7 липня 2026 року на полях саміту НАТО Зеленський підписав три нові «дронові угоди» — з Естонією, Нідерландами та Данією . Ці угоди зазвичай передбачають, що Україна надає креслення та перевірені в бою технології безпілотників в обмін на роялті, інвестиції або спільне виробництво
. Нідерланди окремо підписали з Україною двосторонню угоду про співпрацю в безпілотних технологіях
. Ці домовленості приєдналися до раніше підписаних Україною «дронових угод» з Латвією та іншими країнами; загалом близько 20 держав висловили зацікавленість у подібних форматах
.
У травні 2026 року Державний департамент США та посол України Ольга Стефанішина підготували проєкт меморандуму, який би дозволив Україні експортувати військові технології — насамперед дронові — до Сполучених Штатів вперше від початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році . Цей проєкт передбачає спрямування українських дронових технологій у спільні підприємства на американській землі, що стало б історичним розворотом одностороннього потоку західної зброї в Україну
. Важливо: цей меморандум був «розроблений», але остаточно не узгоджений і не підписаний станом на саміт в Анкарі
. Заява Трампа про купівлю українських дронів рухається в цьому напрямку, але сама по собі не є підписаною угодою.
Твердження про драматичний розрив у спроможностях виробництва дронів між Україною та США загалом збігаються з експертними оцінками, проте конкретні цифри вимагають обережності.
З боку України: Немає жодного підтвердженого публічного джерела, яке б свідчило, що «один виробник» має плани випустити понад 3 мільйони FPV-дронів у 2026 році. Україна значно наростила виробництво дронів, і Зеленський озвучував цілі щодо виробництва мільйонів безпілотників на рік у масштабах усієї галузі. Однак конкретне твердження про 3+ мільйони від одного виробника не підтверджується наявними джерелами.
З боку США: Цифра приблизно в 300 000 дронів від оборонно-промислової бази США також прямо не підтверджується знайденими джерелами. Повідомлялося, що річне виробництво дронів у США — особливо дешевих систем типу FPV — значно нижче за воєнний випуск України, і саме ця диспропорція є головною мотивацією нового американо-українського партнерства у сфері БПЛА . Але точна цифра в 300 000 не була незалежно підтверджена в переглянутих звітах.
Підсумок: Ключові оборонні заяви на саміті НАТО в Анкарі є реальними та значущими — ліцензія на Patriot, обіцянка США купувати українські дрони та три нові «дронові угоди» з Естонією, Нідерландами та Данією. Травневий меморандум, який би легалізував експорт українських військових технологій до США, залишається в статусі проєкту і ще не виконаний. Розрив у виробничих потужностях загалом відповідає тому, що описують експерти, але ні цифру «3+ мільйони від одного виробника», ні «300 000 у США» не вдалося перевірити з наявного набору джерел.