ОАЕ заявили про синхронні ракетні удари й кібератаки з боку Ірану

Заява керівника Ради з кібербезпеки ОАЕ доктора Мохамеда Аль-Кувейті описує війну 2026 року як гібридну кампанію. За його словами, кожен іранський ракетний або дроновий удар по цілі в Еміратах супроводжувався кібератакою, спрямованою на цей самий об’єкт. Сенс такої тактики — не лише завдати фізичної шкоди чи вивести з ладу мережі, а й одночасно посилити збої в роботі критичних служб та вплинути на суспільну впевненість. 6

Удар у фізичному й цифровому просторі

Аль-Кувейті говорив про активність проти критично важливих секторів, зокрема авіації та енергетики. Рада з кібербезпеки ОАЕ заявляла, що з початку бойових дій у лютому виявила й локалізувала скоординовані атаки на авіаційний, енергетичний та освітній сектори. 2

Серед зафіксованих методів називалися спроби проникнення до мереж, розгортання програм-вимагачів і систематичні фішингові кампанії проти національних платформ та життєво важливих галузей. 14 Водночас Аль-Кувейті наголошував, що кіберзагрози вже не обмежуються викраденням даних: маніпулятивний контент і обман із використанням ШІ можуть бити по людях, громадах і критичних послугах, підриваючи довіру до надійної інформації. 5

Отже, навіть заблокована технічна атака не обов’язково означає завершення інциденту. Вона може супроводжуватися вкидами, підробленими матеріалами чи дезінформацією, покликаними викликати паніку або недовіру в момент кризи.

Що означають сотні тисяч атак на день

У найгостріший період конфлікту ОАЕ повідомляли приблизно про 800 000 спроб кібератак щодня — орієнтовно вчетверо більше, ніж до війни, за даними, що посилалися на статистику Ради з кібербезпеки. 2 Окремо Аль-Кувейті заявив, що одного вівторка у вересні країна зафіксувала 640 000 кібератак. 1

Ці числа не слід трактувати як кількість успішних компрометацій систем. Ідеться про зафіксовану ворожу або підозрілу активність, до якої можуть входити заблоковані зондування мереж, фішингові листи та інші невдалі спроби атак.

Хто стоїть за атаками: оцінка ОАЕ, а не доказ щодо кожного епізоду

Аль-Кувейті заявив, що за «багатьма» атаками на ОАЕ стояв Корпус вартових ісламської революції Ірану (КВІР), і назвав Іран одним із ключових учасників цієї кампанії. 1

Важливо, що це атрибуція з боку посадовця ОАЕ. У відкритих матеріалах немає незалежного підтвердження відповідальності КВІР за кожен окремий кіберінцидент або за кожну заявлену пару «фізичний удар + кібератака». У кіберконфліктах встановити виконавця складно: операції можуть проходити через посередників, використовувати спільні інструменти або здійснюватися групами, пов’язаними з державою, але не ідентифікованими як її конкретний підрозділ.

Чому вирішальною була спільна оборона

У трактуванні Аль-Кувейті, відповідь на кампанію трималася на колективній обороні: державні установи, а також місцеві й міжнародні приватні оператори обмінювалися даними про загрози та координували реагування у взаємопов’язаних системах. Він неодноразово підкреслював, що кібербезпека є спільною відповідальністю держави, бізнесу та суспільства.

Це особливо важливо для портів, аеропортів, енергетики й телекомунікацій, де право власності, експлуатація та технологічні залежності часто розподілені між державними й приватними структурами. Практичний висновок простий: стійкість залежить від швидкого обміну розвідданими та спільної реакції ще до того, як інцидент пошириться на інші організації або цілі сектори.

Навіщо потрібна «кібер-Женевська конвенція»

Аль-Кувейті закликав створити «кібер-Женевську конвенцію» — набір міжнародних правил для кібервійни, який захищав би цифрові активи та визначав, коли масштабну кібератаку на критичну інфраструктуру слід визнавати актом війни. 3

Його аргумент стосується практичної прогалини в міжнародному праві. Держава може зіткнутися з цифровими операціями, що порушують роботу цивільних сервісів, але водночас атрибуція є спірною, а наслідки кібервідповіді можуть перетнути кордони або зачепити цивільних. Чіткіші норми не усунуть усіх цих проблем, проте можуть встановити спільні очікування щодо захисту цивільної інфраструктури, відповідальності та порогів для дій держав.

ОАЕ поєднують цей курс із роботою над міжнародними стандартами. У липні 2026 року Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ, англ. ITU) призначив Аль-Кувейті головою Арабської регіональної групи Дослідницької комісії 17 ITU-T — органу, що займається стандартизацією інформаційної безпеки, кібербезпеки, управління ідентифікацією, приватності та новітніх технологій. Емірати також публічно підтримували міжнародну співпрацю проти зловживання ШІ та новими технологіями.

Де в цій картині CHOSEN BRICK — і де його не варто шукати

Окреме спільне попередження Національного центру кібербезпеки Великої Британії (NCSC), Федерального бюро розслідувань США (ФБР) та нідерландської служби AIVD повідомляло, що іранські державні кіберсуб’єкти щонайменше з 2025 року використовували шпигунське ПЗ CHOSEN BRICK проти дисидентів, активістів і журналістів. Це ПЗ може збирати контакти, електронні листи та повідомлення із соцмереж, потенційно допомагаючи відстежувати переміщення цілей.

Кампанія застосовувала цільовий фішинг і соціальну інженерію на платформах, зокрема WhatsApp і Telegram. NCSC зазначав, що шпигунська програма здатна збирати знімки екрана та історію листування.

У наведених тут публічних матеріалах немає доказів, що CHOSEN BRICK застосовували саме в заявленій кампанії проти інфраструктури ОАЕ. Його значення тут радше ілюстративне: ширший ландшафт загроз може включати як руйнівні операції проти критичних систем, так і точкове стеження за окремими людьми. Це різні цілі, жертви й технічні контексти — їх не слід змішувати.

Більший виклик для цифрової держави

Для країни, що прагне розширювати застосування ШІ в межах бачення Centennial 2071, завдання полягає не лише у недопущенні несанкціонованого доступу до мереж. Йдеться також про захист довіри, комунікацій і базових послуг, які дедалі більше залежать від цифрових систем.

Тому опис Аль-Кувейті синхронних ударів і кібератак вказує на ширшу потребу: фізична безпека, кіберзахист, кризові комунікації та протидія дезінформації мають працювати як єдина система. У гібридному конфлікті захисту лише одного з цих рівнів може бути недостатньо. 65