Як перебої в Ормузькій протоці підвищують ціни на добрива й ризики для продовольства

Перебої в Ормузькій протоці — це вже не лише історія про нафту, газ і морські перевезення. Вони обмежують рух сировини для добрив, здорожчують енергію та фрахт, а отже — підвищують витрати аграріїв. Ризик полягає в тому, що нинішній збій у ланцюгах постачання згодом перейде у дорожчі продукти.

Після ударів США та Ізраїлю по Ірану 28 лютого Іран оголосив протоку закритою, а судноплавні компанії призупинили рейси. Станом на 4 вересня водним шляхом пройшли лише чотири товарні судна — проти приблизно 125 великих комерційних суден на добу до початку конфлікту. Тобто поодинокі транзити не означають відновлення нормальної торгівлі.

Чому це критично для сільського господарства

Ормузька протока є ключовим маршрутом для вивезення з країн Перської затоки енергоносіїв і компонентів добрив. За оцінкою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), через неї щомісяця не можуть пройти близько 1,3 млн тонн добрив; життєздатної наземної альтернативи для цих вантажів немає. Найвразливішими до скорочення пропозиції палива та зростання цін на енергію ФАО називає великих азійських імпортерів — Китай, Індію, Японію та Республіку Корея. 18

Вплив на агросектор іде кількома каналами:

• Азотні добрива. Виробництво карбаміду значною мірою залежить від природного газу як сировини. Приблизно третина світової торгівлі карбамідом зазвичай проходить через Ормузьку протоку, тому зменшення потоків газу й добрив із Затоки може скоротити доступність продукції та підняти її ціну. 17
• Фосфорні добрива. Сірка потрібна для виробництва сірчаної кислоти, яка є базовою сировиною для фосфорної кислоти та фосфорних добрив. Її дефіцит або подорожчання швидко відбивається на вартості діамонійфосфату (DAP) і комплексних NPK-добрив. 14
• Робота господарств. Дорожчі пальне й перевезення збільшують витрати на доставку ресурсів та експлуатацію техніки. Спочатку ці витрати можуть брати на себе виробники добрив, держави через субсидії або самі фермери, але зрештою вони здатні перейти в ціни на врожай.

Важливо, що нестача добрив не обов’язково одразу відобразиться на цінниках у магазинах. Спершу вона змінює закупівлі та норми внесення до або під час вегетації — а це знижує прибутковість господарств або врожайність пізніше.

Сірка стала найгострішим вузьким місцем

Найпомітнішим ціновим сигналом стала сірка. У вересні спотові ціни перевищили $1 000 за тонну — більш ніж на 300% вище, ніж у серпні 2025 року, хоча масштаби подорожчання відрізняються залежно від базису та регіону. 4 Argus наприкінці серпня оцінював фрахт великої партії сірки до східного узбережжя Індії у $140–142 за тонну, що давало орієнтовну ціну з доставкою близько $1 100 за тонну. 5

Для виробників фосфорних добрив сірка не є другорядним компонентом. Її дорожчання підвищує собівартість фосфорної кислоти, а відтак і добрив. Контрактна ціна фосфорної кислоти в Індії на липень—вересень становила $1 700 за тонну P₂O₅ на умовах CFR — на 25% більше, ніж у попередньому кварталі. 11

Ще серйозніша проблема — не сама ціна, а фізична доступність вантажів. Покупець може погодитися платити більше, але не може легко замінити партії, які неможливо безпечно або економічно доставити звичним маршрутом.

Індія: тиск на закупівлі та бюджет

Ситуація в Індії показує, наскільки складно купувати критично потрібну сировину в умовах зламаного ринку. Компанія India Potash Limited від імені восьми компаній оголосила спільний тендер на 593 500 тонн сірки з постачанням у червні—серпні: 527 500 тонн для східного узбережжя та 66 000 тонн для західного. 7 Пізніше тендер скасували: пропозиції для східного узбережжя були надто дорогими, а на західне не надійшло пропозицій на повні партії. 8

Це не доводить, що весь необхідний обсяг неможливо було знайти іншими каналами. Але випадок демонструє, що для великого імпортера перестали нормально працювати звичне ціноутворення та планування постачань.

