Чому Рубіо пов’язав атаки на кораблі США зі знищенням іранських танкерів

Суть останньої ескалації — у спробі США зробити атаки на свої військово-морські сили економічно надто дорогими для Ірану. Центральне командування США (CENTCOM) заявило, що Корпус вартових ісламської революції (КВІР) двічі за два дні націлився балістичними ракетами на корабель ВМС США. За даними американської сторони, корабель уникнув ударів, а американських військових не було поранено. Після цього США повідомили про знищення п’яти іранських танкерів із сирою нафтою: чотирьох в Оманській затоці та одного поблизу острова Харк — головного іранського нафтового експортного вузла. 1520

Держсекретар США Марко Рубіо назвав цю послідовність постійною формулою стримування: за кожну спробу вдарити по американських військових кораблях Іран «втрачатиме танкери». У подальших коментарях він заявив, що США продовжать економічний тиск на Тегеран, уживши формулювання «душити їх економічно».

Від ракетних атак — до удару по нафтових доходах

Логіка ударів по танкерах проста: нафтове судноплавство є водночас вразливою ціллю та джерелом доходів Ірану. Завдаючи ударів по танкерах, пов’язаних із КВІР, Вашингтон прагне відповісти на спроби атакувати свої сили не лише у військовій площині, а й через іранські нафтові активи.

Це не був одиничний епізод. Reuters повідомляло, що за кілька днів до того американські сили вдарили по трьох іранських танкерах, зокрема по одному поблизу острова Харк. Операція проти п’яти суден стала продовженням дедалі інтенсивнішої морської кампанії. 4

Цифру 10 іранських танкерів слід сприймати з застереженням. В одному повідомленні з посиланням на заяви американських військових ішлося, що за попередній тиждень було виведено з ладу 10 танкерів, включно з п’ятьма в останній операції. Водночас інші матеріали зосереджувалися на офіційно оголошених п’яти суднах у цій операції та трьох попередніх ударах. 420 За наявними повідомленнями неможливо незалежно підтвердити точну загальну кількість і стан кожного судна.

Відповідь Ірану розширила географію ризику

У відповідь на удари по танкерах Іран висунув заяви й погрози, спрямовані проти американських сил, територій союзників США та комерційного судноплавства:

• Іран заявив, що після американських ударів по танкерах випустив ракети по силах США на базі Аль-Азрак у Йорданії. 620
• КВІР заявив про атаку на 10 суден поблизу Ормузької протоки, серед яких нібито були два американські кораблі та вісім нафтових танкерів. Reuters передав цю заяву, однак вона не є незалежним підтвердженням успішного ураження цілей.
• Військово-морські сили КВІР попередили екіпажі танкерів біля портів Кувейту та Бахрейну залишити судна, заявивши, що ті можуть стати цілями у відповідь на дії США. 12
• Тегеран також попередив, що енергетична інфраструктура в Перській затоці, включно з американськими нафтовими й газовими інтересами, є вразливою до нових атак. 3

Це важливо, бо протистояння виходить за межі прямого обміну ударами між США та Іраном. Воно створює ширші ризики для держав, портів і морських маршрутів, від яких залежить експорт енергоносіїв із Затоки. Бахрейн, Кувейт і Йорданія приймають американські сили або підтримують їхню діяльність, тому особливо наражаються на ракетні, дронові та морські загрози у відповідь.

Санкції проти авіації: паралельний економічний тиск

Кампанія проти танкерів супроводжується ширшими діями США, спрямованими на обмеження комерційних і логістичних мереж Ірану.

8 вересня Міністерство фінансів США запровадило санкції проти 36 цілей, які, за його даними, підтримують авіаційний сектор Ірану. Йдеться, зокрема, про ймовірні компанії-прикриття, закордонних посередників і маршрути перевалки, що використовуються для отримання літаків американського походження та чутливих технологій. Американське відомство заявило, що Іран використовує цей сектор для перевезення озброєнь, персоналу й незаконних вантажів.

Також Мінфін США призупинив дію генеральної ліцензії Iran General License J-1, яка дозволяла тимчасовий реекспорт окремих цивільних літаків до Ірану, і видав дозвіл на згортання деяких раніше дозволених операцій у сфері цивільної авіації. Раніше США розширили перелік видів діяльності, пов’язаних з Іраном, за які може наставати ризик вторинних санкцій, зокрема в авіації та судноплавстві.

Разом ці заходи пояснюють економічну складову заяви Рубіо: удари по танкерах безпосередньо загрожують нафтовим активам, а санкції мають ускладнити Ірану фінансування, переміщення й підтримку ключових мереж.

Ормузька протока стала проблемою для світового нафтового ринку

Безпосередня точка економічного тиску — Ормузька протока, вузький морський шлях, яким проходить значна частина експорту нафти та скрапленого газу з країн Перської затоки. Повідомлення описували різке ускладнення перевезень пального через протоку, а нові атаки й погрози посилили побоювання щодо тривалого порушення судноплавства. 11

Нафта відреагувала зростанням. За даними CNBC, 1 вересня Brent коштувала близько 94,52 долара за барель; у пізніших повідомленнях, на тлі загострення навколо судноплавства, ціна еталонної марки наблизилася до або перевищила 100 доларів. 51113 Ринок реагує не лише на вже наявні збої постачання, а й на ризик атак на судна, порти, експортну інфраструктуру та транзитні маршрути.

Додатковий тиск у регіоні створює рух хуситів. Reuters передав заяви хуситів про дронові й ракетні удари по саудівській авіабазі та кількох нафтових цілях у Саудівській Аравії. Це розширює потенційний вплив конфлікту далеко за межі безпосереднього американо-іранського протистояння. 1

Що це означає для дипломатії

Нинішня динаміка — це примусова ескалація, а не помітний шлях до переговорів. США намагаються відновити стримування, прив’язуючи спроби атак на свої сили до втрат Іраном нафтових активів і до глибшої економічної ізоляції. Іран, зі свого боку, прагне показати, що може завдавати витрат партнерам США, військовим об’єктам і торговельному судноплавству по всій Затоці.

Так виникає небезпечний цикл: спроба ракетного удару може призвести до атак на танкери; атаки на танкери — до ударів у відповідь по базах чи суднах; а кожен новий епізод посилює ризик для транзиту через Ормузьку протоку й регіональної енергетичної інфраструктури. Наявні повідомлення не вказують на активний дипломатичний канал, здатний надійно стримати цю спіраль. 3