Для трейдерів це означало можливість відновлення руху енергетичних вантажів через Ормузьку протоку — один із ключових світових маршрутів для постачання нафти та зрідженого природного газу (LNG) . Проте ринок відреагував не на розв’язання кризи, а лише на зменшення ризику її негайного погіршення.
Нідерландський TTF — головний орієнтир для оптових цін на газ у Європі — відкрився приблизно на рівні €49 за МВт·год проти близько €59 у п’ятницю. Залежно від часу та джерела оцінки, падіння становило від 7% до майже 9% .
На азійських торгах Brent також опустився приблизно до $90 за барель . Це стало відкатом після того, як тижнем раніше європейські газові ціни перевищили €60 за МВт·год — максимуму за чотири місяці. Тоді ринок побоювався, що тривала ескалація на Близькому Сході призведе до дефіциту газу взимку .
Після оголошення паузи інвестори частково прибрали з котирувань так звану геополітичну премію — додаткову надбавку за ризик перебоїв у постачанні, страхуванні та судноплавстві. Саме тому ціни могли впасти так швидко.
Попри понеділкове здешевлення, Європа входить у сезон підготовки до зими зі слабшими запасами, ніж зазвичай.
Європейські правила передбачають орієнтир у 90% заповнення сховищ до 1 листопада . За оцінкою одного з трекерів, для досягнення цієї позначки наприкінці липня потрібно було додати близько 39 процентних пунктів приблизно за сто днів, хоча темпи закачування в червні відставали від сезонних .
Європейська комісія 1 липня заявила, що безпосередньої загрози безпеці постачання газу наступної зими наразі немає. Водночас її Група координації газу визнала, що запаси залишаються нижчими за середні докризові рівні, а для проходження зими може бути достатньо близько 80% заповнення . Це офіційне заспокоєння, але не доказ того, що ризики зникли.
Нинішня «взаємна пауза» не є повноцінною формальною угодою про припинення вогню. Попередня домовленість від 8 квітня, спочатку укладена на два тижні, була продовжена на 60 днів після меморандуму від 14 червня. Однак на початку липня вона розпалася: США звинуватили Іран у порушенні умов і відновили удари .
У липні бойові дії знову посилилися, а після розширення американської кампанії ціни на газ 20 липня досягли чотиримісячного максимуму . Попередній досвід показує, що будь-який новий інцидент може швидко повернути на ринок страх перед перебоями.
На початку березня іранські ракетні та дронові атаки вразили комплекс Ras Laffan у Катарі, один із найбільших у світі центрів виробництва та експорту зрідженого природного газу .
За даними QatarEnergy, пошкодження вивели з ладу близько 17% експортних потужностей країни — приблизно 12,8 млн тонн LNG на рік . Ремонт може тривати від трьох до п’яти років . Компанія оголосила форс-мажор за частиною LNG-контрактів, а в липні продовжила його щонайменше до вересня 2026 року .
Для Європи це особливо чутливий удар, адже катарський LNG мав допомагати компенсувати скорочення постачання російського трубопровідного газу. Навіть повністю відкритий морський маршрут не поверне ці обсяги миттєво, якщо виробничі потужності залишаються пошкодженими.
Через Ормузьку протоку проходять критично важливі енергетичні потоки. Після квітневої домовленості окремі судна змогли відновити перетин протоки, але інтенсивність руху залишалася значно нижчою за довоєнний рівень .
Судноплавні компанії та страховики й далі обережні. Періодичні атаки та спроби Ірану контролювати рух через протоку не припинилися повністю . S&P Global назвав полегшення після червневої домовленості «важливим, але обмеженим», оскільки логістичні перешкоди та геополітична невизначеність зберігаються .
Отже, навіть якщо судна знову рухатимуться, вартість страхування, затримки та побоювання нових атак можуть підтримувати високі ціни.
Протистояння США та Ірану зачепило пов’язані з регіональними сторонами сили, зокрема хуситів у Ємені, які раніше атакували енергетичну інфраструктуру Саудівської Аравії. У наданих матеріалах немає детально підтверджених даних про конкретні атаки хуситів на об’єкти Saudi Aramco саме в липні 2026 року, тому робити висновок про окремий липневий інцидент не можна.
Водночас загальна картина залишається небезпечною: удари по енергетичних об’єктах у Катарі пов’язували з проіранськими силами , а ризики для постачання охоплюють простір від Ормузької протоки та Перської затоки до Червоного моря. Для європейського ринку це означає можливість одночасних проблем на кількох маршрутах.
Дорогий газ робить закачування у сховища менш привабливим для трейдерів і комунальних компаній . Так формується замкнене коло: низькі запаси підвищують зимові ціни, а високі ціни ускладнюють подальше поповнення резервів.
Якщо взимку Європу накриє холодна погода або виникнуть нові перебої з імпортом, низький рівень запасів залишить менше простору для маневру. Наслідками можуть стати скорочення промислового споживання, дорожча електроенергія та посилення конкуренції за LNG на світовому ринку.
Падіння європейських цін на газ 27 липня — це передусім реакція на паузу в бойових діях і надію на поступове відновлення судноплавства через Ормузьку протоку. Але воно не усуває головних проблем: запаси ЄС залишаються низькими для цього етапу року, частина катарських LNG-потужностей може бути недоступною роками, а попереднє перемир’я між США та Іраном уже розпадалося.
Тож нинішнє здешевлення — хороша новина для ринку, але дуже крихка. Якщо бойові дії відновляться або судноплавство знову буде обмежене, європейський газ може швидко подорожчати.