Фінансове навантаження на державу також значне. За перші чотири з половиною місяці 2026–27 фінансового року Індія витратила на субсидії для добрив близько ₹99 000 крорів — приблизно 56% річного бюджету на ці цілі — на тлі високих світових цін на добрива та скраплений природний газ. Раніше країна вже затвердила ставки програми субсидування залежно від вмісту поживних речовин для фосфорних і калійних добрив на сезон харіф 2026 року, щоб зберегти їхню доступність для фермерів.

Повідомлення про додаткову екстрену підтримку виробників не слід плутати з уже чинним рішенням: проєкт пропозиції не дорівнює ухваленій допомозі. 1

Чому зростають продовольчі ризики в Азії

Найбільший безпосередній удар припадає на країни та виробників, залежних від імпорту. Спершу зростання витрат на ресурси стискає маржу фермерів — особливо тих, хто має обмежений оборотний капітал і не може швидко перекласти витрати на покупця. Якщо закупівлю добрив відкладають, скорочують або замінюють невідповідними продуктами, наслідки можуть проявитися в наступних врожаях.

Для Південно-Східної Азії проблема подвійна: вразливість постачання добрив поєднується із залежністю від імпортного палива. Дослідження продовольчої стійкості АСЕАН описує це як «подвійний удар»: дефіцит добрив одночасно з дорожчою енергією для їхнього виробництва, перевезення та роботи ферм. Сінгапур повністю залежить від імпортних добрив, а продовольчі системи регіону загалом залежать від транскордонної торгівлі й судноплавства.

Водночас не варто пояснювати всю продовольчу інфляцію лише Ормузькою протокою. На ціни також впливають погода, інші морські збої, транспортні витрати, валютні коливання та внутрішня політика. Ормуз радше виступає потужним підсилювачем: він робить наявні проблеми агросектору дорожчими й складнішими для розв’язання.

Якою може бути практична відповідь

Лідери АСЕАН запропонували створити регіональний запас палива та резервний механізм продовольчої безпеки на випадок затяжних перебоїв. Це може пом’якшити наслідки, але продовольчі запаси самі по собі не усувають дефіцит ресурсів, який зароджується за місяці до цього — на фермах і заводах добрив.

Більш стійка співпраця АСЕАН та Індії могла б зосередитися на ланцюгу постачання ще до стрибка цін на харчі:

1. Координувати закупівлі добрив і стратегічні запаси сировини. Спільні закупівлі та прозорі дані про запаси можуть посилити переговорні позиції й раніше виявляти дефіцит.
2. Створити механізми екстреного фрахту та страхування. Високі ставки перевезення і воєнні страхові премії здатні заблокувати торгівлю навіть за наявності товару.
3. Диверсифікувати постачальників і маршрути там, де це можливо. Альтернативи не замінять швидко обсяги з Перської затоки, проте зменшать концентрацію ризику.
4. Підвищувати ефективність використання добрив. Краще управління поживними речовинами допомагає зменшити залежність від дорогих ресурсів без простого скорочення норм внесення.
5. Пов’язати енергетичне й продовольче планування. Газ, дизель, фрахт і добрива — це взаємопов’язані витрати, а не окремі кризи.

Головне

Перебої в Ормузькій протоці показали, наскільки світове виробництво продовольства залежить від вузького морського коридору. Обмежене судноплавство затримує або прибирає з ринку енергоресурси й компоненти добрив, вивело ціни на сірку на винятково високі рівні та посилило тиск на закупівлі й субсидії в Індії. 48

Найвідчутніший ефект може настати із запізненням. Якщо дорогі або недоступні добрива призведуть до скорочення внесення чи послаблять фінанси виробників, удар переміститься з портів і товарних ринків у поля, врожаї та сімейні бюджети. Тому для обмеження ризику критично важливо підтримувати роботу ланцюгів постачання добрив, а не лише реагувати продовольчими резервами після початку кризи.