Паливна криза в Росії поглиблюється: подвійна відповідь Путіна на українські удари

Водночас це не означає деескалації. Ще 12 червня російський президент заявив, що Москва збільшить «удари по інфраструктурі противника», аби відбити в України бажання атакувати російські цивільні об’єкти . Уже в ніч проти 15 червня Росія завдала масштабного ракетно-дронового удару по Україні. За даними української сторони, було запущено щонайменше 70 ракет, основними цілями стали Київ, Дніпро та Харків .

Економічні наслідки атак Путін також визнав, заявивши, що вони «б’ють по російській економіці та суспільству», однак водночас запевнив, що економіка швидко відновлюється . 23 червня його поінформували про дефіцит пального, але публічно він заявив, що криза не вплине на здатність Росії вести війну .

Що відбувається з паливом у Росії

Основна причина загострення — серія українських атак на нафтопереробні заводи, сховища, паливні перевезення та іншу логістичну інфраструктуру. Важливо, що оцінки масштабів проблеми різняться залежно від джерела й методики підрахунку, але всі вони вказують на помітне погіршення ситуації.

• На початку червня кількість російських регіонів із дефіцитом бензину зросла з 15 до понад 25 лише за п’ять днів. До цього переліку також увійшли шість окупованих Росією українських територій . Наприкінці місяця видання The Bell повідомляло про обмеження продажу пального вже у 53 регіонах, включно з окупованими територіями .
• Обмеження дісталися Москви та Санкт-Петербурга: мережа Tatneft у низці регіонів продає не більш як 20 літрів бензину одному покупцеві .
• В окупованому Криму ситуація ще гостріша. У Севастополі з кінця травня діє ліміт у 20 літрів, а бензин АІ-95 частково продають за талонами, передусім для громадського транспорту . Повідомлялося і про фактичне припинення продажу пального на частині території півострова .
• За даними джерел Reuters у галузі, виробництво бензину в третій тиждень червня було приблизно на 25% нижчим, ніж за аналогічний період минулого року . Загальне завантаження нафтопереробних потужностей оцінюють як на 20–30% нижче звичайного рівня . На початку червня простоювала майже третина російських потужностей переробки — близько 2,14 млн барелів на добу .

Російська влада вже розглядає надзвичайні заходи. Віцепрем’єр Олександр Новак заявив, що Москва може заборонити експорт дизельного пального та допустити імпорт нафтопродуктів для стабілізації ринку . «Російські залізниці» створили спеціальну групу для координації перевезень пального .

Найбільший ризик — для сільського господарства. У ключових аграрних регіонах ціни на дизель зросли на 40–90% порівняно з весняними показниками, а дефіцит може ускладнити проведення жнив 2026 року . Банк Росії попередив, що паливна криза та витрати на війну можуть прискорити інфляцію .

Війна, удари в тилу та дипломатичний тупик

Україна використовує удари по цілях у глибокому тилу Росії, зокрема в районі Москви, щоб продемонструвати вразливість російської протиповітряної оборони, порушити логістику та створити економічний тиск на Кремль. За оцінкою аналітиків, ця кампанія є частиною ширшої військово-дипломатичної стратегії, мета якої — підштовхнути Путіна до серйозних переговорів до осені 2026 року .

Росія, зі свого боку, продовжує наступальні операції на фронті, але аналітики фіксують погіршення її військових показників і зростання логістичних проблем . Одночасно масштабні удари по українських містах спричинили рекордні цивільні втрати: за даними Моніторингової місії ООН з прав людини, у травні 2026 року загинули щонайменше 274 цивільні, ще 1 763 були поранені — це найвищий показник від квітня 2022 року .

На дипломатичному напрямі прориву немає. 4 червня Володимир Зеленський запропонував негайне припинення вогню вздовж поточної лінії фронту та особисту зустріч із Путіним у третій країні . Кремль цю пропозицію відкинув, а міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров підтвердив жорстку позицію Росії . Підтримувана США мирна ініціатива, яка передбачала досягнення домовленості до червня 2026 року, також зайшла в глухий кут через неврегульовані ключові умови .

Головний висновок

Паливна криза стала одним із найпомітніших наслідків української кампанії дальніх ударів по російських енергетичних і транспортних об’єктах. Вона вже впливає не лише на прифронтові та окуповані території, а й на великі російські міста та аграрний сектор.

Кремль намагається діяти у двох напрямках: зменшувати внутрішні наслідки атак і водночас посилювати удари по Україні. Така політика підвищує ризик нового витка ескалації. За відсутності поступу на переговорах війна дедалі більше перетворюється на протистояння, у якому удари по тилу, логістиці та цивільній інфраструктурі безпосередньо впливають на економічну стійкість обох сторін.