Війна США та Ірану у 2026 році: що відомо про жертви, крах перемир’я і кризу в Ормузькій протоці

У зведеннях Wikipedia фігурує 19–20 загиблих громадян США — залежно від того, чи враховують підрядників. Водночас офіційний підрахунок Пентагону станом на 20 липня становить 17 військовослужбовців .

Перемир’я за посередництва Пакистану не витримало

Дипломатичний процес фактично провалився. 8 квітня 2026 року США та Іран за посередництва Пакистану погодили двотижневе перемир’я . Згодом його продовжили, а 17 червня дистанційно підписали Ісламабадський меморандум про взаєморозуміння (MoU). Документ мав стати 60-денною основою для досягнення постійного миру .

Перемир’я протрималося майже три тижні, але на початку липня зірвалося — сторони знову почали обмінюватися ударами . 8 липня президент Дональд Трамп заявив, що перемир’я «закінчилося» .

Є важливе уточнення щодо повідомлень, ніби «верховний лідер Ірану назвав угоду нікчемною». Алі Хаменеї, який був верховним лідером на початку війни, загинув у перший день конфлікту — 28 лютого 2026 року . 18 липня його наступник Моджтаба Хаменеї звинуватив США в неодноразовому порушенні меморандуму та заявив, що підпис президента Трампа є «цілком нікчемним і недійсним» . Отже, угоду відкинув саме новий верховний лідер Ірану, а не Алі Хаменеї.

Іранські удари по американських об’єктах у країнах Перської затоки

Іран справді здійснив кілька хвиль ракетних і дронових атак по військовій інфраструктурі США в Кувейті, Бахрейні, Йорданії та Катарі.

• 8–9 липня Іран завдав ударів по об’єктах у Кувейті та Бахрейні у відповідь на американські атаки поблизу Ормузької протоки .
• 16 липня Тегеран повідомив про удари по американських базах у Кувейті, Бахрейні та Йорданії, заявивши, що цілями були системи протиповітряної оборони, сховища пального та радарні установки .
• У Йорданії сили ППО перехопили вісім іранських ракет. Повітряні тривоги лунали по всій країні, зокрема поблизу Акаби, коли ракети перетнули йорданський повітряний простір .

Конфлікт охопив кілька сусідніх держав

Безпосередньо в зону бойових дій або ударів були втягнуті Кувейт, Бахрейн, Йорданія, Катар та Ірак . Станом на 19–20 липня американські сили дев’ять ночей поспіль завдавали ударів . Загибель американських військовослужбовців зафіксували в Йорданії та Іраку .

Війна наближалася до п’ятого місяця, а ознак деескалації не було. Подальші удари по військових об’єктах у країнах регіону підвищують ризик того, що конфлікт і надалі виходитиме за межі прямого протистояння США та Ірану.

Ормузька протока: глобальний удар по торгівлі та енергетиці

Порушення комерційного судноплавства через Ормузьку протоку залишається масштабним і триває.

• У перші дні війни, після фактичного встановлення Іраном контролю над рухом у протоці, там опинилися заблокованими до 1 500 суден .
• Тегеран неодноразово перекривав водний шлях. Після зриву липневого перемир’я кількість проходів скоротилася до 22 суден на день — порівняно з понад 130 суднами щодня до початку війни .
• До 10 липня судноплавство фактично зупинилося: великих суден, які проходили б протокою узгодженим зі США маршрутом із увімкненими передавачами, не залишилося .
• Близько 6 000 моряків опинилися на борту сотень суден, що не могли безпечно продовжити рух .

У звичайних умовах через Ормузьку протоку проходить приблизно 20% світових поставок нафти та зрідженого природного газу. Тому перебої спричинили різке зростання цін на енергоносії та посилили ризики для глобальних ланцюгів постачання .

Попередження ООН про «катастрофічні наслідки»

Арсеніо Домінгес, генеральний секретар Міжнародної морської організації — спеціалізованої установи ООН, що відповідає за безпеку та регулювання міжнародного судноплавства, — попередив про катастрофічні гуманітарні й економічні наслідки. Він назвав зупинку руху через Ормузьку протоку найбільшим порушенням постачання в історії .

ООН евакуювала частину персоналу, однак після нової атаки на вантажне судно 26 червня план евакуації довелося призупинити . Домінгес закликав утриматися від проходу через протоку, доки не будуть створені необхідні умови безпеки. Тим часом держави Перської затоки залишаються в стані підвищеної готовності до нових атак .

Станом на кінець липня перевірені дані вказують на одночасне погіршення ситуації на трьох рівнях: зростання військових втрат США, розпад дипломатичної домовленості та майже повне блокування ключового маршруту світової енергетичної торгівлі.