Нафта є, а пального бракує: як зупинки НПЗ стискають світовий ринок

Сира нафта — це лише вихідна сировина. Споживачам і бізнесу потрібні конкретні продукти: дизель, бензин, авіаційне пальне та нафта — легкий нафтопродукт, який є важливою сировиною для нафтохімії. Їх треба не тільки виробити на нафтопереробних заводах (НПЗ), а й доставити через працюючі морські маршрути та експортну інфраструктуру.

Саме тому ринок пального може стискатися навіть за наявності барелів сирої нафти. Коли одночасно падає переробка, порушується судноплавство і скорочуються поставки готових продуктів, нафта може лишатися в системі або змінювати маршрут, але дизель чи авіапальне стають дефіцитними й дорожчають.

Головне вузьке місце — переробка та логістика

НПЗ перетворюють нафту на набір готових продуктів. Якщо завод зупиняється, знижує завантаження або не може отримати сировину, наростити видобуток нафти в іншій країні недостатньо: він не відтворює втрачені обсяги готового пального.

Війна на Близькому Сході порушила експорт нафти та нафтохімічної сировини. Через це дедалі більше азійських НПЗ і хімічних компаній зменшували виробництво, зупиняли установки або оголошували форс-мажор. За даними Reuters, Sinopec планувала скоротити переробку більш ніж на 10% від початкового плану через нестачу поставок.2 Перебої зачепили й нафтопереробні заводи Перської затоки, які зазвичай постачають готове пальне азійським покупцям.3

Другий великий чинник — Росія. За підрахунками Reuters, українські удари безпілотниками вивели з ладу приблизно 700 тис. барелів на добу російських потужностей з переробки нафти на 16 об’єктах у січні—травні.5 Для ринку це означає менше дизеля, бензину та інших нафтопродуктів як для внутрішнього споживання, так і для експорту.

Експортні обмеження посилюють наслідки аварій і зупинок

Фізичний брак стає відчутнішим, коли великі постачальники залишають готове пальне на внутрішньому ринку.

Китайська заборона на експорт дизеля, бензину та авіапального, запроваджена у березні для захисту внутрішніх запасів після перебоїв із близькосхідними поставками, прибрала з азійського ринку важливе джерело балансування.3 У вересні Китай, за інформацією торговельних джерел, мав дозволити стабільні обсяги експорту нафтопродуктів у міру пом’якшення контролю.1 Це може дещо знизити напругу, але не відновлює миттєво пошкоджені потужності НПЗ і звичні торговельні маршрути.

Росія також змінила роль на ринку пального. Reuters повідомляв, що країна, яка раніше була одним із великих експортерів пального, стала імпортером після того, як атаки на НПЗ спричинили дефіцит.1

Чому дизель і маржа переробки можуть дорожчати швидше за нафту

Зупинка НПЗ зменшує пропозицію готового пального, але не обов’язково усуває з ринку сиру нафту, що мала на нього надійти. Через це зростає так званий крек-спред — різниця між ціною нафтопродукту та вартістю нафти, потрібної для його виробництва.

Особливе значення має дизель: він забезпечує автомобільні вантажоперевезення, будівництво, сільське господарство, видобуток корисних копалин і резервну генерацію. Goldman Sachs назвав дизель «епіцентром» кризи переробки, оскільки воєнні зупинки в Росії та на Близькому Сході обмежили світову активність НПЗ.5 Пізніше банк більш ніж удвічі підвищив прогноз прибутковості виробництва дизеля, адже удари ще більше звузили можливості вже напруженої системи.5

Дорожчі дизель і авіапальне підвищують витрати на транспортування та роботу підприємств. Дорожча нафта поширює ефект ланцюгом хімічної промисловості — на пластмаси, паковання, розчинники, покриття та інші виробничі матеріали.

Нафта перетворює енергетичний шок на проблему для виробництва

Нафта є продуктом переробки й ключовою сировиною для нафтохімії. Азійські установки парового крекінгу отримують понад 60% нафтової сировини з Близького Сходу, тому виробники хімікатів у регіоні особливо залежні від безперервності потоків із Перської затоки.2

Японія це добре ілюструє. Reuters повідомляв у квітні, що японські компанії, залежні від нафти або товарів на її основі, призупиняли замовлення чи скорочували виробництво, попри офіційні запевнення щодо достатності запасів.4 Вислів «банкрутства через нафту», який з’явився в японських медіа, не варто трактувати як підтверджену статистику неплатоспроможності: це радше назва корпоративної тривоги та гострої нестачі сировини.5

Водночас існують і пом’якшувальні фактори. Японія заявляла, що збільшила імпорт нафти не з Близького Сходу та підтримувала внутрішню переробку; уже закуплені імпортні обсяги й запаси, за оцінкою уряду, мали покривати попит і після червня.13 Це дає країнам час, але не ремонтує регіональну систему виробництва та транспортування.

Російська нафта також може стати додатковим обмеженням

Негайна проблема — це переважно переробка й розподіл готових продуктів. Проте слабшає і прогноз щодо російського видобутку нафти.

Міжнародне енергетичне агентство знизило оцінку російського постачання нафти через тривалі атаки на НПЗ, сховища та транспортну інфраструктуру. Воно прогнозувало зниження російського видобутку приблизно на 3% — до 8,9 млн барелів на добу у 2026 році.19 Rystad Energy очікує в середньому 8,95 млн барелів на добу у 2026 році та близько 8,6 млн барелів на добу у 2027-му.22

Проєкт урядового прогнозу Росії, про який писав Reuters, також передбачав нижчий видобуток у 2026 році. Водночас віцепрем’єр Олександр Новак назвав спад тимчасовим і заявив, що видобуток має зрости після завершення технічного обслуговування НПЗ.1718 Різниця між цими оцінками показує, наскільки невизначеною лишається тривалість перебоїв.

Що може послабити дефіцит

Для стійкого полегшення недостатньо просто мати більше сирої нафти. Потрібні кілька взаємопов’язаних змін:

• ремонт НПЗ і повернення до нормального рівня переробки;
• надійне перевезення нафти, нафти та готового пального ключовими морськими маршрутами;
• відновлення експорту нафтопродуктів великими постачальниками;
• достатні запаси, щоб перекрити проміжок між збоєм і ремонтом.

Ці процеси зазвичай тривають довше, ніж зміна видобутку на свердловинах. Спеціалізовані установки НПЗ складно швидко замінити, а зруйновані логістичні ланцюги й експортні обмеження можуть довго підтримувати дефіцит у цілих регіонах. Тому доступність сирої нафти сама по собі не є надійним показником ані ціни, ані наявності пального та нафтохімічної сировини, яких потребує економіка.