Розкол Схід-Захід може коштувати світові 6,9 трильйона доларів: звіт ВЕФ 2026 року про геоекономічну фрагментацію

Геоекономічна фрагментація досягла критичної точки неповернення. Звіт Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) за червень 2026 року «Deepening Divides: The Cost of a More Fragmented Financial System» (Поглиблення розколу: ціна більш фрагментованої фінансової системи), підготовлений спільно з Oliver Wyman, визначає 2025–2026 роки як переломний момент переходу від глобалізації до структурно розділеної світової економіки. Ось фактичний аналіз ключових попереджень, прогнозів і політичних рекомендацій цієї доповіді.

Найгірший сценарій: втрата ВВП до 6,9 трильйона доларів

Повне економічне роз'єднання Сходу та Заходу може коштувати світовій економіці до 6,9 трильйона доларів втраченого ВВП за екстремальним сценарієм . Ця цифра оновлює попередній звіт ВЕФ за січень 2025 року «Navigating Global Financial System Fragmentation», який оцінював втрати виробництва від 0,6 трильйона до 5,7 трильйона доларів (близько 5% світового ВВП) за дуже високого рівня фрагментації — вплив, що вже перевищував наслідки фінансової кризи 2008 року чи пандемії COVID-19 . Зростання до 6,9 трильйона доларів відображає подальше накопичення торговельних бар'єрів, інвестиційних обмежень та політики фінансового зниження ризиків протягом 2025–2026 років .

Вже зараз завдається шкода: 213–307 мільярдів доларів щороку

Фрагментація — це не лише майбутній ризик; вона вже завдає відчутних збитків. Звіт ВЕФ оцінює, що геоекономічна фрагментація наразі коштує світовій економіці 213–307 мільярдів доларів щорічно втраченого ВВП . Водночас вона додає 0,2–0,3 відсоткових пункти до глобальної інфляції, підриваючи купівельну спроможність у більшості економік . Ці витрати виникають через скорочення обсягів торгівлі, зменшення транскордонних потоків капіталу та втрату економічної ефективності, яку колись забезпечували інтегровані ринки .

Поширення за межі суперників на союзні економіки

Вражаючим висновком є те, що фрагментація більше не обмежується геополітичними суперниками, такими як вісь США-Китай. Звіт попереджає, що вона поширилася і вразила традиційно союзні економіки, оскільки торговельні бар'єри, політика фінансового зниження ризиків та заходи економічної безпеки поширюються навіть серед країн у межах одних і тих же геополітичних блоків . Ця тенденція прискорилася через ослаблення багатосторонніх інституцій, таких як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк та Світова організація торгівлі (СОТ), чия роль у вирішенні суперечок зменшилася, що змушує країни все частіше покладатися на двосторонні угоди та розрахунки в місцевих валютах .

Вплив на реальну заробітну плату працівників у США за рівнем кваліфікації

Звіт наводить детальні оцінки впливу на реальну заробітну плату працівників у США, де висококваліфіковані працівники зазнають найбільшого абсолютного зниження:

• Низькокваліфіковані працівники: реальна заробітна плата на 0,33% нижча
• Середньокваліфіковані працівники: реальна заробітна плата на 0,49% нижча
• Висококваліфіковані працівники: реальна заробітна плата на 0,58% нижча

Той факт, що висококваліфіковані працівники в США стикаються з найрізкішим зниженням заробітної плати, пояснюється їхньою більшою залученістю до глобально інтегрованих секторів — таких як фінанси, технології та передове виробництво — які найбільше страждають від фрагментації .

Чому країни з ринками, що розвиваються, зазнають найбільших втрат (приклад Африки)

Країни за межами основних геополітичних блоків стикаються з непропорційним економічним ударом. Звіт оцінює втрату 10,7% зростання ВВП для неприєднаних країн порівняно з 6,4% для економік, що входять до блоків . Ринки, що розвиваються, є особливо вразливими з трьох основних причин:

• Більша залежність від відкритої торгівлі та транскордонних потоків капіталу, що робить їх більш схильними до збоїв.
• Відсутність диверсифікованих економічних буферів, тобто вони мають менше внутрішніх галузей промисловості або великих внутрішніх ринків, на які можна покластися.
• Перебування між конкуруючими блоками, що призводить до скорочення інвестицій, порушення передачі технологій та підвищення вартості фінансування .

Для Африки зокрема економічний тягар вже очевидний. У «Африканському економічному огляді за 2025 рік» Африканського банку розвитку зазначається, що спричинена тарифами глобальна невизначеність призвела до зниження прогнозів зростання на 0,2–0,4 відсоткових пункти, до 3,9% у 2025 році та 4,0% у 2026 році . Робочий документ МВФ показав, що країни Африки на південь від Сахари є особливо вразливими, оскільки торговельні та фінансові зв'язки регіону менш диверсифіковані, що ускладнює поглинання шоків від обмеження торговельних відносин . Звіт ВЕФ підкреслює, що неприєднані країни, включаючи країни Африки, стикаються з найбільшими втратами виробництва за будь-якого сценарію роз'єднання .

П'ять заходів політики, які рекомендує ВЕФ

Звіт визначає п'ять конкретних дій, які політики можуть вжити для управління та пом'якшення фрагментації :

1. Встановити спільні захисні бар'єри для фінансової системи: Захистити верховенство права, забезпечити незалежність монетарної політики, обмежити арешти суверенних активів та захистити урядові дані від несанкціонованого доступу .
2. Протистояти подальшій фрагментації системи: Підтримувати відкриті канали для транскордонних платежів, кореспондентських банківських відносин та інфраструктури фінансового ринку .
3. Реформувати глобальну фінансову систему: Зміцнити багатосторонні інституції (МВФ, Світовий банк, СОТ) та оновити їхні рамки для вирішення поточних геополітичних реалій .
4. Сприяти сумісності між новими блоками: Забезпечити, щоб нова фінансова інфраструктура та платіжні системи (наприклад, цифрові валюти, альтернативні розрахункові системи) могли з'єднувати, а не розділяти .
5. Інвестувати в інклюзивну економічну стійкість: Підтримувати економіки, що розвиваються, та вразливі верстви населення через цільову допомогу, передачу технологій та нарощування потенціалу, щоб зменшити асиметричний тягар фрагментації .

Центральне повідомлення звіту є чітким: світова економіка перетнула точку неповернення, і без цілеспрямованого політичного втручання витрати на розкол продовжуватимуть зростати для всіх економік — але найбільше для тих, хто найменше здатен поглинути цей удар.