Сирія стала головною точкою напруги між Туреччиною та Ізраїлем

Суперечка між Реджепом Таїпом Ердоганом і Беньяміном Нетаньягу вийшла далеко за межі взаємних звинувачень через Газу. Наприкінці серпня вона перетворилася на ширше суперництво за те, хто визначатиме правила безпеки в постасадівській Сирії — і чи зможуть США не допустити, щоб це суперництво спричинило ненавмисне військове зіткнення.

Безпосереднім приводом став ізраїльський удар 18 серпня по авіабазі Абу-аль-Духур на північному заході Сирії. Ізраїль заявив, що намагався зупинити можливе розгортання там турецьких військ, яке могло б змінити регіональний баланс. Туреччина та Сирія відкинули цю версію, а спеціальний посланець США назвав операцію «непотрібною ескалацією». 125

Від риторики про Газу до сирійської кризи

Політичне протистояння все ще має коріння в Газі. Ердоган звинувачує Ізраїль у геноциді в Газі, а сіонізм описує як терористичну, екстремістську, окупаційну та злочинну ідеологію. Ізраїльські посадовці у відповідь звинувачують турецького президента в антисемітизмі, «кривавих наклепах» і авторитаризмі; Нетаньягу назвав його «антисемітським диктатором». 4

Згодом Анкара ще більше загострила тон, порівнявши ізраїльські інституції з нацистським пропагандистським апаратом Йозефа Геббельса. Уряд Нетаньягу Туреччина назвала «організацією геноциду» та «машиною брехні».

Такі заяви ускладнюють компроміс: обидва лідери подають один одного не просто як політичного суперника, а як фундаментальну загрозу. Ця риторика набула військового виміру після атаки на Абу-аль-Духур. Reuters повідомило про вісім ударів по злітно-посадковій смузі та складських приміщеннях бази неподалік Алеппо. Офіс Нетаньягу заявив, що Сирія була близькою до порушення домовленого з Ізраїлем статус-кво у сфері безпеки, дозволивши турецьку присутність на базі. Анкара назвала ізраїльські твердження «неприйнятними», а Дамаск заперечив, що погоджував таке розгортання. 12

Чому важлива саме база Абу-аль-Духур

Сирія стала найнебезпечнішою ареною, оскільки Туреччина та Ізраїль мають несумісні уявлення про її майбутню систему безпеки.

Туреччина стала одним із головних партнерів президента Ахмеда аш-Шараа, уряду якого доводиться формувати новий порядок після падіння режиму Башара Асада. Анкара прагне посилити свій вплив і створити в Сирії стратегічну глибину для власної безпеки. Після удару Вашингтон заявив, що працює над механізмом запобігання випадковим зіткненням за участю Туреччини, Ізраїлю та Сирії.

Ізраїль, своєю чергою, прагне не допустити, щоб інша сильна держава створила військову інфраструктуру або розмістила сили далі на півдні Сирії. Ізраїльські посадовці розглядають турецьку військову опору як можливий новий фронт поблизу територій, які Ізраїль контролює на півдні країни.

Тому суперечка стосується не лише однієї авіабази. Йдеться про те, якою буде сирійська система безпеки після Асада та хто матиме вирішальний вплив на регіональний баланс навколо Сирії. 217

Окремий ризик створила суперечка щодо того, чи попереджали США про атаку. Том Баррак, посол США в Туреччині та спеціальний посланець щодо Сирії, заявив, що Ізраїль не повідомив Вашингтон заздалегідь. Він припустив, що удар міг мати на меті «виманити» Туреччину на відповідь. Ізраїльські посадовці це заперечили. Відтак конфлікт розгортається не лише навколо первинних розвідданих, а й навколо того, як саме сторони намагаються контролювати ескалацію. 57

Анкара додає юридичний і дипломатичний тиск

Протистояння вийшло і на міжнародно-правовий рівень. 21 серпня Туреччина заявила, що домагатиметься «червоного повідомлення» Інтерполу щодо Нетаньягу в межах внутрішньої кримінальної справи, пов’язаної з перехопленням Ізраїлем активістів, які намагалися доправити гуманітарну допомогу до Гази. 3

«Червоне повідомлення» Інтерполу — це міжнародний запит на розшук і тимчасове затримання людини до можливого початку процедури екстрадиції. Воно саме по собі не є міжнародним ордером на арешт.

Попри це, крок Туреччини підвищив політичну ціну конфлікту: дії Нетаньягу опинилися в центрі формальної транскордонної юридичної кампанії. Рішення Анкари також прозвучало на тлі нових ізраїльських нападок на Ердогана, поєднавши юридичну суперечку з ширшим особистим конфліктом між лідерами. 34

Суперництво може вийти за межі Сирії

Сирійська криза є частиною ширшої регіональної конкуренції. Туреччина та Ізраїль також змагаються за вплив у Східному Середземномор’ї, де важливу роль відіграють Греція та Кіпр. Аналітики описують це суперництво як дедалі більш системне: воно охоплює Сирію, середземноморські союзи, дипломатію Вашингтона та інші регіональні маршрути й коридори. 17

Це важливо, оскільки криза на одному напрямку може посилити напругу на іншому. Військове співробітництво Ізраїлю з Грецією та Кіпром Анкара може сприймати як частину спроб обмежити Туреччину. Водночас турецькі кроки в Сирії або навколо Кіпру Ізраїль може трактувати як ознаку ширшого регіонального виклику.

Що тісніше ці театри пов’язуються політично, то вищий ризик, що локальний інцидент матиме наслідки далеко за межами місця, де він стався. 17

Чому пряма війна поки не є основним сценарієм

Попри різку риторику та військові сигнали, доступні дані не свідчать про неминучу навмисну турецько-ізраїльську війну. Обидві країни зберігають зв’язки з Вашингтоном, а США намагаються створити канали, які не дозволять їхнім силам зіткнутися в Сирії. 5

Реалістичніша небезпека — ненавмисна конфронтація: новий удар по об’єкту, де, як вважають, можуть перебувати турецькі військові; неправильне трактування військового розгортання; або відповідь, яка пошириться із Сирії у Східне Середземномор’я.

Епізод з Абу-аль-Духуром показав базову проблему: навіть якщо обидві сторони воліють стримування війні, взаємна недовіра, суперечливі твердження та нестабільні канали зв’язку можуть зробити ескалацію важкокерованою.

Наразі конфлікт Ердогана та Нетаньягу найкраще описувати як ширше стратегічне суперництво, а не як підготовку до неминучої двосторонньої війни. Газа залишається джерелом найгострішої політичної риторики, але Сирія стала головною військовою точкою напруги — місцем, де слова найшвидше можуть перетворитися на безпосередню кризу безпеки.