Наступного дня Міністерство закордонних справ Росії викликало до себе посолку Швеції в Москві Крістіну Йоганнессон .
За даними, наведеними у повідомленнях про атаки, кампанія вандалізму з використанням дронів проти російських дипломатичних об’єктів у Швеції почалася приблизно в травні 2024 року. До листопада 2025 року було зафіксовано понад 20 таких випадків .
Ключові епізоди:
Жодна особа чи організація не взяла на себе відповідальність за ці інциденти. Шведська поліція щоразу повідомляла, що підозрюваних не встановлено .
Російське посольство називає атаки «систематичними» та звинувачує шведську владу в нездатності їх запобігти . У деяких заявах дипломати окремо наголошували, що використання скляних контейнерів підвищує небезпеку й виходить за межі звичайного вандалізму
. Водночас доступні повідомлення не містять підтвердження того, хто саме керував дронами або якими були мотиви нападників.
Інциденти з дронами відбуваються на тлі різкого погіршення російсько-шведських відносин після вступу Швеції до НАТО в березні 2024 року. Членство країни в Альянсі змінило безпековий баланс у Північній Європі, а дипломатична напруженість між Стокгольмом і Москвою посилилася.
Окремим епізодом став інцидент в Ересунні 26 лютого 2026 року. Шведські військово-морські сили перехопили дрон, запущений із російського розвідувального судна в протоці Ересунн, коли безпілотник наближався до порту Мальме. Це був перший публічно задокументований випадок перехоплення шведськими силами російського розвідувального дрона в Балтійському регіоні .
Москва використовувала кожен новий інцидент для виклику шведських дипломатів і публічних звинувачень у тому, що Швеція не забезпечує належний захист російських дипломатичних місій відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року . Це створює замкнене коло взаємних протестів і звинувачень.
Більшість попередніх випадків стосувалася скидання фарби на посольство, торговельне представництво або пов’язану з ним нерухомість. Подвійна атака 2 липня, під час якої один дрон ніс муляж вибухового пристрою, стала помітною ескалацією порівняно з попередніми «фарбовими» інцидентами.
Однак відповідальність за жодну з атак досі не встановлена. Тому доступні дані дозволяють говорити про повторювану серію інцидентів і загострення дипломатичної риторики, але не дають підстав достовірно називати організаторів чи пов’язувати атаки з конкретною державою або групою.