OPEC+ у Баку: інституційний прорив на тлі падіння попиту й цін на нафту

Головний висновок: це була передусім організаційна й стратегічна зустріч, а не засідання, здатне негайно змінити нафтові котирування. Нових виробничих квот у Баку не оголошували.

Що вирішили в Баку

• Підготувати робочий план Хартії. Генеральний секретар OPEC Гайтам Аль-Гайс заявив, що на цьому етапі комітет зосереджений на підготовці детального плану діяльності. Документ має містити перелік програм і заходів, а також графік майбутніх зустрічей. Завершити його підготовку та подати на затвердження міністрам планують у грудні 2026 року .
• Провести презентацію секретаріату та обрати голову комітету. На засіданні представили роботу секретаріату OPEC+, після чого обрали голову технічного комітету .
• Закріпити довгострокову рамку співпраці. Захід назвали важливою віхою для енергетичної взаємодії між країнами OPEC та виробниками, які беруть участь у Хартії співпраці .

Отже, Баку заклав інституційний фундамент для майбутньої координації, але не став майданчиком для нового рішення щодо видобутку.

OPEC утретє поспіль погіршила прогноз попиту

За два дні до зустрічі, 13 липня, OPEC опублікувала липневий щомісячний звіт про нафтовий ринок. Його оцінки сформували складне тло для переговорів .

Основні цифри

• Зростання попиту у 2026 році: прогноз знижено приблизно до 800 000 барелів на добу. В окремих повідомленнях фігурує оцінка 780 000 барелів на добу, але загалом джерела сходяться на показнику близько 0,8 млн барелів. Це стало третім поспіль зниженням прогнозу .
• Загальний світовий попит: у 2026 році він, за оцінкою OPEC, сягне близько 105,94 млн барелів на добу проти 106,13 млн у попередньому місячному прогнозі .
• Прогноз на 2027 рік: OPEC підвищила оцінку зростання попиту приблизно до 1,9 млн барелів на добу у річному вимірі — приблизно на 200 000 барелів більше, ніж очікувалося в червні .
• Світова економіка: прогноз зростання глобальної економіки залишився незмінним — 3,1% у 2026 році та 3,2% у 2027-му .

Послідовність переглядів показує, як погіршувалися очікування. У червні OPEC знизила прогноз на 2026 рік із 1,17 млн до 970 000 барелів на добу, а липневий звіт передбачив подальше уповільнення . Організація пов’язує слабші перспективи з наслідками конфлікту навколо Ірану та його впливом на споживання . Міжнародне енергетичне агентство оцінює ситуацію ще песимістичніше й очікує скорочення попиту у 2026 році .

Квоти семи країн OPEC+: підвищення здебільшого «на папері»

Йдеться про Саудівську Аравію, Росію, Ірак, Кувейт, Казахстан, Алжир та Оман. Саме ці сім країн координували поступове повернення частини добровільно скороченого видобутку. Важливо, що рішення щодо квот ухвалюють на міністерських зустрічах, а не на технічному комітеті в Баку.

Як змінювалася політика

• Пауза на початку 2026 року. У першому кварталі країни призупинили нарощування видобутку, намагаючись підтримати ринок під час кризи в Ормузькій протоці .
• Поступове збільшення з травня. Сім виробників почали щомісяця підвищувати цільові показники приблизно на 188 000 барелів на добу. Липневе рішення стало четвертим щомісячним підвищенням поспіль .
• Обмежена практична реалізація. Через перекриття Ормузької протоки Ірак, Кувейт та інші учасники не могли повною мірою експортувати додаткові обсяги. Тому підвищення квот називали переважно символічними: цільові показники зростали, але фактичні поставки не обов’язково могли збільшитися .
• Серпневе рішення залишається непідтвердженим. Деякі другорядні джерела повідомляли, що 5 липня сім країн нібито вирішили з серпня зменшити видобуток на 188 000 барелів на добу, тобто розвернути попередню політику підвищення квот . Однак цю інформацію не підтвердили незалежно великі інформаційні агентства, зокрема Reuters або Bloomberg.

Таким чином, не варто приписувати Баку рішення про скорочення чи збільшення видобутку: технічний комітет займався правилами роботи Хартії, а не оперативним балансуванням ринку.

Ормузька протока залишилася головним фактором нестабільності

Зустріч у Баку відбулася після одного з найсильніших потрясінь для нафтового ринку за останні десятиліття — кризи в Ормузькій протоці . Через цю вузьку морську артерію проходить значна частина світових потоків нафти та газу, тому перебої одразу впливають на ціни, страхування й логістику.

Від блокади до поступового відновлення руху

• Протока була фактично закрита з 28 лютого 2026 року, коли почався конфлікт між США та Іраном .
• 18 червня Вашингтон і Тегеран підписали меморандум про взаєморозуміння щодо припинення конфлікту та відкриття протоки .
• Рух суден почав відновлюватися, але на початку липня обсяги залишалися значно нижчими за докризові .
• Bloomberg назвав блокаду найбільшим в історії шоком для нафтової пропозиції: спочатку ціни різко зросли, а в низці азійських країн виникли перебої з постачанням .

Чому ціни пішли вниз

Після проміжної домовленості 18 червня побоювання дефіциту послабилися. На ринок почали виходити танкери й обсяги нафти, які тривалий час залишалися заблокованими в регіоні.

• Brent наприкінці червня повернулася до докризового діапазону приблизно 70–75 доларів за барель .
• 24 червня американська WTI опустилася нижче 70 доларів за барель — уперше від початку конфлікту .
• Різке повернення близькосхідної нафти на світовий ринок спричинило нестабільне переформатування потоків, яке, за оцінкою Reuters, може тривати кілька місяців .
• Аналітики Citi допускають, що Brent може знизитися до 60 доларів за барель до кінця року, якщо рух через Ормузьку протоку й надалі нормалізуватиметься, а попит залишатиметься слабким .

У матеріалах Управління енергетичної інформації США також зазначалося, що ціни залишалися під впливом обмежених поставок, але щоденні котирування Brent уже 1 липня опускалися нижче 70 доларів за барель .

Слабкий попит посилює тиск

Попит стримує не лише геополітика. Високі ціни під час кризи погіршили економічні перспективи, азійське споживання виявилося слабшим, а китайські покупці, за оцінкою Citi, залишалися переважно поза ринком . Саме це допомагає пояснити три послідовні зниження прогнозу OPEC .

Коротко про головне

Висновок

Засідання в Баку стало важливим етапом для довгострокового управління OPEC+, але не принесло ринку нової квотної угоди. Основні сигнали на той момент надходили з іншого боку: OPEC утретє поспіль знизила прогноз зростання попиту, сім ключових виробників мали труднощі з реалізацією навіть символічних підвищень квот, а відновлення руху через Ормузьку протоку створило ризик надлишку пропозиції та подальшого падіння цін.