Як Іран переходить від проксі-сил до прямого примусу

Іранська стратегія в регіоні стає прямішою та більш відкрито державною. Замість переважної опори на партнерські угруповання й тиск, який можна було заперечувати, Тегеран поєднує ракетно-дронові удари з примусом навколо Ормузької протоки та погрозами енергетичній інфраструктурі держав Перської затоки. Схоже, мета — підвищити ціну продовження війни для США, регіональних урядів і світового енергетичного ринку, водночас зберігши можливість торгуватися про деескалацію. 68

Від непрямого тиску до відкритої відповіді

Головна зміна — помітність безпосередньої ролі іранської держави. За даними Reuters, на початку вересня Іран випустив балістичні ракети по двох кораблях ВМС США, після чого американські сили завдали ударів по трьох іранських суднах. Іран також заявив, що наступні атаки проти нього викличуть швидшу й болючішу відповідь. 4

Раніше повідомлялося про іранські ракетні удари по об’єктах, які Тегеран назвав американськими активами в Йорданії, Бахрейні, Кувейті та Іраку, після нової хвилі ударів США. 9 Це означає, що в центрі стримування та відплати дедалі частіше опиняються власні державні спроможності Ірану, а не лише пов’язані з ним збройні угруповання.

Такий примус діє швидше, але залишає менше простору для заперечень. Прямі удари дозволяють оперативно продемонструвати дальність і рішучість, проте водночас дають противнику чіткі військові цілі та скорочують шлях до ескалації.

Ормузька протока як інструмент торгу

Найвагомішим з економічного погляду елементом іранської стратегії стала Ормузька протока. До війни цим морським шляхом проходило приблизно 20% світових перевезень нафти та скрапленого природного газу. 8 Після американсько-ізраїльських ударів 28 лютого Іран посилив обмеження для проходу суден, тоді як США й Іран публічно сперечаються щодо контролю над маршрутом. 68

Іранські посадовці прямо пов’язують доступ до протоки з політичними умовами. Секретар Вищої ради національної безпеки Мохсен Резаї заявив, що однією з умов для її відкриття є припинення регіональної війни. За його словами, Іран та Оман також погодили транзитний коридор через визначений центральний канал. 2

Це важливо, бо йдеться радше про кероване порушення судноплавства, ніж про безстрокове повне перекриття. Тегеран може перетворювати правила доступу, маршрутизацію та обмеження на важіль у переговорах, залишаючи можливість обмеженого комерційного транзиту. Пізніше Іран повідомив, що оголосить нову обмежену зону в затоці та оприлюднить карти нового судноплавного коридору; судна, які зайдуть до цієї зони, можуть внести до санкційного списку. 3

Тиск на море б’є і по самому Ірану

Обмеження в Ормузькій протоці здатні впливати на ціни на енергоносії, страхування, перевезення та політичні розрахунки держав Затоки. Але ця тактика має високу ціну й для самого Ірану. Reuters у вересні повідомляв, що країна приблизно сім тижнів не могла відправляти через протоку скільки-небудь значні обсяги сирої нафти. 15

У цьому й полягає стратегічна дилема Тегерана: що ефективніше він порушує роботу протоки, то вищу міжнародну ціну може нав’язати. Але водночас зростає і його власний економічний тягар — як і стимул для противників бити по іранських морських силах або створювати альтернативні маршрути.

Жорсткіша конфігурація безпеки

Зміна в керівництві посилила центральну роль силової політики. У серпні Мохсена Резаї призначили секретарем Вищої ради національної безпеки Ірану замість Мохаммада Багера Золькадра. Цей орган координує безпекову та зовнішню політику країни. Reuters називав Резаї помітним прихильником жорсткої лінії та близьким союзником верховного лідера Моджтаби Хаменеї. 12

Резаї став одним із головних публічних речників кампанії навколо Ормузької протоки: він викладав умови її відкриття та говорив про коридор і обмежену зону. 23 Саме по собі це не доводить повної єдності в ухваленні рішень, але показує, що морський примус озвучується через найвищі інституції безпеки Ірану.

Водночас внутрішнє становище режиму обмежене воєнними витратами для населення. Reuters повідомляв, що річна інфляція за місяць до публікації наприкінці серпня становила 66%, а посадовці побоювалися, що подальше фінансове погіршення може спричинити заворушення. 1 Тож більш концентрована силова модель не обов’язково означає вищу внутрішню стійкість.

Якою вимальовується нова доктрина

Наявні дані вказують на гібридну стратегію:

• Пряма військова відплата. Ракети й дрони можуть вражати американські та регіональні цілі без посередників. 49
• Економічний примус. Обмеження судноплавства та погрози енергетичним об’єктам у затоці підвищують ціну конфлікту далеко за межами поля бою. 368
• Умовна деескалація. Транзитний коридор і політичні умови відкриття протоки створюють механізм обміну морського доступу на поступки. 213
• Постійний регіональний тиск. Іран і надалі може користуватися зв’язками з союзними силами, однак нинішні події демонструють більший наголос на інструментах, які держава контролює безпосередньо.

Головна небезпека — ескалація без стійкої домовленості

Дипломатія не вберегла конфлікт від нового загострення. Тимчасове перемир’я, досягнуте в червні, згодом зірвалося, повідомляв Reuters; переговори зайшли в глухий кут на тлі додаткового економічного тиску США. 18

Ризик полягає не лише в повному закритті Ормузької протоки. Удар по судну, атака на енергетичну інфраструктуру країн Затоки або новий обмін ударами за участю американських сил можуть перетворити дозований примус на ширшу регіональну ескалацію. Нова іранська стратегія показує, що країна здатна нав’язувати високу ціну. Її слабкість у тому, що застосування цього важеля дедалі частіше викликає прямі військові та економічні наслідки у відповідь. 4615