Удар США по Лараку: як нова ескалація навколо Ормузької протоки загострила конфлікт з Іраном

Що сталося на острові Ларак

30 серпня американські сили завдали удару по двох ракетних пускових установках Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) на острові Ларак у Перській затоці, біля східного входу до Ормузької протоки. Це була перша відома атака США по Ірану більш ніж за місяць — після останніх ударів наприкінці липня. 91014

За словами неназваного американського посадовця, іранські військові готувалися запустити ракети, оснащені морськими мінами, у напрямку протоки. Саме ця версія стала заявленим обґрунтуванням американської операції. Водночас її надано одним анонімним представником США, тому йдеться про офіційну заяву, а не про незалежно підтверджений факт. 111314

Точні результати удару не оголошувалися. Іранські державні медіа з посиланням на КВІР повідомили про загибель і поранення кількох військовослужбовців та цивільних, однак незалежних даних про кількість жертв немає. 1214

Як відповів Іран

Іранська сторона пообіцяла завдати удару у відповідь. Пізніше Telegram-канал, пов’язаний із КВІР, оголосив про «нову хвилю» ракетних і дронових запусків. За його твердженням, частина ракет була спрямована по суднах у протоці, які Іран назвав «непокірними». 813

Окремі повідомлення також стверджували, що майже всі іранські ракети на одному з етапів атаки по американських силах у Йорданії були перехоплені. Однак наявних даних недостатньо, щоб незалежно підтвердити всі цілі, масштаби пошкоджень або кількість загиблих і поранених. 813

Чому ця атака важлива

Удар по Лараку показує, що пауза в американських атаках, оголошена 24 липня для створення простору для дипломатії, не усунула головних причин конфлікту. Іран тоді заявляв про припинення регіональних ударів у відповідь, але бойові дії поновилися після повідомлень про іранські ракетні атаки по американських об’єктах і суднах. 711

Ширше протистояння між Вашингтоном і Тегераном триває близько шести місяців. Воно поєднує американський тиск на іранські порти та морську блокаду з іранськими обмеженнями руху через Ормузьку протоку. На початку серпня перебої вже тривали приблизно п’ять місяців і позначилися на нафтовому експорті. 717

17 червня США та Іран підписали меморандум, за яким Вашингтон мав зняти морську блокаду, а Тегеран — організувати безпечний і безкоштовний прохід комерційних суден протягом 60 днів. Однак домовленість згодом фактично зірвалася або не була належно виконана. 117

Ормузька протока: головна точка тиску

Ормузька протока — вузький морський коридор між Іраном і Оманом, через який до війни проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Через це будь-яке тривале обмеження судноплавства швидко впливає на світові енергетичні ринки та економіку країн Перської затоки.

14 серпня рух через протоку майже зупинився після заяв Об’єднаних Арабських Еміратів про атаку Ірану на два судна, що проходили цим маршрутом. За даними Reuters, напередодні через протоку пройшли лише дев’ять суден — більше, ніж днем раніше, але менше за середній серпневий показник. 318

Вашингтон заявляє, що здатен підтримувати блокаду іранських портів необмежений час та посилювати економічний тиск. За даними Центрального командування США, станом на 30 серпня американські сили перенаправили 83 комерційні судна, вивели з ладу три та піднялися на борт двох суден для забезпечення дотримання блокади. 810

Тегеран, зі свого боку, наполягає, що протоку можна відкрити лише після припинення блокади, санкцій і американських військових загроз. Іран також заявив, що потенційні домовленості з Оманом щодо комерційного судноплавства не дозволятимуть проходження військових кораблів. 56

Військові ризики та дипломатичний тиск

Після удару по Лараку США демонструють готовність проводити обмежені превентивні операції, якщо вважають, що іранські сили готують загрозу судноплавству. Іран водночас зберігає можливість атакувати торгові судна та американські позиції в регіоні. Це підвищує ризик нової серії взаємних ударів. 1415

Повідомлення про додаткові розгортання американських кораблів і авіаносців свідчать про занепокоєння Вашингтона готовністю сил та навантаженням від тривалої операції на Близькому Сході. Проте доступні матеріали не дають підстав для точних висновків щодо рівня боєготовності або загальної чисельності американських військ у регіоні. 48

Для США ситуація створює одночасно військову, економічну й дипломатичну дилему. Вашингтон має підтримувати безпеку енергопостачання та комерційного судноплавства, не допустити розширення війни й переконати партнерів посилити тиск на Іран. На зустрічах G20 американська сторона стикається з тиском щодо захисту світових поставок енергоносіїв і реагування на економічні наслідки обмеженого руху через Ормузьку протоку. Надані джерела, однак, не підтверджують конкретних рішень або зобов’язань G20, тому робити сильніші висновки було б передчасно. 238