Європейські центробанкіри побоюються, що фінансова співпраця зі США стає необов’язковою

Після симпозіуму в Джексон-Хоул, який відбувся 27–29 серпня, європейські керівники центральних банків залишилися без упевненості, що Вашингтон і надалі дотримуватиметься усталених правил міжнародної фінансової співпраці. Їх непокоїть не один окремий крок США, а загальна тенденція: односторонні дії на валютному ринку, втручання в ринок казначейських облігацій і ризик того, що інструменти фінансової стабільності можуть перетворитися на політичний важіль. Reuters повідомило, що посадовці не отримали переконань у збереженні колишнього рівня співпраці зі Сполученими Штатами.

Операція з єною стала символом проблеми

Найгострішою причиною занепокоєння стала спільна операція США та Японії з підтримки єни. Міністерство фінансів США використало свій Фонд валютної стабілізації, щоб продати євро й придбати єни. Угоду провів Федеральний резервний банк Нью-Йорка через великі банки, зокрема Goldman Sachs і Morgan Stanley. Європейський центральний банк, за повідомленнями, дізнався про операцію лише після її завершення. 289

Для європейських посадовців питання полягало не лише в тому, чи справді єна потребувала підтримки. Їх непокоїло, що Вашингтон використав активи, пов’язані з іншою великою валютною зоною, без попередніх консультацій із центральним банком, відповідальним за євро.

Іншими словами, йшлося про прецедент: чи може США самостійно розпоряджатися активами в євро під час масштабної валютної операції, не погодивши свої дії з ЄЦБ?

Міністр фінансів США Скотт Бессент пояснював втручання різкими, «хаотичними» коливаннями єни. На його думку, вони могли спричинити масове згортання позицій на ринках, дестабілізувати світову фінансову систему та зрештою підвищити вартість запозичень для американських домогосподарств і компаній. 15

Однак у Європі побачили в цій операції тривожний сигнал, особливо на тлі ширшого переходу американської фінансової політики до активнішого втручання в ринки.

Викуп облігацій викликав побоювання за незалежність ФРС

Окремо європейські центробанкіри стежили за планами Бессента розширити викуп довгострокового боргу США. Міністерство фінансів представляло програму як спосіб поліпшити ліквідність ринку. Водночас її розширення відбувалося на тлі різкого зростання дохідності довгострокових облігацій. Максимальний обсяг однієї операції збільшили з 2 млрд до щонайменше 4 млрд доларів.

Сам по собі захід для підтримки ліквідності ще не означає прямого фінансування уряду центральним банком. Але європейські посадовці побоювалися іншого: такі покупки можуть знизити довгострокову дохідність облігацій і створити політичне очікування, що Федеральна резервна система зрештою також має підтримати ринок держборгу.

Це могло б розмити межу між управлінням державним боргом Міністерством фінансів і незалежною монетарною політикою ФРС. Reuters описало нещодавні дії Мінфіну на валютному та борговому ринках як можливі передвісники подальшого відступу від усталених норм.

Своп-лінії ФРС зберігаються, але вразливою залишається довіра

Найближчим часом не очікується скасування доларових своп-ліній Федеральної резервної системи з ЄЦБ, Банком Англії, Банком Японії, Банком Канади та Швейцарським національним банком. Це домовленості між центральними банками, а не інструмент, яким безпосередньо керує Білий дім. Вони мають забезпечувати доступ до іноземної валюти, коли на ринках фінансування виникає напруження.

Така інституційна відокремленість частково заспокоює європейських регуляторів, але не усуває політичного ризику. Якщо торговельні суперечки загостряться, доступ до доларової ліквідності може опинитися в одному переговорному пакеті з іншими вимогами Вашингтона.

Призначення своп-ліній — послаблювати міжнародну нестачу фінансування та підтримувати передавання монетарної політики, а не бути розмінною монетою в торговельних конфліктах.

Ворш намагався відокремити ФРС від адміністрації

Голова ФРС Кевін Ворш під час симпозіуму в Джексон-Хоул і в контактах із європейськими колегами намагався дати зрозуміти, що співпраця між центральними банками триватиме. Представники ФРС докладали зусиль, щоб запевнити партнерів у виконанні своїх зобов’язань, але водночас визнавали: вони не можуть гарантувати майбутні рішення адміністрації США.

У своїй основній промові Ворш наголосив на стійкості американської економіки та ролі ФРС у формуванні політики. 18 Його складніше завдання полягало в тому, щоб зберегти довіру до незалежності центрального банку в умовах, коли рішення Міністерства фінансів дедалі помітніше впливають на валютний і облігаційний ринки.

Ці сигнали могли зменшити гостроту напруження, але не розв’язали головної проблеми: частина ключових рішень ухвалюється за межами ФРС.

Наступна перевірка — чи повернуться попередні консультації

Для європейських посадовців вирішальним буде не риторика, а практика. Вони хочуть побачити, чи відновить Вашингтон попередні консультації перед використанням активів, пов’язаних з іншою валютною зоною; чи збереже чітке розмежування між операціями Мінфіну з підтримки ліквідності та монетарною політикою; і чи залишить екстрені доларові механізми поза торговельними суперечками.

Тривога після Джексон-Хоул тому стосується не лише однієї операції з єною чи однієї програми викупу облігацій. Європейські центробанкіри побоюються, що правила міжнародної фінансової співпраці стають менш передбачуваними, а довіра до незалежності центральних банків слабшатиме, якщо втручання в ринки дедалі частіше виглядатимуть як інструмент досягнення політичних цілей.