Під час візиту до провінції Баміян у червні 2026 року представниця ООН пані Черевко почула від афганських жінок одну й ту саму думку: «коли можливості для жінок обмежені, страждає вся родина» . Жінки розповіли, що глибоко стурбовані долею своїх доньок, які більше не можуть відвідувати школу й не мають майбутнього. В ООН наголошують, що країна не зможе відновитися ні економічно, ні соціально без скасування цих заборон.
7 вересня 2025 року сили безпеки талібів фізично заблокували доступ афганських співробітниць ООН до офісів у Кабулі — цю заборону пізніше поширили на всі польові представництва . Формально обмеження оголосили ще у квітні 2023 року, але послідовно його почали застосовувати лише у 2025 році .
ООН негайно закликала скасувати ці обмеження, попередивши, що під загрозою опинилася гуманітарна допомога, зокрема постраждалим від землетрусів . Представник УВКБ ООН Арафат Джамал заявив: «Ми просто не можемо працювати без жінок» . Станом на березень 2026 року експерти ООН продовжували засуджувати заборону як «прямий напад на права жінок», який не має «жодного культурного, релігійного чи адміністративного виправдання» . Заборона залишається чинною до середини 2026 року.
Паралельно розгортається криза через повернення мільйонів афганців із сусідніх країн, що створює колосальне навантаження на житло та комунальні послуги. У період із середини вересня 2023 року до 30 травня 2026 року з Ірану та Пакистану повернулися приблизно 6,04 мільйона афганців . Лише у 2025 році прибуло 2,9 мільйона поверненців, що було спричинено Планом репатріації іноземців (IFRP) Пакистану та аналогічними заходами в Ірані . За перший квартал 2026 року повернулося ще 600 тисяч осіб, а протягом решти 2026 року очікується прибуття ще 1,7 мільйона .
Масштаби повернення перевантажують і без того крихку країну. Оцінка на пропускному пункті Іслам-Кала в провінції Герат у липні 2025 року показала, що 85% поверненців не мають житла на прикордонних пунктах, і багато хто змушений спати просто неба . ООН та неурядові організації запустили план реагування на суму 529 мільйонів доларів, розрахований на 2,7 мільйона поверненців до кінця 2026 року .
Згадана в запиті користувача «оцінка в 84 мільйони доларів щорічних втрат» від обмежень на освіту та працевлаштування жінок є реальною. Аналіз ЮНІСЕФ від квітня 2026 року показує, що через ці обмеження економіка Афганістану щороку втрачає близько 84 мільйонів доларів продуктивності, і ці втрати зростатимуть, доки жінкам заборонено навчатися та працювати . Згідно з тим самим аналізом, до 2030 року Афганістан може втратити 20 000 учительок і 5 400 медичних працівниць .
Однак 84 мільйони доларів — це лише поточні щорічні втрати за одним показником. Загальніші оцінки свідчать про значно більшу шкоду:
Отже, 84 мільйони доларів — це консервативна оцінка поточної ситуації; довгострокові економічні втрати сягають мільярдів.
Афганістан залишається однією з найбільших гуманітарних криз у світі. За оцінками, у 2026 році гуманітарної допомоги потребуватимуть 21,9 мільйона людей — приблизно 45% населення . ООН звернулася із закликом зібрати 1,7 мільярда доларів для допомоги майже 18 мільйонам людей, які цього вкрай потребують . Без повноцінної участі жінок, попереджає ООН, країна не зможе вибратися з кризи.
Докази очевидні: обмеження прав жінок — це не лише катастрофа в сфері прав людини, а й економічна та гуманітарна катастрофа з наслідками, які посилюватимуться для майбутніх поколінь.