Звіт ООН: Жертви серед цивільних зросли на 40%, енергосистему знищують цілеспрямовано

Системні удари по енергетиці

Російські війська системно і багаторазово атакували енергетичні об'єкти по всій Україні впродовж зими 2025–2026 років, застосовуючи сотні одиниць зброї в координованих ударах. Було пошкоджено об'єкти генерації, передачі та розподілу електроенергії, які й до того вже були ослаблені попередніми атаками [Report PDF, para 2].

Українська влада змушена була запровадити планові віялові відключення по всій країні: іноді світло давали лише на кілька годин на добу [Report PDF, paras 3-4]. Під удари потрапили й системи централізованого опалення — сотні тисяч людей на тижні залишалися без тепла та гарячої води, коли температура падала нижче -20°C. Це була найхолодніша зима з 2010 року [Report PDF, paras 3-4]. Відключення зупиняли водопостачання, роботу лікарень і шкіл, змушували людей залишати домівки.

У звіті наголошується: масштаб, географічний охоплення та характер атак на енергетичну інфраструктуру свідчать про те, що вони були спрямовані не на конкретні військові цілі, а на знеструмлення всієї країни. Такий підхід, на думку експертів ООН, імовірно порушує міжнародне гуманітарне право (МГП) щодо ведення бойових дій [Report PDF, paras 57-63]. Водночас українські військові також завдавали ударів по об'єктах електро- та теплопостачання в російській Білгородській області, спричинивши там регіональні відключення [Report PDF, para 6].

Страти військовополонених і тортури

Окремий тривожний розділ звіту присвячений полоненим. Російські військові стратили щонайменше 16 захоплених українських військовополонених у період із середини листопада 2025 до січня 2026 року [Report PDF, para 10]. Крім того, майже всі звільнені українські полонені, яких опитали співробітники Управління Верховного комісара ООН з прав людини, повідомили про катування або інше жорстоке поводження під час перебування в полоні. Щоправда, деякі з них зазначили, що з кінця 2024 року умови поступово покращуються. Приблизно половина опитаних російських військовополонених також розповіли про катування або погане поводження на початкових етапах їхнього перебування в полоні в Україні [Report PDF, para 10].

Загальна статистика та кумулятивні втрати

Станом на лютий 2026 року, від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, Управління Верховного комісара ООН з прав людини підтвердило понад 15 000 смертей цивільних та більш ніж 41 000 поранень по всій Україні . 2025 рік став найсмертоноснішим для цивільного населення з 2022 року: HRMMU зафіксувала щонайменше 2514 загиблих та 12 142 поранених — це на 30% більше, ніж 2024 року. Такий сплеск експерти пояснюють активізацією бойових дій на фронті та ширшим застосуванням далекобійної зброї . Інформаційний бюлетень від лютого 2026 року зазначає, що кількість убитих і поранених цивільних на день в Україні значно зросла, а загальна кількість жертв у 2025 році була на 31% вищою, ніж у 2024-му, і на 70% вищою, ніж у 2023-му .

Життя під окупацією

На тимчасово окупованих територіях російська влада продовжувала практику жорсткого обмеження свободи слова, примусово мобілізувала захищених осіб до російських збройних сил та позбавляла дітей доступу до української освіти [Report PDF, para 11]. У звіті ці дії кваліфікуються як систематичні порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини.

Динаміка конфлікту: що далі?

Документ фіксує стійку тенденцію зростання втрат серед цивільного населення з 2023 року. Звітний період (грудень 2025 – травень 2026) став найбільш смертоносним для цього відтинку часу з 2022 року [Report PDF, para 64]. Основними драйверами зростання жертв названо масштабне застосування Росією далекобійної зброї та збільшення кількості атак дронами-камікадзе малої дальності вздовж лінії фронту. Дрони, окрім безпосередніх втрат, також унеможливлювали евакуацію та доставку найнеобхіднішого у прифронтові громади, зокрема й на окуповані території [Report PDF, paras 8-9].

Головний висновок звіту: масштаб, географічний охоплення та характер атак на енергетичну інфраструктуру з боку Росії свідчать про те, що вони були спрямовані не на окремі військові об'єкти, а на дестабілізацію всієї енергетичної мережі країни, що є несумісним із нормами міжнародного гуманітарного права [Report PDF, para 63].