Ультиматум Зеленського, погроза Лаврова та ядерний ризик: чому дедлайн для Білорусі може розширити війну

«Якщо він цього не зробить, ми зробимо це самі», — сказав Зеленський, не уточнивши, якими саме будуть дії України . Він пояснив вимогу так: якщо Білорусь не хоче бути втягнутою у війну, вона має вимкнути та прибрати обладнання, яке використовується для російських атак .

Оголошений тижневий термін спливає приблизно 26 червня 2026 року .

Відповідь Москви: що означає «повний спектр заходів»

23 червня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Москва готова застосувати «всі механізми, передбачені союзним договором», щоб гарантувати безпеку Білорусі та Союзної держави . Він звинуватив Київ у погрозах завдати ударів по військовому обладнанню поблизу білоруського кордону та пообіцяв «усі необхідні заходи» в межах договору про безпеку .

Союзна держава — це наддержавне об’єднання Росії та Білорусі, яке передбачає поглиблену інтеграцію, зокрема в оборонній політиці. Договір про гарантії безпеки в її межах підписали в Мінську 6 грудня 2024 року. Росія та Білорусь ратифікували його на початку 2025-го .

Документ зобов’язує сторони захищати суверенітет і територіальну цілісність одна одної, використовуючи всі доступні військові ресурси . Водночас формулювання про «повний спектр» не означає автоматичного запуску ядерної зброї: воно залишає Москві широкий простір для політичної, військової та іншої відповіді.

Ядерний компонент договору

Цей договір виходить за межі звичайної угоди про взаємну оборону.

По-перше, він фактично поширює російські ядерні гарантії на Білорусь. Під час ратифікації документ описували як такий, що розширює російську «ядерну парасольку» над Мінськом і поглиблює військову інтеграцію .

Згідно з положеннями договору, російська ядерна зброя може бути застосована у відповідь на використання ядерної зброї або іншої зброї масового ураження проти Росії чи Білорусі. Окремо згадується агресія із застосуванням звичайних озброєнь, якщо вона створює критичну загрозу суверенітету або територіальній цілісності однієї зі сторін .

По-друге, Білорусь уже включена до російської системи ядерного стримування. Російське тактичне ядерне озброєння розміщене на білоруській території. Під час візиту Лаврова до Мінська 13–15 червня російське МЗС заявило, що ці системи «надійно прикривають західні рубежі Союзної держави та ОДКБ» . Крім того, ракетний комплекс «Орєшнік» у грудні 2025 року поставили на бойове чергування в Білорусі в межах тієї самої союзної рамки .

Що заявив Кремль

22 червня Кремль повідомив, що Володимир Путін та Олександр Лукашенко планують найближчим часом зустрітися, зокрема для обговорення ультиматуму Зеленського .

Речник Кремля Дмитро Пєсков назвав заяву Києва загрозою суверенітету сусідньої держави. «Це пряма загроза суверенітету сусідньої країни. Ми вважаємо це дуже небезпечною заявою», — сказав він .

Таким чином, Москва публічно трактує можливий український удар по обладнанню в Білорусі не як окрему операцію проти російської військової інфраструктури, а як напад на союзника.

Лукашенко не відповідає публічно

Станом на 23 червня Лукашенко не зробив прямої публічної заяви у відповідь на ультиматум. Водночас Мінськ відкинув вимогу України демонтувати ретрансляційні станції та продемонстрував готовність не поступатися .

За оцінкою Belarus Security Brief від 22 червня, Білорусь одночасно зазнає «гострого дипломатичного та військового тиску» з боку України й Росії . Для Лукашенка це особливо складна ситуація: він роками намагався формально не оголошувати Білорусь безпосереднім учасником російської війни, але дозволив російським військам використовувати білоруську територію та інфраструктуру. Через Білорусь Росія розпочала наступ на Україну з півночі у 2022 році .

Водночас 4 березня 2025 року Лукашенко підписав закон про ратифікацію договору про гарантії безпеки, погодившись на взаємні оборонні зобов’язання .

Попередження білоруської опозиції

22 червня Об’єднаний перехідний кабінет Білорусі — опозиційний орган в еміграції, який очолює Святлана Ціханоуська — заявив, що Лукашенко може готуватися до прямого вступу у війну Росії проти України. Кабінет також передав відповідний звіт міністру закордонних справ України Андрію Сибізі .

У 30-сторінковому документі стверджується, що режим «системно готує країну до вступу у війну». Автори аналізу посилаються на юридичні, військові, економічні та суспільні зміни, які, на їхню думку, переводять Білорусь на воєнні рейки . Серед наведених ознак:

• конституційні зміни, що скасовують статус Білорусі як нейтральної та без’ядерної держави;
• удвічі активніший набір нових військовослужбовців за контрактом;
• п’ятикратне збільшення видатків на оборону в державному бюджеті;
• мілітаризація суспільства .

Ще в травні Ціханоуська заявляла: «Риторика Лукашенка змінюється: ми готуємося до війни» . Вона також називала Лукашенка воєнним злочинцем через надання білоруської території російським силам від перших днів повномасштабного вторгнення .

Які сценарії можливі після дедлайну

До завершення тижневого терміну сходяться три лінії ескалації:

1. Україна погрожує односторонніми діями. Якщо ретранслятори залишаться на місці, Київ може спробувати вивести з ладу обладнання на білоруській території .
2. Росія обіцяє відповідь за союзним договором. Москва заявляє про готовність використати весь набір передбачених ним заходів, а документ містить положення про ядерний захист Білорусі .
3. Мінськ посилює воєнну позицію. Білорусь відкинула ультиматум, тоді як опозиція в еміграції вважає, що режим може готуватися до прямої участі у війні .

Найнебезпечнішим є не сам факт існування ядерних положень, а можливість того, що обмежений удар по комунікаційному обладнанню буде використаний Москвою як підстава для активації союзного механізму. Це могло б розширити бойові дії на білоруський напрямок або створити нову кризу навколо вже розміщеного там російського ядерного озброєння .

Водночас наявні заяви не доводять, що ядерна відповідь є неминучою. Вони свідчать про різке підвищення ставок і про те, що будь-яка операція на території Білорусі може мати наслідки далеко за межами локальної атаки на ретрансляційні станції. Найризикованішим періодом називають найближчі 72–96 годин після завершення оголошеного Зеленським дедлайну.