Чому компанії повертають частину виробництва до Китаю після тарифного переїзду

Після хвилі перенесення виробництва через американські тарифи не сталося масового «розлучення» бізнесу з Китаєм. Натомість формується модель «Китай плюс один»: компанії зберігають китайські фабрики для складного, масштабного й передбачуваного виробництва, але паралельно підтримують потужності в інших країнах як страховку від тарифів і геополітичних ризиків. Точних даних про обсяг замовлень, що повернулися до Китаю, поки немає. 2

Повернення замовлень: що роблять компанії

Окремі приклади показують, чому початкове рішення про релокацію не завжди витримує перевірку практикою.

• Американський ритейлер Target, за словами обізнаних джерел, повернув частину замовлень китайським постачальникам через перебої в ланцюгах постачання та виробничі обмеження в інших країнах. Китайський онлайн-ритейлер швидкої моди Shein, своєю чергою, скорочує частину операцій у Вʼєтнамі. 2
• Виробник металевих виробів Dawang Metals спочатку втратив замовлення, коли американський клієнт переніс роботу до Індії. Але після проблем у нового виробничого ланцюга частину бізнесу повернули. Компанія також вивчала запуск виробництва за кордоном, однак відмовилася від плану: перевагу китайської мережі постачальників виявилося надто складно відтворити. 2
• Експортер садових меблів із Ханчжоу закрив майстерню в Хошиміні, що працювала у 2024 році, і повернув виробництво до Китаю. У Вʼєтнамі було важко швидко знайти потрібне обладнання; навіть такі компоненти, як гвинти та форми для підсклянників, доводилося завозити з Китаю. Після врахування логістики й інших витрат Вʼєтнам не виявився істотно дешевшим. 2
• Польська DST Pack отримує приблизно 80% своєї продукції від партнера в Шеньчжені, а заводи у США та Європі тримає як резервні варіанти. Виробництво там коштує у два-три рази дорожче в перерахунку на одиницю. Китайський постачальник також допоміг компанії пройти період різкого подорожчання пластику під час енергетичного шоку. 2

Що саме важко відтворити за межами Китаю

Перевага Китаю давно не зводиться лише до нижчої зарплати на фабриці. Вирішальне значення має поєднання чинників:

• щільна мережа вузькоспеціалізованих постачальників;
• швидкий доступ до верстатів, деталей і матеріалів;
• досвідчені працівники та накопичене виробниче ноу-хау;
• відпрацьована експортна логістика;
• здатність оперативно усувати проблеми та нарощувати випуск великими партіями. 2

Для бізнесу важлива не тільки формальна ціна, а й стабільність. Приклад DST Pack вказує, що Китай може бути надійнішою виробничою базою в періоди стрибків цін на сировину та енергію. Юрист у сфері виробництва, якого цитує Reuters, також звернув увагу на нестабільне й переривчасте електропостачання у Вʼєтнамі та Індонезії. 2

Це не означає, що Індія чи країни Південно-Східної Азії програють боротьбу за інвестиції: Вʼєтнам, Індонезія та Індія й надалі залучають виробництва. Проте перенести зрілий багаторівневий ланцюг постачання часто дорожче і ризикованіше, ніж це виглядає в простому порівнянні зарплат або тарифних ставок. 2

Чому тарифи вже не гарантують вигоди від переїзду

За оцінками Economist Intelligence Unit, на які посилається Reuters, ефективна ставка американських тарифів становила приблизно 20% для товарів із Китаю, 6,1% — із Вʼєтнаму, 13,4% — з Індонезії та 4,5% — з Таїланду. 2

Різниця все ще може бути вагомою. Однак поширення американських тарифів на більше країн скоротило відносну перевагу виробництва у Південно-Східній Азії. Якщо додати необхідність імпортувати китайські комплектувальні й обладнання, витрати через дефекти якості або затримки, енергетичні ризики та потребу дублювати управлінські команди, тарифна економія може не виправдати повного перенесення виробництва. 2

Тому частина китайських виробників призупиняє або переглядає закордонні інвестиції. Інші залишають за кордоном обмежені потужності — радше як захист на випадок нового посилення тарифів США. Один із експортерів, наприклад, зберіг у Вʼєтнамі близько однієї восьмої своїх потужностей саме як страховий варіант. 2

Що можуть змінити домовленості США та Китаю

Обмежене зниження барʼєрів для «несенситивних» товарів — тобто товарів, які не вважають чутливими з погляду національної безпеки, — здатне додати бізнесу передбачуваності. Це могло б зменшити торговельні тертя для окремих категорій продукції та послабити потребу витрачати великі кошти на дублювання виробничих мереж. У політичних дискусіях США фігурували обмежені тарифні поступки й механізм для несенситивних секторів, а не повне перезавантаження економічних відносин. 5

Втім, для компаній це радше потенційне часткове полегшення, а не гарантія тривалої нормалізації. Експортери, опитані Reuters, не покладали надмірних надій на те, що саміт розвʼяже їхні комерційні проблеми, і наголошували на потребі диверсифікувати ринки збуту. 2

Найімовірніший результат — не повернення до старої моделі повної концентрації, а розгалужена виробнича мережа, повʼязана з Китаєм. Китай лишатиметься ключовим центром інженерії, постачальників і надійного масового випуску; Вʼєтнам, Індія, Індонезія, Таїланд, Європа та США виконуватимуть вибіркову роль — для резервних потужностей, виробництва ближче до локального ринку або хеджування тарифних ризиків.