ШІ для всіх — але хто визначатиме його майбутнє?

У вересні 2026 року на майданчиках ООН країни, що розвиваються, висунули чітку вимогу: вони хочуть брати участь у формуванні майбутнього штучного інтелекту — від його розроблення до правил безпеки. На їхню думку, не можна залишати ухвалення рішень переважно заможним державам і технологічним компаніям, а іншим країнам відводити роль користувачів уже готових систем. Такий розподіл влади може означати залежність від технологій, які не враховують місцевих потреб, і посилити глобальну нерівність. 1

ШІ може бути і шансом, і загрозою

Для економік країн, що розвиваються, ШІ відкриває можливості підвищити продуктивність і зробити важливі послуги доступнішими. Світовий банк вказує на потенціал технологій для країн із низькими та середніми доходами, водночас наголошуючи на потребі пристосовувати рішення до місцевих умов. Недорогі інструменти можуть працювати через текстові повідомлення чи голосові дзвінки — навіть там, де доступ до інтернету й обчислювальних ресурсів обмежений.

Але вигоди не гарантовані. Світовий банк попереджає, що ШІ може скоротити попит на деякі стартові робочі місця — зокрема в кол-центрах, фінансах і бізнес-послугах, — які є важливими для частини економік. Технологічна нерівність також може посилитися, якщо краще оснащені школи, медзаклади й органи влади отримають переваги, недоступні іншим.

Що потрібно, аби скористатися можливостями

Для широкого застосування ШІ недостатньо лише придбати програмне забезпечення. Потрібні надійна електрика, доступний інтернет, обчислювальна інфраструктура та люди, які вміють створювати, адаптувати й використовувати технології.

Масштаб проблеми видно й за доступом до мережі: за даними, наведеними в матеріалах ООН, 2,2 мільярда людей залишалися офлайн. Генеральний секретар ООН також звертав увагу на розпорошене фінансування й географічні прогалини в програмах розвитку спроможності у сфері ШІ.

Ці бар’єри важливі не лише для технологічного бізнесу. Якщо школи, медичні заклади й державні служби не мають стабільного зв’язку, електропостачання та підготовлених працівників, вони ризикують залишитися осторонь потенційних переваг ШІ.

Суперечка про правила — це також суперечка про вплив

Країни Глобального Півдня вимагали не бути пасивними отримувачами стандартів, сформованих без їхньої належної участі. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш наголошував, що національних заходів недостатньо й потрібна міжнародна координація. Він закликав держави обмінюватися інформацією про ризики, спільно тестувати системи та домовлятися про запобіжники. 1410

До співпраці закликали й керівники частини провідних ШІ-компаній, які попереджали про ризики технології та просили уряди узгоджувати підходи. Водночас у самій індустрії немає цілковитої згоди щодо темпів розроблення й необхідності нового регулювання. 3

Позиція Дональда Трампа була іншою. Президент США применшував побоювання щодо небезпек ШІ, виступав проти міжнародних обмежень і просував назву «суперінтелект». Водночас він заявляв, що американська влада стежитиме за галуззю і за потреби зможе втрутитися. 91315

Отже, вимога країн, що розвиваються, стосується не тільки доступу до нових інструментів. Ідеться також про те, хто визначатиме їхні правила, чи враховуватимуть ці правила різні суспільства та чи будуть ресурси для того, щоб переваги ШІ не зосередилися в руках кількох країн і компаній.