Кліматичні екстремуми в Амазонії прискорюються навіть у раніше стійких районах

Ключовий висновок дослідження, оприлюдненого 9 вересня, полягає не просто в тому, що Амазонія теплішає. Небезпечні екстремуми сухого сезону — спека та дефіцит вологи — посилюються швидко, нерівномірно й у місцях, які раніше вважали відносно захищеними від кліматичного стресу. Аналіз із високою просторовою деталізацією виявив нову зону ризику в центральній північній Амазонії — поруч із півднем регіону, що й далі нагрівається найшвидше загалом. 28

Масштаб змін

Щонайменше 10% басейну Амазонки — територія понад 700 000 км² — зазнали підвищення екстремальних температур у сухий сезон щонайменше на 0,75 °C за десятиліття. Сукупно це становить понад 3,22 °C від 1981 року. 2

Цей темп особливо показовий на тлі середнього показника для всього басейну. За даними роботи, середня температура в Амазонії зростає приблизно на 0,21 °C за десятиліття. Інше супутникове дослідження оцінює потепління в сухий сезон у регіоні приблизно в 0,27 °C за десятиліття від початку 1980-х років. 24

Отже, середні регіональні цифри можуть не показувати, де саме й коли спека стає найбільш небезпечною. Автори нового дослідження оцінили зміни з високою просторовою роздільністю та порівняли центральні кліматичні тенденції з «хвостами» розподілу — незвично спекотними й сухими умовами, що безпосередньо спричиняють руйнівні наслідки. Вони встановили, що екстремуми високої температури та пов’язаний із температурою дефіцит води змінюються швидше за середні тенденції, насамперед у найсухіший період року. 12

Чому центральна північна Амазонія стала важливим сигналом

Південна Амазонія залишається зоною найшвидшого загального потепління. Але головне попередження дослідження — центральна північна Амазонія тепер стає осередком прискорення екстремальної спеки та дефіциту вологи. 8

Це змінює карту ризиків. Регіон, який раніше вважали порівняно стійким, уже не можна автоматично розглядати як кліматичний прихисток. Спекотніші сухі сезони підвищують потребу атмосфери у волозі, посилюючи навантаження на ліси, річки, дику природу, сільське господарство та громади саме тоді, коли опадів бракує. Дослідники й WWF вказують на підвищення ризиків посух, лісових пожеж і стресу для екосистем. 8

Спека, висушування та вирубування лісів підсилюють одне одного

Нові висновки узгоджуються з ширшими науковими даними про взаємодію зміни клімату та втрати лісів в Амазонії. Дослідження в Nature Communications фіксує потепління приблизно на 0,15 °C за десятиліття від 1950 року та подовження сухого сезону на 6,5 дня за десятиліття. У районах із високим рівнем вирубування сухий сезон був приблизно на п’ять тижнів довшим, ніж у 1979 році. 5

Втрата лісів безпосередньо змінює місцеві умови. Та сама наукова робота пов’язує вирубування з вищими середніми добовими максимальними температурами та змінами в опадах. Це підсилює занепокоєння, що деградація лісу може поглиблювати кліматично зумовлене висушування. 5

Амазонія не лише потерпає від посухи й спеки: завдяки взаємодії лісу й атмосфери вона також допомагає регулювати власний вологообіг. Коли ліси вирубують або деградують, система може гірше пом’якшувати стрес сухого сезону. Дослідження критичних переходів в Амазонії розглядає потепління, висушування, вирубування та пожежі як взаємопов’язані, а не ізольовані чинники. 4

Що саме показує дослідження — і чого воно не стверджує

Результати є серйозним попередженням про прискорення екстремумів, але не точним прогнозом, за яким усі частини басейну рухатимуться однаковою траєкторією. Кліматичні тренди суттєво різняться залежно від місця, сезону й показника. Цінність роботи саме в тому, що вона виявляє локальні ризики екстремумів, які стираються в широких середніх значеннях. 212

Так само наявні дані не встановлюють єдиного й безсумнівного порогу, після якого весь тропічний ліс раптово перетвориться на іншу екосистему. Дослідження критичних переходів наголошує на множинних взаємодіючих тисках і на тому, що ризики відрізняються в різних частинах Амазонії. 4

Які термінові кроки потрібні

Практична відповідь має одночасно зменшувати безпосередню небезпеку та чинники, що її посилюють:

• розширювати системи раннього попередження про спеку, посуху, рівень води в річках і пожежі, щоб громади та органи влади могли діяти до загострення наслідків;
• посилювати запобігання пожежам і швидке реагування, особливо під час дедалі спекотніших і сухіших сезонів;
• захищати неушкоджені ліси та скорочувати вирубування й деградацію, які можуть посилювати місцеве потепління, порушення режиму опадів і подовження сухого сезону; 5
• підтримувати корінні народи та місцеві громади через планування водопостачання, охорони здоров’я, транспорту й засобів до існування з урахуванням посух та пожеж;
• скорочувати викиди парникових газів, адже без обмеження довгострокового потепління стримати ескалацію екстремальної спеки в Амазонії неможливо.

Головний урок дослідження простий: кліматичний ризик в Амазонії більше не обмежується територіями, які давно вважали найбільш уразливими. Екстремальна спека та нестача води прискорюються на дедалі ширшій площі, зокрема в центральних північних районах, що раніше здавалися стійкішими. 28