Нафтовий ринок тримається на тимчасових рішеннях — і його резерви швидко тануть

Головний наслідок кризи в Ормузькій протоці полягає не лише в тому, що до ринку надходить менше барелів. Світова енергосистема поки тримається на тимчасових рішеннях: вивільненні стратегічних запасів, скороченні комерційних резервів, стримуванні попиту та перенаправленні експорту. Вони дають час, але не відновлюють нормальну пропускну спроможність ключового морського маршруту.

До конфлікту через протоку щодня проходило приблизно 20 млн барелів нафти й нафтопродуктів. Після початку перебоїв оцінки фактичних потоків різняться, але всі вони вказують на масштабне порушення торгівлі: Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) оцінювало середній потік у березні—травні в 2,7 млн барелів на добу, а 18 вересня через протоку пройшли лише чотири вантажні судна.

Страховий запас ринку дедалі менший

На початку нафтовий шок не обов’язково означає настільки ж велике негайне скорочення споживання. Держави можуть вивільняти стратегічні резерви, трейдери — використовувати комерційні запаси, нафтопереробні заводи — зменшувати переробку, а виробники — частково змінювати маршрути експорту. Проте жоден із цих кроків не замінює стабільного й безпечного морського коридору.

У березні країни-члени МЕА погодили найбільше в історії агентства екстрене вивільнення нафтових запасів. 15 Водночас сукупні втрати постачання з Близького Сходу до серпня перевищили 1,3 млрд барелів, зазначало МЕА. Практичний висновок простий: кожне використання резервів зменшує обсяг, який можна буде задіяти під час наступного збою.

Саме тому різні підрахунки дефіциту не варто сприймати як взаємовиключні. Відправлення з Перської затоки, транзит через Ормузьку протоку та загальна доступність сирої нафти — різні показники. Вони також змінюються, коли судновласники коригують маршрути, застосовують перевалку «судно-в-судно» або не передають дані про позицію суден. Втім, ключовий факт незмінний: нормальні торговельні потоки не відновилися. 4 12

Саудівський обхідний маршрут був критично важливим

Нафтопровід «Схід—Захід» у Саудівській Аравії з’єднує родовища на сході країни з експортним вузлом Янбу на Червоному морі. Він дозволяє вивозити нафту, оминаючи Ормузьку протоку. За перші п’ять місяців конфлікту експорт західним маршрутом зріс приблизно до 4–5 млн барелів на добу, повідомляв Reuters. 3

Цей трубопровід став одним із найважливіших запобіжних клапанів для світового ринку. Тому його зупинка після атак безпілотників прибрала потужності саме тоді, коли простих альтернатив майже не лишилося. Reuters повідомляв, що атака вивела нафтопровід з ладу, а 14 вересня Brent закрився на рівні 105,68 долара за барель на тлі нових побоювань щодо пропозиції. 17

Запаси сирої нафти в Янбу можуть підтримувати відвантаження лише нетривалий час. За даними Reuters, їх могло вистачити на п’ять—сім днів експорту, якщо простій затягнеться. Термін ремонту лишається невизначеним: представники США називали перерву короткою, тоді як незалежні оцінки допускали, що вона може тривати тижнями.

Чому додатковий експорт США не перекриє втрати повністю

Сполучені Штати можуть наростити постачання на світовий ринок, однак не здатні миттєво відтворити всю сукупність можливостей Перської затоки: потрібні відповідні сорти нафти, експортні термінали, танкери, логістика та переробні потужності.

Сиру нафту необхідно доставити, завантажити, підібрати під конфігурацію конкретного НПЗ і перетворити на дизельне пальне, авіаційне пальне чи бензин. Отже, дефіцит нафтопродуктів може зберігатися навіть за наявності додаткової сирої нафти в інших регіонах. Центр глобальної енергетичної політики Колумбійського університету зазначав, що американські НПЗ експортували рекордні обсяги, скорочуючи внутрішні запаси нафтопродуктів, і вже працювали близько до практичної межі. Запаси дистилятів у США були приблизно на 13% нижчими за середній рівень останніх п’яти років.

Тому більший видобуток або експорт США може лише частково пом’якшити удар. Вузьке місце — не тільки видобуток, а й логістика та переробка.

Китай виграв час скороченням імпорту, але цей резерв не безмежний

На ранньому етапі Китай став важливим амортизатором для ринку: країна скоротила чистий імпорт сирої нафти, активніше використовуючи внутрішні запаси та зменшуючи завантаження НПЗ. За оцінкою Центру глобальної енергетичної політики, у другому кварталі 2026 року чистий імпорт нафти Китаєм був на 30% нижчим, ніж роком раніше, — це еквівалентно 3,5 млн барелів на добу.

Це знизило конкуренцію за доступні позазатокові барелі й послабило негайний тиск на ціни. Проте йдеться про тимчасове коригування попиту, а не про нове джерело пропозиції.

У серпні обсяги переробки нафти в Китаї зросли другий місяць поспіль. За даними Reuters, цьому сприяв експорт пального після того, як Пекін у середині липня послабив експортні обмеження. Китай усе ще має запаси та інструменти політики, але вища активність НПЗ означає, що попереднє стримування імпорту не можна вважати довгостроковою компенсацією перебоїв.

Для СПГ проблема та сама: безпека морського маршруту

Криза також показала ширшу проблему енергетичної безпеки. Якщо страховики, екіпажі та судновласники вважають маршрут небезпечним, виробничі потужності можуть фактично опинитися заблокованими, навіть коли свердловини, трубопроводи й заводи зі скраплення газу не пошкоджені.

За даними Brookings, страхування проходу через Ормузьку протоку стало недоступним або надмірно дорогим, а моряки не готові здійснювати такі рейси. 2 Для покупців скрапленого природного газу (СПГ) гнучкості ще менше, ніж для нафтового ринку: СПГ потребує спеціалізованих суден, терміналів приймання та ланцюгів постачання, прив’язаних до контрактів. Звідси і практична відповідь — диверсифікація: гнучкіші контракти, альтернативні газопроводи там, де вони можливі, регазифікаційні потужності, сховища та менша залежність від одного морського вузького місця.

Від чого залежить подальша ціна нафти

Широкий діапазон цінових сценаріїв відображає різні припущення щодо розвитку кризи.

Вищий короткостроковий сценарій для нафти передбачає продовження атак, обмежений рух танкерів, тривалу втрату обхідних потужностей і подальше використання запасів. 18 вересня Brent все ще коштував 104,87 долара за барель, а раніше того тижня ціни наближалися до максимумів за чотири місяці через занепокоєння пошкодженням саудівського нафтопроводу та перебоями із завантаженням у Янбу.

Натомість значно нижчий довгостроковий сценарій можливий лише за інших умов: безпечне судноплавство має бути переконливо відновлене, експортна інфраструктура — відремонтована і перезапущена, а страхування та доступність танкерів — нормалізовані. Потрібен також час для поповнення запасів. Додатковими чинниками могли б стати слабший попит або новий надлишок пропозиції поза межами Перської затоки.

Ці два сценарії не суперечать один одному. Перший враховує невирішене фізичне обмеження постачання, другий — його усунення. Доки безпека транзиту та альтернативні експортні маршрути не будуть надійно відновлені, ринок залишатиметься особливо вразливим до нових стрибків цін.