Туреччини, Великої Британії та ЄС . У січні 2026 року Рада Безпеки ООН знову підтвердила, що майбутнє врегулювання має ґрунтуватися на двозональній двокомунальній федерації .
Останній приїзд чинного генсека ООН на Кіпр відбувся ще в лютому 2010 року, коли острів відвідував Пан Гі Мун. Саме тому нинішній візит Гутерреша кіпрські та міжнародні посадовці називали «дуже значущим» .
Важливість поїздки посилює й календар: друга та остання каденція Гутерреша завершується 31 грудня 2026 року. Для ООН це створює обмежений час, аби спробувати залишити наступнику не просто черговий раунд консультацій, а робочу рамку для переговорів щодо одного з найдавніших «заморожених» конфліктів у світі .
Уряд Республіки Кіпр заявляв про «стриманий оптимізм» . Ерхюрман висловлював сподівання, що поїздка допоможе двом сторонам краще зрозуміти одна одну . Водночас сам факт зустрічей не означає автоматичного початку повноцінних переговорів: для цього сторонам ще потрібно подолати розбіжності щодо моделі майбутньої держави, гарантій безпеки та практичних умов врегулювання.
Тому візит Гутерреша радше став перевіркою того, чи можна відновити політичний процес, ніж оголошенням готової мирної угоди. Для прихильників федеративного врегулювання це може бути одне з останніх реалістичних вікон можливостей, перш ніж поділ острова остаточно закріпиться .