Швидке зростання центрів обробки даних ставить перед Китаєм практичне питання: звідки взяти електроенергію для їхньої роботи, не відступаючи від мети досягти вуглецевої нейтральності до 2060 року? Відповідь складається з трьох напрямів, але вони працюють у різних часових масштабах: будівництво звичайних АЕС, розробка малих модульних реакторів і дослідження термоядерного синтезу.
10
12
14
Масштаб попиту — і найближче джерело генерації
Wood Mackenzie прогнозує, що електроспоживання китайських центрів обробки даних до 2030 року зросте приблизно вчетверо — до 774 ТВт·год на рік. Це близько 6% загального споживання електроенергії в країні. Йдеться про всі центри обробки даних, а не лише про навантаження, яке можна окремо приписати штучному інтелекту.
10
Найближчим до реальної генерації серед трьох напрямів є традиційна атомна енергетика. У Китаї 64 реактори працюють, ще 38 перебувають у стадії будівництва; станції, що споруджуються, мають додати майже 40 ГВт потужності. Ця програма може вплинути на енергосистему раніше, ніж експериментальні термоядерні проєкти.
12
Junhe Nuclear: ставка на менші реактори
Шанхайський стартап Junhe Nuclear, за повідомленнями, залучив 300 млн юанів. Компанія проєктує демонстраційний малий модульний реактор — установку ядерного поділу меншого масштабу, ніж типова велика АЕС, — і прагне ввести її в експлуатацію приблизно 2031 року. Серед можливостей, які розглядають, — використання майданчиків колишніх вугільних електростанцій та залучення їхніх працівників. Водночас 2031 рік — це плановий термін, а не дата запуску вже затвердженої чи збудованої станції.
7
11
NovaFusionX: фінансування є, електростанції поки немає
NovaFusionX працює в іншій галузі — термоядерного синтезу. Повідомлялося про раунди фінансування на 500 млн, 700 млн і 1,2 млрд юанів, тобто приблизно 2,4 млрд юанів сукупно. Компанія планує отримати першу плазму до кінця 2026 року, а 2029-й називала цільовим роком для досягнення додатного енергетичного балансу в експерименті. Засновник також говорив про прагнення скоротити можливий шлях до комерціалізації до п’яти–десяти років.
8
14
13
Ці етапи не слід плутати з роботою електростанції. Перша плазма означає запуск експерименту; навіть експериментальний додатний енергетичний баланс сам собою не означає, що установка подає електрику в мережу чи центру обробки даних.
14
13
Чим відрізняються підходи Китаю та США
Китай поєднує будівництво реакторів із державною підтримкою та власним виробництвом атомного обладнання. Для одного з китайських реакторних проєктів, за повідомленнями, понад 90% обладнання постачали вітчизняні виробники.
16 Оцінки китайського фінансування термоядерних ініціатив сягають 6,5 млрд доларів із 2023 року.
17
У США значну роль у розвитку термоядерного синтезу відіграють приватні компанії та інвестиції технологічного сектору; паралельно діють федеральні дослідницькі програми й фінансування за досягнення визначених етапів.
15
8 Урядова дорожня карта орієнтується на розгортання перших термоядерних електростанцій у середині 2030-х років, але для цього ще потрібно усунути прогалини в матеріалах, технологіях і ланцюгах постачання.
6
5
Головне розрізнення — у термінах. Діючі реактори вже виробляють електрику, а будівництво нових може збільшити її пропозицію. Демонстраційний реактор Junhe запланований приблизно на 2031 рік. Цілі NovaFusionX поки належать до досліджень і не є надійним джерелом електроенергії для покриття прогнозованого попиту 2030 року.
12
11
14