Німецький капітал активніше йшов до Китаю на тлі спаду інвестицій у США

Дані за перше півріччя 2026 року показали різку різницю у зовнішніх інвестиціях німецького бізнесу. За розрахунками Німецького економічного інституту (IW), зробленими на основі статистики Бундесбанку, компанії з Німеччини додатково інвестували в Китай 5,6 млрд євро — приблизно на третину більше, ніж за той самий період 2025 року. Водночас прямі інвестиції у США знизилися майже на дві третини — до 4,3 млрд євро, що стало найнижчим показником першого півріччя з 2023 року. 17 1

Важливе уточнення: 5,6 млрд євро — це обсяг додаткових інвестицій у Китай за період, а не загальний накопичений обсяг німецьких активів у країні. Це також не є доказом того, що капітал, не вкладений у США, автоматично переорієнтували на Китай. За оцінкою IW, такий рівень відповідав середньому показнику за півріччя у 2020–2025 роках. 17

Дві різні траєкторії

Ключові цифри мають такий вигляд:

• Китай: за перші шість місяців 2026 року німецькі компанії додатково вклали близько 5,6 млрд євро — орієнтовно на третину більше, ніж роком раніше. 17
• США: прямі інвестиції становили близько 4,3 млрд євро, що майже на дві третини менше у річному вимірі та майже на 80% менше проти першого півріччя 2024 року. 1
• Довша перспектива: попри річне зростання, китайський показник не був винятковим за мірками останніх років: середній обсяг за півріччя у 2020–2025 роках також дорівнював 5,6 млрд євро. 17

Отже, статистика передусім фіксує різке ослаблення інвестиційного потоку до США паралельно зі збереженням активності в Китаї. Вона не підтверджує ані історичного масштабу переорієнтації, ані тотального перенесення німецького виробництва до КНР.

Чому зменшилися вкладення у США

Reuters повідомляв, що IW пов’язує спад зі зростанням невизначеності у трансатлантичних економічних відносинах і політичним середовищем за адміністрації Трампа. Мита та непередбачуваність торговельної політики ускладнюють розрахунки щодо нових заводів, придбань компаній і довгострокових ланцюгів постачання. 1

Падіння майже на 80% порівняно з першим півріччям 2024 року демонструє масштаб відступу, хоча потоки прямих інвестицій можуть істотно коливатися від одного періоду до іншого. 1

Чому німецький бізнес продовжує вкладатися в Китай

Економіст IW Юрґен Маттес вважає, що німецькі компанії мають небагато альтернатив, якщо хочуть залишатися конкурентними на китайському ринку. 17 Для міжнародних промислових груп Китай є водночас великим ринком збуту й місцем, де локальне виробництво та розробка продуктів можуть бути необхідними для конкуренції з місцевими виробниками.

IW також вказував на державні субсидії в Китаї та, на думку інституту, занижений курс юаня як на чинники, що роблять виробництво там відносно дешевшим. Однак це інтерпретації IW щодо конкурентного середовища, а не причинно-наслідкові висновки, які можна прямо довести самими даними про інвестиційні потоки.

Тенденція виникла не лише у 2026 році. За даними IW, про які повідомляв Reuters, інвестиції німецьких компаній у Китай у 2025 році перевищили 7 млрд євро — це був максимум за чотири роки.

Торгівля підсилює значення цих рішень

У першому півріччі 2026 року Китай залишався найбільшим торговельним партнером Німеччини. Загальний товарообіг між країнами становив 125,5 млрд євро, дещо випередивши США з 123,7 млрд євро, за даними Федерального статистичного відомства Німеччини.

Такий масштаб торговельних зв’язків пояснює, чому компанії можуть розширювати локальну присутність навіть на тлі політичних і економічних ризиків. Водночас для Німеччини це створює складний баланс: бізнес прагне доступу до великого ринку, а політики оцінюють залежності, конкуренцію та стійкість національної промисловості.

Чого ці дані не доводять

Інвестиційна статистика додає ваги дискусії про конкурентоспроможність європейської промисловості — особливо в секторах, де китайські виробники швидко нарощують потужності й конкурують ціною. Зокрема, німецькі автовиробники зазнають тиску через слабші продажі в Китаї, посилення конкуренції та трансатлантичну торговельну напругу.

Проте самі лише цифри не означають, що німецькі робочі місця або заводи вже переносяться до Китаю; не доводять, що саме субсидії чи валютний курс спричинили зростання інвестицій; і не свідчать, що кожне євро, не вкладене у США, спрямували до КНР. Прямі інвестиції охоплюють не тільки будівництво нових підприємств, а й нерозподілений прибуток, операції з частками капіталу та внутрішньогрупове фінансування.

Тому для Європи питання ширше за один шестимісячний зріз. Політикам доводиться вирішувати, як реагувати на закиди щодо викривленої конкуренції та стратегічної залежності — через компенсаційні мита, перевірку інвестицій або інші інструменти — і водночас враховувати ризик відповідних кроків та комерційну важливість китайського ринку. Дані IW показують масштаб присутності німецького бізнесу на двох ключових ринках, але не визначають, яка саме політика буде найкращою.