Мідь і нікель у 2026 році: чому їхні ціни рухаються в різні боки

Мідь і нікель у 2026 році живуть у різних ринкових реаліях. Мідь увійшла в зону рекордних цін через перебої у видобутку, обмежену доступність металу та очікування стійкого попиту з боку електрифікації. Нікель, навпаки, досі поглинає наслідки швидкого нарощування виробництва в Індонезії.

Цей розрив справді важливий, але називати його остаточним і незворотним перерозподілом цін між металами було б передчасно.

Мідь дорожчає не лише через дефіцит

Наприкінці січня мідь на Лондонській біржі металів (LME) внутрішньоденно піднімалася до рекордних 14 527,50 долара США за тонну, а згодом відступила від максимуму. Reuters пов’язував різкий рух із активними спекулятивними купівлями, слабшим доларом, геополітичними ризиками та очікуваннями сильнішого попиту.

Водночас фундаментальна картина пропозиції теж погіршилася. Перебої на великих копальнях, зокрема на індонезійському родовищі Grasberg, змусили аналітиків переглянути очікування — від профіциту до дефіциту міді. 3 На початку року котирування піднялися вище 13 000 доларів за тонну, коли проблеми з пропозицією збіглися з прогнозами зростання попиту з боку дата-центрів для штучного інтелекту, електромобілів і модернізації електромереж. 4

Окремим короткостроковим чинником стали можливі американські мита на імпорт. Очікування тарифів створює стимул завозити мідь до США, відтягуючи запаси з інших регіонів. Це посилює дефіцит доступного металу поза США, але не обов’язково означає загальну нестачу міді у світі. 1

Ця різниця принципова. Високі ціни можуть пригнічувати фізичне споживання, а світові біржові запаси на початку 2026 року суттєво зросли. Отже, рекордні котирування не варто трактувати як доказ безперервного глобального дефіциту.

Чому для міді є сильніший довгостроковий аргумент

Мідь — базовий метал для ліній електропередачі, енергетичного обладнання та електрифікованої інфраструктури. Нинішній інвестиційний цикл об’єднує відразу кілька джерел попиту: оновлення електромереж, підключення відновлюваної генерації, електромобілі та енергетичну інфраструктуру дата-центрів ШІ. 46

Швидко наростити видобуток значно складніше. UBS наприкінці 2025 року підвищив прогноз щодо міді через тривалі перебої на шахтах і довгостроковий попит від електрифікації та інвестицій у чисту енергетику, одночасно збільшивши оцінки дефіциту ринку. 5 Міжнародне енергетичне агентство (IEA) також попереджало: за нинішнього портфеля проєктів ринок міді до 2035 року може зіткнутися з дефіцитом пропозиції на рівні 30%.

Ці прогнози не є гарантією. Проте вони пояснюють, чому мідь так гостро реагує на виробничі аварії та переміщення запасів: запасу вільної пропозиції на цьому ринку небагато.

Проблема нікелю — надлишок, а не відсутність попиту

Нікель і надалі потрібен для виробництва нержавіючої сталі та частини акумуляторних хімій. Але його ціну стримує багаторічне нарощування індонезійського виробництва. За даними Reuters, 2026 рік став для ринку четвертим поспіль роком профіциту, а сукупні біржові запаси в червні сягнули 468 600 тонн — найбільшого надлишку з 2015 року, приблизно еквівалентного шести тижням світового споживання. 17

Тому політика Індонезії, найбільшого у світі виробника нікелю, є центральною для перспектив ринку. Січневе зростання котирувань відображало очікування, що країна пригальмує стрімке збільшення випуску: тримісячний нікель на LME 14 січня сягнув 18 905 доларів за тонну. 19 Проте великі запаси означають, що самих заяв або очікувань обмежень недостатньо — вони мають бути достатньо масштабними та тривалими, аби змінити фізичний баланс ринку.

Ще один чинник — зміна структури попиту в акумуляторах. Літій-залізо-фосфатні батареї (LFP) не містять нікелю, а їхня частка в автомобільних і стаціонарних накопичувачах енергії сягнула 50%, за даними IEA, на які посилався Reuters. 21 Це не скасовує попиту на нікель, але означає, що зростання ринку електромобілів уже не гарантує такого самого зростання попиту на нікелевмісні батареї.

Чи «обійшла» мідь нікель назавжди?

Порівняння номінальної ціни за тонну не створює постійної ієрархії промислових металів. Мідь і нікель мають різні сфери використання, ланцюги постачання, марки продукції та витрати переробки. Разове перетинання цін або незвично вузький розрив між ними — це ринковий сигнал, а не економічний закон.

Найточніше описати ситуацію як структурне розходження, посилене циклічними чинниками:

• Мідь має переконливу довгострокову історію обмеженої пропозиції: складний видобуток, збої на копальнях і великий інфраструктурний попит. 35
• Нікель має поточну проблему профіциту та надлишкових запасів, навіть попри дискусії виробників і влади щодо обмеження випуску. 1718
• Найекстремальніші рухи ціни міді у 2026 році додатково посилили очікувані мита, регіональне накопичення запасів і спекулятивна активність. 1

Що може продовжити або зламати цей тренд

Щоб мідь і далі залишалася відносно сильною проти нікелю, видобуток на копальнях має й надалі відставати від планів, а витрати на електромережі, дата-центри та електрифікацію — поглинати доступну пропозицію. Переміщення рафінованої міді до США напередодні можливих тарифних змін також може зберігати напруженість на ринках поза США. 1

Основні ризики для міді — відновлення роботи на проблемних шахтах, слабший промисловий попит і нормалізація торговельних потоків, спричинених тарифними очікуваннями. Січневий стрибок уже показав небезпеку механічного продовження тренду: опитані Reuters аналітики очікували, що середня ціна за 2026 рік буде помітно нижчою за рекордні піки. 2

Для нікелю потенційний позитивний каталізатор зрозуміліший: в Індонезії мають запровадити такі обмеження виробництва, які реально почнуть скорочувати запаси. У серпні Bloomberg повідомив, що контрольовані китайськими компаніями індонезійські плавильні заводи розглядали скоординоване зниження випуску ключового матеріалу для батарей через тиск низьких цін на прибутковість. 18 Доки запаси не почнуть відчутно зменшуватися, надлишок пропозиції залишатиметься головним стримувальним чинником для нікелю.

Висновок простий: зростання міді спирається на реальні побоювання щодо доступності металу, але найрізкіші цінові рухи посилили торговельні потоки та фінансове позиціонування. Слабкість нікелю також має реальну основу — профіцит, — але цей ринок вразливий до корекції пропозиції, ініційованої державною політикою. Розходження значне, та називати його постійним поки що зарано.