Воєнні злочини в Києві: Україна офіційно звинуватила начальника генштабу РФ Валерія Герасимова за масований удар 2 липня

Жертви серед цивільного населення та руйнування

Наслідки для мирних жителів виявилися тяжкими. Генеральний прокурор України повідомив про щонайменше 30 загиблих . Інші тогочасні повідомлення Reuters, Time та CBC наводили цифру від 17 до 25 загиблих та понад 80 поранених . Такий розкид пояснювався тим, що пошуково-рятувальні операції тривали одразу після атаки. Станом на 2 липня Державна служба України з надзвичайних ситуацій підтвердила щонайменше 25 загиблих і понад 80 поранених . Ключовий момент: українські слідчі заявили, що удари не були спрямовані на військові чи стратегічні об'єкти — вони були навмисно націлені на цивільних .

Правова основа звинувачень проти Герасимова

СБУ стверджує, що Герасимов особисто планував, організовував і віддавав накази щодо ударів по цивільній інфраструктурі та житлових кварталах Києва . Звинувачення висунуто за частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни, а саме за спрямування атак на цивільні об'єкти та житлові будинки .

Українські слідчі заявляють, що встановили пряму команду Герасимова та його особисту участь у плануванні удару 2 липня, зокрема у визначенні цілей, що призвело до влучань у житлові квартали . У заяві СБУ зазначається, що «за наказом Герасимова підпорядковані йому російські військові сили займаються плануванням, підготовкою та виконанням повітряних атак проти України із застосуванням бомбардувальників, ракетних кораблів і наземних систем» .

Ця нова справа в українському суді є окремим провадженням від уже існуючого ордеру Міжнародного кримінального суду (МКС) на арешт Герасимова, виданого у червні 2024 року за попередні удари по енергетичній інфраструктурі . Юридична логіка обох справ близька: в обох йдеться про воєнний злочин у вигляді спрямування атак на цивільних та цивільні об'єкти. Однак атака 2 липня є свіжим, окремим інцидентом із задокументованими доказами прямого націлювання на житлові будинки.

Позиція Росії та роль Герасимова

Міністерство оборони РФ назвало атаку 2 липня «масованим ударом у відповідь» на українські удари по російських нафтових об'єктах . Речник Кремля Дмитро Пєсков підтвердив, що Герасимов особисто доповів президенту Володимиру Путіну про результати атаки . Росія стверджує, що удари завдавалися виключно по «військових або пов'язаних з військовими цілях», однак українська влада та міжнародні спостерігачі відкидають цю тезу через масштабні руйнування житлових будинків .

Ширше значення для відповідальності

Ця справа формує двоколійну стратегію притягнення до відповідальності: Герасимов тепер фігурує як в ордері МКС, так і в окремій національній справі України про воєнні злочини . Звинувачення були оголошені якраз напередодні українсько-американських консультацій, що додає дипломатичного тиску на міжнародних партнерів щодо підтримки механізмів правосуддя .

На практиці Герасимов залишається в Росії, і його суд наразі є вкрай малоймовірним, якщо він не буде затриманий за кордоном. Звинувачення насамперед слугують для документування доказів, створення юридичного прецеденту та підтримання постійного політичного й правового фокусу на відповідальності командування за масову шкоду цивільним . Справа також зміцнює доказову базу для будь-якого майбутнього міжнародного переслідування або заочного суду в Україні.

Головний висновок

Справа України про воєнні злочини проти Валерія Герасимова за атаку на Київ 2 липня 2026 року є значним кроком у зусиллях із правового переслідування. Висуваючи звинувачення особисто найвищому російському генералу, а не лише його підлеглим, Україна реалізує юридичну стратегію високого ризику, яка документує пряму командну відповідальність за одну з наймасштабніших атак на столицю за весь час війни. Незалежно від того, чи постане Герасимов колись перед судом, ця справа формує детальний публічний запис про масштаб атаки та ланцюжок командування, який за нею стоїть.