Шість місяців після «Гуркоту лева»: як війна Ірану, Ізраїлю та США зайшла в глухий кут

Через шість місяців після початку операції «Гуркіт лева» конфлікт Ірану, Ізраїлю та США радше перейшов у нестабільну паузу, ніж завершився. Початкові удари спричинили значний військовий і політичний шок, однак Іран зберіг можливість завдавати ударів у відповідь. Тим часом Ормузька протока стала одним із головних важелів тиску, а дипломатичні домовленості не переросли в стійке врегулювання.

Водночас частину цифр, наведених у запиті, — зокрема твердження про «понад 200» ракет і дронів, 11 загиблих, 140 поранених і стан іранського військово-морського флоту — найнадійніші доступні джерела незалежно не підтверджують. У воєнних умовах такі дані часто залишаються заявами сторін конфлікту.

Чому почалася операція

28 лютого Ізраїль заявив, що завдав превентивного удару по Ірану через загрозу, яку вважає екзистенційною. Йшлося передусім про ядерну програму Тегерана, його балістичні ракети, військове командування та відкрито ворожу позицію щодо Ізраїлю. Ізраїльські військові стверджують, що спільна операція зі США мала усунути загрозу для Ізраїлю, регіону та світу загалом. 8

Reuters повідомляло, що удари подавалися як превентивні й розпочалися в момент, коли дипломатичне розв’язання ядерної суперечки вже опинилося під загрозою. 5 За даними іранських державних медіа, які цитувало Reuters, під час перших ударів загинув верховний лідер Ірану Алі Хаменеї. 4

Відповідь Ірану та суперечливі військові заяви

Іран відповів ракетними й дроновими атаками по Ізраїлю, американських військових і цілях у сусідніх країнах. Пізніше Reuters повідомило про запуски іранських далекобійних ракет, а також про удар, унаслідок якого десятки людей зазнали поранень неподалік ізраїльського ядерного об’єкта. 3

Однак точну кількість іранських запусків та остаточне число жертв незалежно встановити складно. Так само недостатньо надійних незалежних свідчень, щоб підтвердити заяву Дональда Трампа про знищення іранського флоту або спростування, яке приписували командувачу ВМС Ірану адміралу Шахраму Ірані. Ці твердження коректніше розглядати як частину воєнної інформаційної боротьби.

Конфлікт вийшов далеко за межі Ірану та Ізраїлю

Бойові дії посилили ризики для американських військових, Ізраїлю, країн Перської затоки, морських перевезень та енергетичної інфраструктури. Гуманітарні наслідки залишаються важкими, хоча підрахунки різняться. Організація Human Rights Activists News Agency, на яку посилалася BBC, повідомила про 1 407 загиблих в Ірані, серед них — 214 дітей. Утім, під час активної війни такі цифри важко повністю перевірити незалежно. 6

Особливого значення набула Ормузька протока — вузький морський шлях між Іраном і країнами Аравійського півострова, через який проходять важливі потоки нафти та скрапленого газу. Її відкриття стало однією з ключових вимог Вашингтона й окремим пунктом червневої домовленості. 16

Погроза блокування або перебоїв у роботі протоки підвищила ризики для світових поставок енергоносіїв і дала Ірану додатковий важіль впливу на держави, залежні від експорту з Перської затоки. Доступні джерела підтверджують економічні труднощі в Ірані та посилення тиску через війну й санкції, але не дають достатньо надійної основи для точного підрахунку інфляції, втрат виробництва чи масштабів цивільних страждань.

Чому дипломатія не спрацювала

За посередництва Пакистану та за участю Катару сторони підготували попередню 14-пунктову домовленість між США та Іраном. Вона набула чинності 18 червня й передбачала припинення бойових дій, відкриття Ормузької протоки та 60-денний період для переговорів про остаточну угоду. 27

Проте найскладніші питання залишилися невирішеними: обмеження ядерної програми Ірану, послаблення санкцій, механізми перевірки, ракетна програма та роль Ізраїлю. Reuters попереджало, що перетворити попередню рамку на довгострокову угоду буде значно важче. 2

Згодом домовленість спливла на тлі слабких переговорів. 6 Туреччина, Єгипет і Саудівська Аравія могли сприяти контактам і закликати до деескалації, але жодна з цих країн не змогла подолати фундаментальні розбіжності між США, Іраном та Ізраїлем.

Ізраїль залишає за собою право на нові удари

Заява ізраїльського міністра Елі Коена про можливе поновлення ударів, якщо Іран відновить ядерну або балістичну ракетну програми, показує: Єрусалим не вважає домовленість лише між Вашингтоном і Тегераном достатньою гарантією власної безпеки. 5

Це особливо важливо, оскільки, за наявними повідомленнями, червнева рамкова угода не обмежувала балістичну ракетну програму Ірану. 12 На практиці Ізраїль заявляє про право самостійно застосувати силу, навіть якщо США та Іран домовляться.

Що буде далі

Позиція Вашингтона коливається між погрозами нової військової операції та готовністю утриматися від удару, якщо Іран швидко погодиться обмежити ядерну програму й відкрити Ормузьку протоку. 1 Тегеран, зі свого боку, подає сам факт переговорів і збереження військових можливостей як доказ того, що його не перемогли.

Тому найімовірнішим короткостроковим сценарієм залишається не всеосяжний мир, а нестабільна пауза, яку визначатимуть економічний тиск, взаємне стримування та періодичні дипломатичні контакти. Навіть потенційна угода між США та Іраном могла б знизити ризик нової війни, але не усунула б його повністю: Ізраїль уже заявив про готовність діяти самостійно.