Як працює найбільший у Європі промисловий проєкт уловлювання CO₂ Yara

Європейська комісія називає нову установку Yara International на заводі в Слейскіле, у нідерландській провінції Зеландія, найбільшим комерційним промисловим проєктом уловлювання та зберігання вуглецю в Європі. Його головна особливість — не лише вловлювання CO₂ на одному підприємстві, а й повний транскордонний маршрут: від нідерландського заводу до постійного підземного сховища в Норвегії. 1

Це помітний крок для промислової декарбонізації. Водночас кліматична користь такого рішення залежатиме від стабільної роботи системи, надійності довгострокового зберігання та від того, чи доповнюватиме CCS скорочення викидів, а не відкладатиме його.

Що саме робить установка в Слейскіле

Установка призначена для вловлювання та зрідження до 800 000 тонн CO₂ на рік, що утворюється під час виробництва аміаку на Yara Sluiskil — одному з найбільших майданчиків із виробництва добрив у Європі. 12

Уловлений газ не використовуватимуть на самому заводі. Для нього створено транскордонний ланцюг зберігання:

1. CO₂, що виникає у виробництві аміаку, вловлюють і зріджують у Слейскіле.
2. Норвезький оператор Northern Lights перевозить зріджений CO₂ суднами з Нідерландів до Норвегії.
3. Там CO₂ закачують для постійного зберігання в геологічний резервуар приблизно на 2 600 метрів під дном норвезького сектора Північного моря. 23

Yara і Northern Lights розраховують зберегти приблизно 12 млн тонн CO₂ за 15 років. Це загалом відповідає заявленій максимальній річній потужності у 800 000 тонн. 310

Чому це важливо для Європи

На церемонії відкриття були присутні генеральний директор Yara Свейн Торе Голсетер, прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре, прем’єр-міністр Нідерландів Роб Єттен та єврокомісар з питань клімату, нульових нетто-викидів і чистого зростання Вопке Гукстра. 4

Значення проєкту — не тільки в обладнанні на одному хімічному заводі. Він має продемонструвати комерційно життєздатну модель для промислових підприємств, які не мають поруч придатного геологічного сховища: CO₂ можна доправляти морем до офшорного резервуара в іншій країні. Єврокомісія називає цей проєкт першим повним транскордонним ланцюгом уловлювання, транспортування та постійного зберігання CO₂. 14

Такий підхід особливо актуальний для виробництв із концентрованими потоками CO₂, де скоротити викиди лише електрифікацією складно. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) розглядає уловлювання, використання та зберігання вуглецю як один з інструментів для цементної промисловості, низьковуглецевого водню та інших секторів, де викиди важко усунути.

Відчутний ефект для заводу, але не повна кліматична відповідь

За максимальної потужності 800 000 тонн на рік — значний обсяг для одного промислового об’єкта. Yara оцінює його приблизно у 0,5% загальних викидів Нідерландів. 8

Проте на тлі ширших потреб європейської інфраструктури це лише частина необхідного. Правила ЄС зобов’язують виробників нафти й газу сприяти створенню 50 млн тонн щорічної потужності закачування CO₂ до 2030 року. Просте порівняння показує: 800 000 тонн становлять близько 1,6% від цього орієнтиру.

Потреба в масштабуванні є глобальною. За аналізом технологічного підрозділу МЕА, у оновленій дорожній карті до нульових нетто-викидів світові потужності зі зберігання CO₂ до 2030 року мають зрости приблизно у 20 разів — із близько 50 млн тонн до 1 млрд тонн.

Отже, Слейскіл — це важливий приклад промислової та транскордонної реалізації, але не доказ того, що сам лише CCS здатен вивести Європу чи світ на траєкторію, сумісну з Паризькою угодою. Сценарій МЕА Net Zero Emissions by 2050 є енергетичним шляхом, що відповідає меті докладати зусиль для обмеження потепління до 1,5 °C, і передбачає зміни в усій енергосистемі, а не ставку на одну технологію.

Чому CCS викликає суперечки

Технологія уловлювання та зберігання вуглецю давно розділяє експертів із кліматичної та енергетичної політики.

Аргументи на користь CCS

Прихильники вважають, що постійне геологічне зберігання може знизити викиди від чинних промислових процесів, для яких низьковуглецеві альтернативи поки обмежені, дорогі або не готові до масового застосування. Для виробництва аміаку й добрив проєкт у Слейскіле створює шлях до скорочення викидів зі збереженням великого промислового майданчика в Європі. 12

Вони також наголошують на кінцевій точці маршруту: CO₂ планують постійно зберігати в геологічній формації, а не регулярно використовувати в комерційних цілях. 12

За що CCS критикують

Критики застерігають, що уловлювання вуглецю може стати виправданням для продовження видобутку та спалювання викопного палива, замість швидкого скорочення залежності від нього. Також лунають питання, чи не відволікають дорогі інвестиції в CCS кошти й політичну увагу від відновлюваної енергетики, енергоефективності та прямої електрифікації. Reuters повідомляв, що скептики вказують на історію високих витрат і слабких комерційних результатів CCS, тоді як прихильники відводять технології обмежену, але важливу роль у важкодекарбонізованих секторах. 2

Окрема проблема — підвищення нафтовіддачі пластів (enhanced oil recovery), коли CO₂ закачують у нафтові родовища, щоб видобути більше нафти. Якщо це призводить до додаткового спалювання палива, кліматичне обґрунтування такої практики слабшає. Наявна інформація про проєкт Yara, однак, описує перевезення CO₂ для постійного зберігання під норвезьким континентальним шельфом, а не для підвищення нафтовіддачі. 12

Висновок

Yara Sluiskil — важливий тест того, чи здатна Європа побудувати робочу комерційну інфраструктуру для CO₂ через державні кордони. Проєкт поєднує велике промислове джерело викидів із визначеним маршрутом морського транспортування та постійним сховищем, створюючи потенційний зразок для інших підприємств без доступу до локальних резервуарів. 13

Його обмеження не менш важливі за досягнення. Уловлювання до 800 000 тонн щороку може суттєво вплинути на викиди одного аміачного заводу, але це лише частка загальних викидів Нідерландів і потужностей зі зберігання CO₂, яких потребує Європа. Найпереконливіший аргумент на користь Слейскіла полягає не в тому, що CCS замінює швидке розгортання чистої енергетики й скорочення викидів в інших секторах, а в тому, що ретельно спрямоване постійне зберігання може бути одним з інструментів для промислових викидів, які поки складно усунути. 8